11.Філософське, психологічне та патопсихологічне розуміння свідомості. Загальна симптоматика розладів свідомості.

Свідомість має складну багатогранну природу. Крім філософії свідомість вивчають психологія, фізіологія, біологія, соціологія та ін. На відміну від окремих наук, предмет, що має спеціальний характер, філософія прагне до цілісного, системного осягнення всесвіту і людини. Тому і при вивченні свідомості філософи намагаються розкрити різні її аспекти: соціо-культурний; прагнуть виявити механізми її становлення та розвитку у онто- і філогенезі, розкрити її соціально-діяльну суть. дослідити особливості функціонування свідомості на різних суб'єктних рівнях (індивідуальному і соціальному), у різних конкретно-історичних умовах і тим самим виробити цілісну теорію свідомості. Свідомість — це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе.Свідомість не дана людині від народження Вона формується не природою, а суспільством.

Амнезії: гостра епізодична; загальна прогресуюча амнезія; тимчасова амнезія. Клінічні форми розладів свідомості: - виключення -, кома - затьмарення -, аменція. Присмеркові стани: без продуктивніх симптомів - амбулаторний автоматизм; і з продуктивними симптомами: галюцінаціями, страхом.

12.Проблема періодизації розвитку. Концепції к.Юнга, е.Еріксона, д.Ельконіна. ...

Рівні розвитку О. в его-психології Е. Еріксона.Ключове поняття теорії Еріксона его-ідентичність – основне почуття розуміння того, хто ми, що виражається в термінах Я-концепції та образі – Я.

Вісім вікових стадій людини.

1. Довіра чи недовіра.Від народж. до 18 місяців (або одного року) (найважливіша). Закладаються основи особистісного розвитку людини. На цій стадії дитина може проникнутися почуттям довіри до навк. світу, що є основою формування у неї позитивного самовідчуття. 2. Автономія чи сором або сумніви. 1,5-3 (4) роки. Дитина усвідомлює свою індивідуальність і саму себе як активну діючу істоту. 3. Ініціатива або почуття провини. (3-6 років). У дитини з'явл. Перші уявлення про те, якою вона може стати людиною. 4. Працелюбність або почуття неповноцінності. Молодший шкільний вік. 6-12 років. Якщо у дитини не формується працелюбність, вона не може оволодіти інструментальною діяльністю.

5. Ідентичність або змішання ролей. Старший підлітковий вік та рання юність.12-18 років чи старше. Відбувається інтенсивне формування ідентичності, яка часто буває негативною, оскільки грунтується на запереченні та бунті. 6. Близкість або ізоляція (від 18 або старше до 40 років). Здатність віддати частку своєї душі іншій людині будь-якого полу без страху втратити свою незалежність. 7. Генеративність або стагнація (від 40 до 65 років). Приділення уваги іншим людям, оказання допомоги. Батьки знаходять себе, допомагаючи дітям. 8. Цілісність Его або відчай (від 65 та старше). Якщо людина, дивлячись у минуле, залишається задовільненою своїм життям в зв'язку з його наповненням подіями. Д.Б. Ельконін виділив дві основні сфери:мотиваційно-потребову і сферу операційно-технічних можливостей. Перша спрямована на опанування завдань, мотивів і норм стосунків між людьми, а друга – на опанування суспільно вироблених способів поведінки і діяльності.Становлення і розвиток особистості у теорії К. Юнга.

Юнг ввів поняття “психея”, яке характеризує особистість як цілісність. У структуру психеї (цілісної особистості) входять слідуючі компоненти: внутрішній світ; зовнішній світ; его; персона (маска);Его (“Я”) – центр поля свідомості особистості.

Персона (маска) – верхній слой, фасад особистості, який включає соціальні ролі, стиль поведінки, зовнішність. “Самість” – центральний архетип у структурі Его. Самість – це якість, яка перевершує свідоме Его. Воно охоплюєсвідомість та несвідому психею.

Метою психічного розвитку людини Юнг вважав індивідуалізацію – прагнення Его до злиття із “самістю” – особливу інтеграцію змісту колективного підсвідомого, завдяки якій особистість реалізується як унікальне неподільне цілісне.