77. Теоретичні питання психодіагностики інтелекту. Інтелект як об”єкт психологічних досліджень. Аналіз теорії інтелекту.

Основною проблемою псизодіагностики інтелекту є проблема його визначення або теоретичного обгрунтування. Кожна методика, яка використовується при діагностиці інтелекту має свою специфічну спрямованість, тобто вимірює в інтелекті певні параметри, аспекти. Протягом 20-го століття під інтелектом розуміли: 1 – здатність до научіння, навчання (Біне, Спірмен), 2 - здатність до адаптації в нових умовах (Штерн, Піаже). Психодіагностичні ознаки інтелекту: 1)певний рівень дослідницької активності, 2)здатність виділяти зв”язки і співвідношення, 3)здатність до перетворення минулого досвіду і використання його в нових умовах, 4)здатність до передбачення і оцінки. У середині 20-го ст. було з”ясовано, що інтелект складається з двох компонентів: поточний – тобто це ті розумові можливості, які пов”язані із вродженими особливостями нервової системи; кристалізований – це містилище індивідуального досвіду людини. У 1904р. Спірмен запропонував теорію інтелекту, яка отримала назву монофакторної. Вернон запропонував ієрархічну теорію інтелекту. Мультифакторна теорія інтелекту Терстоуна. Мейлі вважав, що структуру інтелекту утворюють 4 фактори: - складність, - пластичність, - глобалізація, - біглість. Кожна наступна теорія інтелекту все більше схиляла психологів до думки, що інтелект є настільки складним явищем, що його не можна розглядати як єдину єдність, якою наділені всі. Ці ідеї оформились в теорію, яка отримала назву теорія множинних інтелектів Гарднера – людина наділена різними видами інтелектів: 1-лінгвістичний, 2-логіко-математичний, 3-музичний, 4-просторовий, 5-тілесно-кінеститичний(оволодіння рухами), 6-внутрішньо-особистісний, 7-міжособистісний.

78. к-ція та х-ка тестів інтелекту. Шкала інтелект.розвитку Векслера.

Поняття інтелект було введено в психологію англійським антропологом Ф. Гальтоном в кінці 19ст. Але неможливість виділення суті інтелекту привели до того, що було введено кофіціент інтелекту IQ. Спочатку психологи розглядали IQ, як вроджену якість, не залежну від умов розвитку, потім як залежність IQ від соціально економічного класу. Але в даний час виявлено, що тести інтелекту не виправдали себе як засіб вимірювання інтелекту. Вони підходять для вимірювання деяких особливостей мислительної діяльності, а також для виявлення об’єму його знань в деякій області. Тести інтелекту можуть бути: груповими; індивідуальними; усними; письмовими; бланковими; предметними; компюторними.

Методика Векслера існує в трьох варіантах. 1 варіант – інтелектуальна щкала Векслера для дорослих віком від 16 до 64 років. 2 варіант – для дітей віком від 5 до 16 років. 3 варіант – для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку від 4 до 6,5 років.

всі шкали побудовані за типом тестової батереї, яка складається з окремих субтестів кожний з яких репрезентує одне більш-менш однорідну розумову функцію або здібність.

субтести поєднані в дві відносно самостійні групи (вербальні і невербальні).

По кожному субтесту виставляється сира оцінка, яка за допомогою спеціальних таблиць переводиться в шкаловану. За сумою шкалованих оцінок по групі вербальних тестів встановлюємо IQ(ай кю) вербальний за допомогою таблиць, IQ невербальний і за сумою одержуємо IQ повний.

Розподіл IQ за Векслером: 141-170 – розумова обдарованість; 111-140 – підвищені розумові здібності; 91-110 – розумова норма; 71-90 – знижені розумові здібності; 30-70 – різні ступені розумової дефективності.