46/Мотивація учіння; види навчальних мотивів. Закономірності зміни мотивації учіння, зумовлені віковими особливостями дитини. Шляхи формування внутрішньої мотивації учіння.

Мотивація учіння - це система стійких мотивів, що визначає конкретну активну навчально-пізнавальну діяльність учня. Первинне уявлення про перевагу тих чи інших мотивів учіння у певній їх ієрархії можна отримати шляхом спостереження за ставленням учня до учіння. Це ставлення учителі - практики зазвичай називають активністю. Активність визначає ступінь входження учня в предмет його діяльності: готовність виконувати навчальні завдання, намагання виконувати діяльність самостійно, свідоме виконання завдань, систематичність учіння, намагання підвищити свій освітній рівень тощо.

Внутрішня мотивація є важливою умовою ус­пішного навчання. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн

Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є:

* - позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);

* - емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труд­нощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі;

Ті умови оточення, які наділяють людину свободою вибору, дозволяють їй почуватися самодетермінованою, внаслідок чого формується внутрішня мотивація.

Ще однією важливою умовою зростання внутрішньої мотивації є така характеристика навчальних завдань як новизна і непередбачуваність, що, як правило, викликає внутрішній інтерес дитини.

Для кожного вікового періоду існує свій, найбільш характерний, провідний вид діяльності. Важливо постійно розвивати все багатство видів діяльності, які забезпечують всебічний розвиток особливості.

Мотиви навчальної діяльності поділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать: суспільна значущість навчання; професійні мотиви, що відображають значення навчальної діяльності для оволодіння майбутньою професією; пізнавальні, пов'язані з проблемою в нових знаннях. Зовнішні мотиви зорієнтовані на цінності, що лежать поза навчальною діяльністю; мотиви матеріального заохочення; особисті інтереси, пов'язані з одержанням диплома, побоювання стягнень через неуспішність..

47.Навчання, його цілі. Проблема взаємозв’язку навчання і розвитку. Орієнтація на «зону найближчого розвитку» ...

Навчання - це система пізнавальних дій тих, хто навчається, спрямованих на розв’язання навчально-виховних завдань.

Під цілями навчання розуміється ідеальна модель бажаного резуль­тату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть в процесі спеціально організованої системи послідовної взаємодії тих, хто навчає та тих, хто навчаються.

Л.С. Виготський акцентував увагу на суспільно-історичному аспекті проблеми навчання і розвитку – розуміння засвоєння знань як процесу залучення дитини до культури, створеної за період розвитку людства.

Згідно культурно-історичної теорії розвитку психічних функцій Л.С. Виготського розвиток психічної діяльності розумівся як перебудова її безпосередніх («натуральних») форм і оволодіння її опосередкованими («культурними») формами, що передбачає оперування різними знаками (спочатку зовнішніми, потім внутрішніми).

Важливе значення має введене Л.С. Виготським поняття «зони найближчого розвитку» – це процеси розвитку, здійснювані дитиною в умовах співробітництва з дорослими, під їх керівництвом, при їх допомозі і поки що недоступні для дитини в самостійній діяльності.

Введення Л.С. Виготським поняття «зона найближчого розвитку» дає можливість зрозуміти конкретно-змістовну суть загальної формули: «навчання йде попереду розвитку».