- •1.Основні завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування в/о в Україні.
- •2.Предмет і основні категорії психології вищої школи.
- •3.Зв¢язок психології вищої школи з іншими науками.
- •4. Методологія, принципи та методи психологічного дослідження.
- •5. Психологічна характеристика студентства.
- •6. Суперечливості та кризи студентського віку.
- •7. Адаптація студентства до навчання у в/ш, її види та умови ефективності.
- •8. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця.
- •9.Психологічні особливості студентської групи та її структура.
- •10.Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера.
- •11.Психологічні засади управління навчальним процесом у в/ш.
- •12.Психологічні особливості розвивального навчання у в/ш.
- •13. Проблемне навчання та психологічне обгрунтування його ефективного застосування у вищих навчальних закладах.
- •14. Пошуково-дослідницький характер навчальної діяльності студентів.
- •15.Проблеми потреб і мотивів особистості студента та їх формування у навчально-виховному процесі.
- •16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів.
- •17.Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
- •18. Особливості формування професійної самосвідомості студентів
- •19. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •20.Навчальна активність студентів: сутність, психологічні особливості.
- •21.Психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії. Шляхи запобігання та стратегії вирішення.
- •22.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача.
- •23.Завдання і зміст діяльності викладача вищої школи.
- •24.Умови розвитку творчих засад у діяльносі викладача вищої школи.
- •25.Соціально-психологічні особливості готовності випускників вищої школи до практичної професійної діяльності.
- •2. Характеристика в/о України початку третього тисячоліття
- •3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи.
- •4. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача.
- •5.Особливості розвитку вищих навчальних закладів України
- •6. Система освіти України, її структура, особливості управління
- •7. Принципи діяльності освітніх закладів
- •8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність.
- •9. Загальні закономірності навчального процесу.
- •10. Принципи навчання у в/ш.
- •11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання у в/ш.
- •12. Традиційні та інноваційні методи навчання у в/ш.
- •13. Лекція у системі підготовки фахівців.
- •14. Організація та проведення семінарів.
- •15. Практичні та лабораторні заняття у внз.
- •16. Особливості індивідуальних занять, консультацій.
- •17. Організація контролю знань студентів.
- •18. Дистанційне навчання.
- •19. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •20. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •1. Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з в/о.
- •2. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з в/о.
- •3.Чинники і механізми формування моральних якостей студентів.
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності.
- •5. Передумови ефективності діяльності викладача.
- •6. Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •8. Професійно-педагогічне спілкування у в/ш
- •9. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •10.Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізації в науково-педагогічній діяльності.
- •12. Педагогічна етика викладача.
- •13. Причини неуспішності студентів та шляхи її усунення.
- •14.Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у в/ш.
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача.
- •16. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії.
- •17.Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача.
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача.
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування.
- •20.Адаптація студента до навчання у в/ш.
- •21.Структура виховного процесу.
- •22.Мета і зміст національного виховання студентської молоді.
- •23.Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами.
- •24. Особливості роботи куратора студентської групи.
- •25.Позааудиторна робота з студентами.
16. Психологічні особливості провідної діяльності студентів.
Розв'язанню завдань підготовки фахівців із в/о сприяє навчально-професійна діяльність студентів, яка є провідною діяльністю цього віку. Що більш значуща для студента ця діяльність, то вищі її результати. Вона вимагає від майбутнього фахівця вищої навчальної (і наукової) активності, засвоєння нових психологічних норм і критеріїв со-ціокультурного розвитку. У процесі навчально-професійної діяльності та через неї досягаються основні цілі підготовки фахівців.
Для навчально-професійної діяльності студентів характерні такі ознаки:
1) Професійне навчання у в/ш для майбутнього фахівця розпочинається під час формування професійних знань, умінь і навичок та засвоєння способів професійно-творчої діяльності. Доки студент не зіткнувся зі світом професійних теоретичних знань, у його досвіді немає повноцінної навчально-професійної діяльності, хоча одночасно він може досить інтенсивно опановувати способи здійснення різноманітних практичних перетворювальних дій, які ґрунтуються на узагальненнях емпіричного рівня.
Мета професійної підготовки полягає не в передачі конкретних предметних знань, умінь і навичок, а в озброєнні студентів системними інтегрованими науковими знаннями, які є загальною передумовою оволодіння способами вирішення виробничих проблем.
2)У в/ш вивчають не основи наук (як у школі), а самі науки в їхньому розвитку. До того ж самостійна навчальна робота студентів зближується з науково-дослідною роботою викладачів, тобто забезпечується єдність навчальної та наукової роботи студентів.
3)Відбувається професіоналізація викладання майже всіх наук. Що чіткіша професійна перспектива, то краще студент розуміє, навіщо і як будуть йому необхідні набуті наукові знання, тим успішніше він навчається.
Навчання студента має проблемний характер.
Для вищої школи характерні емоційність, мажорність усього процесу навчання.
Навчально-професійна діяльність студентів, з одного боку, відрізняється від діяльності школяра (для якого головне - набути конкретні знання), а з іншого - від діяльності професіоналів, які практично виконують певні професійні функції. Головна особливість навчально-професійної діяльності студента полягає в тому, що вона професійно спрямована, підпорядкована засвоєнню способів і досвіду професійного розв'язання практичних завдань і виробничих проблем, з якими випускники ВНЗ зустрінуться в майбутньому.
17.Вплив навчальної діяльності на формування особистості студентів.
Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості студентів, вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Виховання й навчання сприяють:
1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Не змінюючи успадкованих фізичних і психічних особливостей, вони сприяють їх загартуванню, зміцненню гальмівних процесів, зміцненню й динамізації нервових процесів, внесенню певних коректив у процес формування особистості.
2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку способів подолання труднощів.
3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності. Такий розвиток постає як цілісні якісні зміни особистості, внаслідок яких людина виробляє і виявляє в собі здатність засвоювати складнішу інформацію, виконувати складніші завдання і реалізовувати нові вміння, самостійно здобувати знання.
4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де викладач правильно організовує навчальну діяльність, використовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань.
5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому особистість вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки, визначає своє місце в колективі.
6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні,співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці, знаннях, творчості тощо). Розвиток їх і пов'язаних з ними почуттів сприяє формуванню світогляду, рис характеру моральної людини, здатності до саморегуляції поведінки і діяльності.
7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне “Я”, що опосередковує усі виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій меті. Індивід починає працювати над собою, вдосконалювати себе завдяки власній діяльності, формуючи характер і волю, інші позитивні якості. Змінюючи себе, особистість змінює умови й обставини свого життя і розвитку.