33. Поняття чутливості аналізаторів. Психофізичні закони...

Відчуття - пізнавальний психічний процес відображення в моз­ку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосе­редній дії на її органи чуттів. Відчуття - це своєрідні рефлекторні дії, фізіологічним підґрунтям яких є нервові процеси, що виникають у результаті впливу подразників на органи чуттів, або аналізатори. Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Спеціальні психологічні та фізіологічні дослідження показали, що адекватний подразник викли­кає відчуття тоді, коли інтенсивність його дії, його сила досягає певно­го рівня, порога. Отже, по­рогом відчуття називають той рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють абсолютний поріг і поріг розрізнення, або диференційпий.Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характе­ризує ту мінімальну силу подразника, яка здатна викликати в людини відчуття. Верхній поріг чутливості - це та максимальна сила подразника, яка викликає адекватне відчуття. Подальше збільшення його сили викли­кає неадекватне відчуття — больове або якесь інше.

Крім абсолютного порога відчуття розрізняють ще й поріг розріз­нення, або диференційний поріг. Він полягає у здатності відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диферен­ціювати подразники за їх силою, розміщувати їх від найслабшого до найсильнішого. Відчуття сили подразника може підвищуватись і знижуватись. На противагу адаптації аналізатора до подразника існує явище збіль­шення чутливості, або сенсибілізація до подразника. Якщо старанно, пильно вдивлятися, вслуховуватися, смакувати, то чутливість до влас­тивостей предметів та явищ стає чіткішою, яскравішою.

Діяльність аналізаторів проявляється у взаємодії, вона не є ізольова­ною. Ця взаємодія виявляється по-різному. В одних випадках помічає­мо взаємодію, або синестезію відчуттів, наприклад, чуття кольоровос­ті звуку ("малиновий дзвін"), теплоти кольорів - "холодні" або "гарячі" тони кольорів тощо, а в інших - відчуваємо збільшення або зменшення чутливості одних подразників під дією інших.

34. Природа сприймання. Основні в-сті сприймання...

Сприймання - це відображення предметів та явищ у сукуп­ності їх властивостей і частин при безпосередньому їх впливові на органи чуття. Сприймання є складним психічним процесом, який ґрунтується на минулому досвіді людини у вигляді уявлень та знань. Процес сприймання протікає у зв'язку з іншими психологічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (ми можемо усвідомити, що перед нами, тільки тоді, коли можемо його назвати), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (у тій чи іншій формі довільно організовуємо процес сприймання). До властивостей сприймання належать: Предметність - це здатність відображати об'єкти та явища ре­ального світу не у вигляді набору не зв'язаних один з одним відчутті в, а у формі окремих предметів. При предметному відображенні дійсності різні за якостями відчуття поєднуються, і об'єкт відтво­рюється у багатстві його властивостей. Вибірковість - це виокремлення окремих предметів та явищ з усьо­го різноманіття навколишнього середовища, водночас як інші об'єкти реального світу є фоном нашого сприймання, тобто не відображають­ся. Будь-якому образу сприймання властива цілісність. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі. Завдяки цілісності сприймання зовнішній подразник висту­пає як цілісний образ. Сприймання носить узагальнений характер, кожен предмет сприймання позначається певним поняттям і відноситься до певно­го класу. Якраз у цьому полягає наступна властивість сприймання -категоріальнгсть: Наступною властивістю сприймання є його осмисленість. Ос-мисленість передбачає усвідомлення об'єкта сприймання. Хоча сприймання виникає при безпосередній дії подразника на органи чуття, перцептивні образи завжди мають певне смислове значення. Завдяки осмисленості стає можливим цілеспрямоване використан­ня предметів.

Найважливіші умови адекватного сприймання - це спостережен­ня та спостережливість! Найхарактерніший показ­ник спостереження — тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Рівень уміння спостерігати залежить і від навчання спостерігати, і від спостережливості як якості особистості. Якщо дитину змалку при­вчають спостерігати явища природи, поведінку тварин, ті чи інші ас­пекти життя, то в неї розвивається така риса її характеру, як спостережливість, тобто здатність помічати в обєктах малопомітне, але важливе для розумінні їх суті.

Післядовільна увага - це зосередження на об'єкті через те, що він цінний для особистості. Післядовільна увага відрізняється від довільної тим, що в ній знижується вольове зусилля, вона виникає не лише на основі інтересу, у ній існує свідомо поставлена мета, вона підтримується свідомими інтересами, і сама діяльність переживається як потреба, а результат її особистісно значущий. Післядовільна увага характеризується тривалою зосередженістю, напруженою інтенсивністю розумової діяльності, високою продуктив­ністю праці. Тому саме цей вид уваги має велике значення для органі­зації педагогічного процесу. Гарний педагог повинен захопити дити­ну, зацікавити її так, щоб вона працювала, не витрачаючи своїх енер­гетичних ресурсів, тобто щоб інтерес мети, результату роботи переходив у інтерес безпосередній, який захоплює сам по собі. визначають головні властивості уваги. До них належать: концентрація, стійкість, розподіл, переключення і обсяг уваги. Концентрація уваги означає наявність зв'язку з певним об'єктом або стороною дійсності і виражає міру або інтенсивність цього зв'язку. Концентрація виявляється в зосередженні уваги на одному об'єкті.

Стійкість уваги — це тривалість зосередження уваги на одному й тому самому об'єкті чи предметі. Наступна властивість уваги - це її обсяг. Він вимірюється тією кількістю об'єктів, яка може бути охоплена увагою за обмежений про­міжок часу. Розподіл уваги вияв­ляється в здатності людини утримувати в центрі уваги одночасно пев­ну кількість різнорідних об'єктів. Переключення уваги - це свідоме й осмислене перенесення уваги з одного об'єкта на інший.