17.Спрямованість особистості. Загальна будова мотиваційної сфери особистості...

Спрямованість — одна з найістотніших сторін осо­бистості, які характеризують її мотиваційну сферу. Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мо­тивів. Провідні мотиви підпорядковують собі всі інші й ха­рактеризують будову всієї мотиваційної сфери людини. Ви­никнення ієрархічної струкгури мотивів виступає як переду­мова стійкості особистості.У структуру спрямованості входять, передусім, усвідомлені мо­тиви поведінки: цілі, інтереси, ідеали, переконання особис­тості, їхня стійка ієрархія дає змогу в певних межахперед-бачити загальну спрямованість особистості, її вчинків. У значущій для особистості ситуації мотиви виявляються чіткіше й окремі з них закономірно стають домінуючими. Але це не означає, що вони домінують постійно: їх доміну­вання має ситуативний характер. Отже, окремі мотиви можуть відігравати роль стійкого й домінуючого чинника лише в деяких людей; час­тіше вони виступають у такій ролі лише в найбільш зна­чущій для особистості ситуації, стосовно найбільш значу­щих для неї цінностей.

Основу мотиваційної сфери особистості становлять пот­реби — динамічно-активні стани особистості, що виража­ють її залежність від конкретних умов існування і породжу­ють діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності. В процесі діяльності відбувається як розвиток особистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби — це рушійна сила розвитку особистості.

18.Потреба як головний фактор. Класифікації людських потреб(а.Маслоу, г.Мерей).

Потреба — це нужда, в якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних їй для життя та діяльності. Людські потреби розвиваються в діяльності разом з розвитком суспільних умов життя, виробництва, науково-технічним прогресом. Сам процес задоволення потреби сприяє її розвитку та відтворенню нових потреб, які неминуче породжуються різними сферами суспільного буття людей та їхньою діяльністю. В основу теорії ієрархії потреб Абрахама Маслоу покладено:

– тезу про те, що поведінка людини звичайно спрямовується намаганням задовольнити її найсильнішу на даний момент потребу;

– передбачення, що потреби людини мають ієрархічну структуру, тобто вони можуть бути впорядковані за критерієм зростання їх важливості для людини;

– припущення, що найсильніша потреба визначає поведінку людини доти, доки вона не буде задоволена. Ієрархію потреб за А.Маслоу можна представити так -

Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). потреби наступного рівня – потреби в безпеці. Способами задоволення таких потреб можуть бути: пенсійна система; страхування; права. Далі потреби задовольняються в такій послідовності:

– потреби в приналежності - це потреби об’єднуватися з іншими людьми (приналежність до фірми, робочої групи.

– потреби в повазі - потреби в задоволенні самолюбності людини (усвідомлення особистих досягнень);

– потреби в самореалізації - потреби в реалізації своїх потенційних можливостей, в зростанні як особистості.

Таким чином, теорія Маслоу стверджує, що в основі прагнення людей до праці лежать їхні численні потреби. Отже для того, щоб мотивувати підлеглого, керівник має надати йому можливість задовольнити його потреби, але так, аби забезпечити досягнення цілей всієї організації.