91. Теоретичні аспекти проблеми діагностики психологічної готовності до шкільного навч...

Психологічна готовність до шкільного навчання – це комплексне поняття, яке дозволяє судити про ступінь шкільної зрілості дитини. Можна виділити такі підходи до визначення психологічної готовності до шкільного навчання: педагогічний – орієнтований в першу чергу на дослідження наявних знань умінь та навичок, психологічний – орієнтований на дослідження рівня розвитку психічних процесів та властивостей особистості, що дозволяють успішно здійснювати учбову діяльність. Компоненти психологічної готовності до шкільного навчання: 1. мотиваційна готовність – тут провідним є питання про якість та спрямованість мотивації. 2. пізнавальна готовність – передбачає певний рівень розвитку пізнавальних процесів: сприймання пам”яті, мислення, уяви та уваги, яка забезпечує протікання усіх пізнавальних процесів. 3. довільність - здатність людини керувати свідомо власними психічними процесами та поведінкою вцілому. 4. емоційно-вольова готовність – пов”язана з0 перебігом кризи 6-7 років з усвідомленням власних почуттів зі здатністю до елементарної саморегуляції емоційних станів. 5. соціально-психологічна готовність – передбачає здатність до налагодження та підтримання стосунків, як з однолітками, так і з дорослими.

92. Методики дослідження особливості памяті та уваги.

Пам’ять це фіксація, збереження і наступне відтворення людиною її досвіду. Процеси пам’яті це запам’ятовування, збереження запам’ятованого, відтворення і забування. Успішному запам’ятовуванню сприяють такі чинники; настанова на запам’ятовування, яка містить визначення кола об’єктів, що слід запам’ятати і часу протягом якого запам’ятоване потрібно зберігати у пам’яті. Увага це спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах. Увага є необхідною умовою якісного відчуття і сприймання, запам’ятовування і обмірковування, якісного виконання будь яких фізичних і розумових дій.