13.Людина як індивід, особистість, індивідуальність. Проблема визначення особистості та її структури. Історія досліджень...

Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості. В історії досліджень особистості виділяють такі періоди.

V ст. до н. е. - поч. XIX ст. - філософсько-літературний період (Сократ, Аристотель, Спиноза, Локк, Юм), протягом якого основними проблемами психології особистості були питання моральної і соціальної природи людини, її вчинків і поведінки. Поч. XIX ст. - XX ст. - клінічний період (Фрейд, Адлер, Юнг). У цей період в центрі уваги психіатрів опинилися психічні чинники виникнення й перебігу хвороб, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти цілющих дій. Поч. XX ст. - теперішній час - експериментальний період (Лазурський, Айзенк, Кеттел, Олпорт), який характеризується активним впровадженням в психологію експериментальних методик досліджень психічних явищ з метою позбавитися умоглядності й суб'єктивізму в їх поясненні.

14.Класифікація сучасних теорій особистості.

Теорія В. Джемса один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. На його погляд, у самосвідомості особистості можна виділити два аспекти — «емпіричне Я» і «чисте Я», або відповідно об'єкт і суб'єкт, тобто те, що пізнається, і те, що пізнає.

Розглядаючи «емпіричне Я», В. Джемс тлумачить особистість людини як загальну суму всього того, що вона може назвати своїм. На початку XX ст. виникла так звана «описова психологія». її засновником став В. Дільтей, а яскравим продовжувачем — Е. Шпрангер.

В. Дільтей вважав, що психіку людини не можна вивчати експеримент. методами, а можна лише розуміти. Завдання психології і полягає у розкритті смислового, душевного життя особистості, ціннісних орієнтацій людини.

Фрейдизм і неофрейдизм Одна з найвидатніших теорій особистості була створена 3. Фрейдом. Виділяв дві осн. природжені інстинктивні потреби, які визначають псих. діяльність людини, — лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг) та агресивну (потяг до руйнування, смерті, війни).

Особистість у культурно-історичній теорії Л.С Виготського

За Л.С Виготським, основою особистості є самосвідомість людини, що виникає саме в перехідний період підліткового віку. Поведінка стає поведінкою для себе, людина усвідомлює себе як певну єдність. Цей момент являє собою центральний пункт перехідного віку.

15.Психоаналітичні теорії особистості...

Психоаналіз тісно пов'язаний з теорією 3. Фрейда про переважан­ня в психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів. У структурі особистості 3. Фрейд виокремлює три компоненти: 1) ід (воно)— осередок сліпих інстинктів, сексуальних або агре­сивних потягів, що мусять негайно бути вдоволені, его (Я) - регулятор, який сприймає інформацію оточення і стан власного організму, зберігає її в пам'яті і організує дії в інтересах само­збереження; супер-его (над-Я) - сукупність моральних стандартів, заборон і заохочень, засвоєних особистістю здебільшого неусвідомлено. Згідно з теорією А. Адлера (1870-1У37), провідним мотивом діяль­ності людини є природжене прагнення до зверхності, до влади. Витоки цього прагнення - почуття неповноцінності, притаманне кожній люди­ні, і намагання компенсувати свої слабкості і розвивати неповноцінні функції. Структура особистості, за А. Адлером, складається в ранньому дитинстві (до 5 років) і переживається як "стиль життя", який визна­чає увесь наступний психічний розвиток. Цілі життя складаються із усвідомленого почуття неповноцінності, спроб його подолання і само­ствердження. Карен Хорні (1885-1952), як і інші неофрейдисти, дотримува­лась основних принципів психоаналітичного напрямку. створенній нею соціокультурної теорії особис­тості вирішальними стали такі моменти: 1) Хорні відкинула погля­ди Фрейда на головну визначальну роль фізичної анатомії в обу-мовленні психофізичних відмінностей між чоловіками і жінками; Згідно з її переко­наннями, вирішальним фактором в розвиткові особистості є со­ціальні відносини між дитиною і батьками.К. Хорні створила свою теорію психології жінки як новий по­гляд на відмінності між чоловіками і жінками в контексті соціокуль-турних впливів.

16.Х-ка гуманістичних теорій особистості...

Одним із фундаторів гумані­стичної психології є американський дослідник К.Роджерс (1902-1990). Він вважав, що в кожної людини є прагнення стати компетен­тною і здібною настільки, наскільки це можливо для неї біологічно. Основним положенням його теорії є самооцінка, уявлення людини про себе, "Я-концепція", що породжується у взаємодії з іншими людь­ми. А-Маслоу досліджував проблеми особистісного росту і розвит­ку. Його теорія є своєрідною альтернативою біхевіоризму і психо­аналізу, які заперечували творчість, любов, альтруїзм та інші людські цінності.

Центральним поняттям гуманістичної психології є самоактуа-лізація.Вивчаючи видатних людей, А.Маслоу виокремив характеристи­ки особистості, що самоактуалізується: Ефективніше сприйняття реальності і комфортніше ставлення до неї. Прийняття себе, інших, природи. Спонтанність, простота, природність. Центрованість на завданні, а не на собі. Деяка потреба в усамітненні. Центрованість на завданні, а не на собі. Деяка потреба в усамітненні. Особистість, що самоактуалізується, не досконала, вона може переживати і негативні відчуття. А.Маслоу описує шляхи самоактуалізації індивіда:Повне і самовіддане переживання життєвої ситуації з підви­щеною усвідомлюваністю та інтересом. Прагнення до особистісного росту в кожному життєвому виборі. Чесність і прийняття відповідальності за свої дії. Відповіді на питання, що виникають, необхідно шукати в собі.