31. Увага як головна умова здійснення пізнавального процесу...

Увага - це спрямованість і зосередження свідомості на певно ч и реальному чи ідеальному об 'єкті, що передбачає підвищення рівня сен сорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда Мимовільна у вага - це зосередження уваги на об'єкті в силу його особливості як подразника без свідомого наміру з боку особистості. Вона виникає незалежно від мети діяльності людини і є генетично вихідним, а та­кож пасивним видом уваги. Діяльність, явище чи предмет захоплю­ють людину самі через наявність у них певних особливостей. Довільна увага - свідомо регульоване зо­середження на об'єкті, спрямоване вимогами діяльності. Цей вид ува­ги тісно пов'язаний з волею людини, тому її називають вольовою, активною. Якщо при мимовільній увазі робота захоплює сама собою, то в даному випадку людина свідомо спрямовує увагу на дану роботу. Саме постановка мети, вольові зусилля характеризують собою до­вільну увагу. Навчання у школі передбачає формування довільної уваги шляхом організації в початкових класах навчальної діяльності з постановкою досяжних для учнів цілей. Переживання успіху закріплює бажання зосередитися на наступному завданні. Чим менші школярі за віком, тим частіше повинні відбуватися зміни видів діяльності на уроці. Новий вид діяльності - це чинник привернення мимовільної уваги, що сприяє зосередженню довільної уваги

32. Поняття про відчуття. Теорії відчуттів...

Відчуття - це відображення в мозку людини окремих власти­востей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття. Зорові відчуття відіграють велику роль у взаємодії людини з довкіллям. Апаратом зору є око - орган чуття зі складною анатомічною будовою.До зорових відчуттів належать відчуття світла і кольору.Слухові відчуття, відображаючи велику різноманітність властивостей звучних предметів і явищ, допомагають людині орієнтуватися в навколишньому середовищі та регулювати свої дії. Нюхові відчуття їхня роль полягає в тому, що вони сигналізують людині про свіжість їжі, чистоту повітря тощо. Смакові відчуття тісно пов'язані з нюховими, їх поєднує спільна роль у процесах харчування. Органом смаку є язик. До смакових відчуттів належать відчуття кислого, солодкого, гіркого і солоного. Шкіряні відчуття включають тактильні, температурні та больові відчуття. Тактильні відчуття виникають внаслідок дії механічних подраз­ників на поверхню шкіри. Температурні відчуття поділяються на відчуття холоду і тепла. Вони сигналізують про зміни температурного середовища, про небезпеку охолодження організму чи його перегрівання, допомагають регулювати тепловий обмін між організмом і середовищем. Крім того, температурні відчуття дають людині відомості про термічні вла­стивості предметів та явищ навколишнього середовища. Больові відчуття виникають при дії різного роду подразників (ме­ханічних, термічних, хімічних, електричних тощо), які є причиною пошкодження або руйнування тканин організму. Статичні відчуття відображають положення тіла у просторі, його рівноваги. Кінестезичні відчуття - це відчуття рухів і положення частин власно­го тіла. Органічні відчуття - це відчуття, пов'язані з діяльністю внут­рішніх органів. Ці відчуття, зливаючись, утворюють органічне почут­тя (самопочуття) людини. Існує велика кількість видів відчуттів, які мають свої специфічні властивості. Але, крім того, вони характеризуються і спільними для них властивостями. До них належать: якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація. Інтенсивність відчуття є його кількісною характеристикою і визначається силою діючого подразника і функціональним станом рецептора.Тривалість відчуття -- це його часова характеристика. Вона визначається функціональним станом органів чуття, але головне -часом дії подразника та його інтенсивністю. Просторова локалізація є однією з властивосте відчуття. Вона полягає в тому, що образ відчуття містить елементи просторового розміщення подразника.