21.Поняття про групу. Психологічні властивості груп.

Людина живе, розвивається і діє у групі. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спрямованість. Групою можна назвати будь-яке об’єднання людей незалежно від того, якого характеру зв’язки виявляються між її членами. Групи можна поділити на великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні та референтні.

Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними.

Реальні групи — це об’єднання людей на грунті реальних стосунків — ділових чи особистісних. Так, реальною групою є учнівський клас, сім’я, коло знайомих тощо.

Умовна група об’єднує людей за якоюсь умовною ознакою —віком, статтю, національністю та ін. Офіційна (формальна) група створюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними є студентська група, сім’я, військовий підрозділ. Неофіційна група — це спільність людей, що виникла нерегульованим шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів. Так, неофіційними є групи осіб, що приятелюють між собою, шанувальники туризму, рибалки тощо.

Референтна (еталонна) група — це реально існуюча чи уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. Особистість може бути членом групи, яка водночас постає для неї як референтна. За цих умов гармонізуються стосунки з групою, створюються психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистостів певному напрямі.

22.Загальна х-ка впливу групи на особистість і особистості на групу...

Об’єднання людей у реальні групи може грунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти якихось значущих результатів. Вищою формою організації групи є колектив.

Істотною ознакою колективу є суспільна значущість цілей та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Виконання спільної соціально цінної та особистісно значущої діяльності сприяє встановленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що виявляє її солідарність з цілями та програмами діяльності колективу, готовність активно обстоювати їх. Поведінка людини, що узгоджується з діями колективу, спрямована на їх підтримку, розцінюється як колективістська. Поведінка особистості може бути конформною. Конформність у поведінці виявляється в тому, що людина пасивно пристосовується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а намагається поводитися відповідно до думки інших людей, пристосовуватися до їхніх вимог.Взаємовідносини окремих членів у групах і колективах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий характер, коли їх підгрунтям є співпраця, спільна участь у реалізації важливих виробничих справ, праці. Стосунки можуть бути особистісними, коли контакти між людьми встановлюються на грунті взаємних симпатій чи антипатій, доброзичливості чи ворожості. Кожна особистість у системі міжособистісних стосунків має свій статус, що визначається її особистісними якостями, популярністю, впливовістю.

23.Х-ка стилів керівництва та їх впливу на ефективність д-сті групи.

Сприятливі стосунки в процесі спільної діяльності керівника і під­леглого зумовлені стилем керівництва, засобами організації виробни­чого і виховного процесів праці. Серед багатьох стилів керівництва в діяльності найчіткіше виявляються п'ять типових.Демократичний стиль керівництва вигідно відрізняється тим, що розв'язання проблем колективу і підлеглого відбувається за участю кожного, що стимулює активність і самостійність. Формується активна причетність особистості до загальної справи колективу. За таких умов керівництва керівник виявляє певну терпимість до критичних суджень своїх підлеглих. Автократичний стиль керівництва характеризується тим, що ке­рівник одноосібно керує діяльністю підлеглих, не спирається на актив групи або команди. Такі відносини часто обумовлюють конфліктні ситуації у формі прихованого протесту і незгоди, що рано чи пізно переростає у відкри­тий конфлікт.Авторитарний стиль керівництва містить основні риси автокра­тичного, хоч підлеглому все-таки надається певна свобода під час об­говорення проблем, що виникають у житті і діяльності колективу. Стиль характеризується і тим, що керівник намага­ється якомога менше втручатися в соціально-психологічні процеси, що відбуваються в колективі і в самій діяльності. Непослідовний стиль керівництва являє собою суміш усіх попере­дніх стилів. Він дезорієнтує діяльність і спілкування з підлеглими. Ке­рівник часто діє залежно від свого емоційного стану. У роботі і спілку­ванні застосовує той чи інший стиль керівництва. Безпосередньо спілкуючись із керівником, підлеглі не виявляють дові­ри до нього, а виконують певні "ролі", що ускладнює їх спільну діяльність,, позбавляє їх змоги творчо і продуктивно удосконалювати свою фахову майстерність.

24. Ф-ції емоцій та почуттів.Види емоцій... Емоції - це відносно короткочасні переживання, які носять чітко виражений ситуативний характер, тобто зв'язані зі ставленням людини до ситуацій, що виникають, або можливих ситуацій, до своєї діяльності, до конкретних вчинків. Почуття - це стійкі переживання, у яких виражається емоційне ставлення людини до певного об'єкта (суб’єкта). Традиційно виокремлюють дві основні функції емоцій та по­чуттів: оцінну та спонукальну. Оцінна функція полягає в тому, що в емоціях завжди наявна оцінка це відображення відношення між величиною потреби та вірогідністю її задоволення саме в цей момент. Живій істоті потрібно розрізняти впливи, оцінювати їх і будувати на цьому свою поведінку. Спонукальна функція емоцій полягає в тому, що вони визначають спрямованість діяльності, забезпечуючи її пристрасністю. Емоції виступають регулятором поведінки дитини, стаючи тією основою, за допомогою якої дитина ставить перед собою цілі, приймає рішення мати намір виконати яку-небудь справу. До сфери емоційного життя поряд з емоціями і почуттями нале­жать також настрої, афекти і стресові стани. Настрій являє собою емоційний стан, який забарвлює протя­гом деякого (іноді тривалого) часу поведінку людини, його думки і переживання.. Афекти - це сильні і короткочасні емоційні процеси, які швид­ко оволодівають людиною і характеризуються значними змінами свідомості, порушенням вольового контролю за діями, змінами жит­тєдіяльності організму. Стресові стани - це емоційні стани, які викликаються ситуаці­ями напруженості. Стресові стани характеризуються меншою інтенсивністю, меншою сумою пе­реживань, меншою вибуховістю, ніж афект. Стресові стани викликаються при появі несподіваних і надсиль­них подразників, дефіциту часу, перешкод у роботі.