7. Адаптація студентства до навчання у в/ш, її види та умови ефективності.

Адаптація пов’язана зі зміною соціальної ситуації розвитку студента. Адаптація – це зміна самого себе відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення. Це входження в нову соціальну позицію і нову систему взаємин.

Період адаптації першокурсника пов’язаний із руйнуванням раніше сформованих стереотипів, що може породжувати труднощі як у навчанні, так і в спілкуванні. Труднощі адаптаційного періоду пов’язані з: -розлученням зі шкільними друзями; -невизначеністю мотивації вибору професії та недостатньою психологічною готовністю до опанування нею; -не сформованістю системи саморегуляції і самоконтролю за своєю діяльністю і поведінкою та відсутністю контролю з боку батьків і викладачів тощо.

О.Г. Мороз розрізняє такі види адаптації студентів-першокурсників:

1.Адаптація формальна, яка стосується інформаційної обізнаності з новими реаліями студентського життя, пристосування до умов нового навчального закладу, до тих вимог, які ставляться перед студентами, усвідомлення своїх прав і обов’язків.

2.Адаптація соціально-психологічна - процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням загалом; -пристосування до нового соціального оточення; -перебудова наявних соціальних навичок і звичок; -різкий перехід до самостійного життя.

3.Дидактична адаптація, яка пов’язана з готовністю студента опанувати різноманіттям нових організаційних форм, методів і змісту навчально-професійної діяльності у в/ш, до значного збільшення обсягу навчального матеріалу тощо.

4. Особистісно-психологічна адаптація пов’язана з прийняттям студентом нової соціальної позиції й опануванням нової соціальної ролі «студента» і «майбутнього фахівця».

Залежно від швидкості адаптації та її результатів розрізняють такі типи адаптації студента:

1 тип – студент, який легко адаптується до нових умов, швидко виробляє стратегію своєї поведінки, легко входить у колектив; поведінка емоційно стійка, неконфліктна.

2 тип – студент, адаптація якого цілком залежить від середовища й соціального оточення.

3 тип – студент, який важко адаптується через свої індивідуальні особливості. Поведінка його деструктивна, конфліктна, емоційно нестійка, з неадекватною реакцією на вимоги та умови навчання.

В адаптації студента до ВНЗ на старших курсах допомагає також студентська група, якщо вона стає колективом із позитивним мікрокліматом. Чуйне ставлення один до одного в студентській групі, допомога один одному зробити процес входження в нову навчально-професійну діяльність і новий колектив комфортнішим, успішним для кожного студента.

8. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця.

У Національній доктрині розвитку освіти визначено: «Головне завдання вищої школи – професійна підготовка студентів».

Характерні для навчально-професійної діяльності ознаки:

1. починається під час формування професійних знань, умінь і навичок та засвоєння способів професійно-творчої діяльності. Метою проф. підготовки є оперування системними, інтегрованими науковими знаннями.

2. у в-ш відбуваться вивчення не основ наук, а самих наук в їхньому розвитку,

3. відб. професіоналізація викладання,

4. навчання студента має носити проблемний характер.

Особливості навч-проф дія-сті: 1. професійно спрямованість; 2. підпорядкованість засвоєнню способів і досвіду професійного розв’язання практичних завдань і виробничих проблем; 3. посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання;

Шляхи професіоналізації особистості: 1. формальний шлях пов'язаний із виконанням лише тих вимог і правил, які вимагають від студента викладачі; 2. неформальний шлях, студент самостійно ставить мету самовдосконалення у відповідності настанов, ідеалів; 3. шлях пов'язаний із вузькою, прагматичною дія-стю студента; 4. шлях підготовки широкоосвідченого викладача, фахівця.

Проф. спрямованість означає розуміння і внутр. прийняття цілей і завдань проф. дія-сті, а також співзвучних із цим інтересів, настанов, переконань і поглядів.

Особистість студента набуває професійну спрямованість, що має такі прояви:

1. професійна мотивація, загальне позитивне ставлення, схильність і інтерес до професійної діяльності (прагнення за їх допомогою реалізувати себе в житті);

2. розуміння і прийняття професійних завдань з оцінкою власних ресурсів для їх розв’язання;

3. бажання вдосконалювати свою підготовку

4. прагнення задовольняти матеріальні й духовні потреби працюючи у своїй галузі освіти.

Зміни у структурі самосвідомості студента, як майб фахівця: 1. На зміну кризи ідентичності приходить проф ідентичність, 2. Зростає рівень домагань у галузі майбутньої професійної діяльності, готовність до самореалізації у професії, 3. Формується позитивна самооцінка, у зміст якої входять професійні якості. 4.Змінюються мотиви трьохкомпонентної «Я – самопрезентації»: -бажання продемонструвати свої ділові (професійні) якості; -намагання викликати до себе діловий, професійний інтерес; -завоювати авторитет своїми діловими якостями.

Фахова компетентність є здатністю успішно виконувати проф завдання і обовязки тієї посади на яку претендує особа. Вона характеризується: 1. ґрунтовними знаннями із загальноосвітніх і фахових дисциплін;

2. володіння уміннями і професійною технологією, вміння вирішувати проф проблеми; 3. висока кваліфікація, що хар-ся поліфункціональністю; 4. вміння аргументувати способи вирішення проблеми; 5. уміння співпрацювати з колегами; 6. уміння проф діяти у нестандартних ситуаціях.

Професійна культура – це високий рівень оволодіння професією, складниками якого є: проф. компетентність, системний світогляд, проф. мислення, проф. творчість, проф. рефлексія.