§2.2. Мова і специфіка людського буття.

1. Людина і як індивід і як вид обтяжена свідомістю, ХОЧЕ цього Чи Ні.

2. Людина обтяжена свідомістю тому, що володіє мовою і мовленням.

3. Людина обтяжена мовою і свідомістю тому, що мова існує у вигляді "внутрішнього мовлення" - тобто глибоко в мозку, в психиці. Мовчанка не

позбавляє від глибинної будови " внутрішнього мовлення".

4. Людина, завдяки своїй мові і свідомості (яка являється тільки іменем, метафорою рефлективності самої структури мови і мовлення) принципово ОПОСРЕДКОВАНА.

6. Людина шукає різні різні способи подолання и гармонізації цієї опосредованості. Пошук цей і є Культура, у всіх її проявах.

7. Людина на цьому шляху впирається в проблему свідомості. Свідомість -заважає .

Існує , крім цього, так звана «концепція (гіпотеза) мовної відносності» Сепіра-Уорфа. Вона являється наслідком польових лінгвістичних досліджень різних мов, зокрема мов і культури американських індійців. Ці дослідження показали, по-перше, що за розвитком і складністю структури ці мови ні в чому не поступаються європейським. Виявилось, що деякі ключові поняття, які видаються нам універсальними (включаючи понятійні системи від Аристотеля до Канта), наприклад, буття, простір (топос), час і т.п. залежать ВІД МОВНОЇ СТРУКТУРИ.

Наприклад, дієслівна система хопи побудована так, що в їх культурі просто неможливо говорити про час як про деяку тривалість. Теж саме – простір. Уорф писав: «Мислиннєвий світ хопи не знає уявного простору. Людина, що говорить мовою хопі вважає, що він сам або його думка подорожує разом з трояндовим кущем, про який вона думає. Думка ця повинна залишити слід на рослині в полі.

Французький лінгвіст Е.Бенвеніст показує, що в деяких світових мовах неможлива субстантивація дієслів існування, і, відповідно, неможливе утворення такої неможлива універсалії як « буття » в тому розумінні, до якого ми звикли. Тобто те, з чого почалась філософія в античній Греції, і те, що до сих пір являється предметом чи не головного філософського інтересу, насправді залежить від мовної структури

Другими словами, сам СВІТ, в якому ми живемо, його об’єкти, процеси, і структура пов’язані с первинними операціями, які здійснює мова.

Коли ми вивчаємо її в ранньому віці, не усвідомлюючи ні саму мову , ні процес навчання, вона структурує для нас сам простір нашого існування, типи об’єктивацій, і, що дуже важливо, типи відчуттів, типи сприйняття. Розрізняємо ми різноманітність відчуттів і сприйняттів, тeж завдяки мові. Другими словами мова оформляє саму систему нашого життєвого світу, систему диференціацій, в якій ми живемо.

Внаслідок мовних і психолінгвістичних штудій – мислення може існувати без мови. Мислення тварин, наприклад. Але СВІДОМІСТЬ, з її функцією розрізнення та об’єктивації (а, відповідно, і суб’єктивації), рефлективністю, можлива ТІЛЬКИ НА ОСНОВІ МОВИ.

Спочатку людина не усвідомлюючи, використовує рефлективність, тільки потім рефлектує, УСВІДОМЛЮЄ СВІДОМО. Тобто парадокс є з самого початку – людина, ЗАВДЯКИ ВЖЕ ПОБУТОВІЙ МОВІ, усвідомлює не усвідомлюючи цього.

Мова бджіл або будь-якої іншої гіпотетичної мови тварин буде відрізнятися від людської тим, що, скажімо, у бджіл, нею можна передати повідомлення про місцезнаходження квітки, АЛЕ НЕ ПЕРЕДАТИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО САМЕ ПОВІДОМЛЕННЯ. Саме ця метамовна здатність, фундаментальна рефлективність мови унікальна і специфічна для людини.

Другими словами, «Нема нічого в свідомості, чого б раніше не було в мові».

 

Висновок

Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації , вона відображає характер народу, його симпатії і антипатії, зв’язки з сусудніми народами. Мова ввібрала в себе всі тонкощі оцінювального відношення до дійсності, її сприйняття і відображення. Цей аспект мовної свідомості фіксується у відомому висловлюванні К.Д.Ушинского про те, що природа країни, її історія, відображаючись в душі людини, виражаються у слові. Люди зникали, aле слова, які створювалися ними,і які ввійшли до скарбниці рідної мови залишились безсмертними.

 

Література

1. Алпатов В.М. Історія лінгвістичних вчень.М.2001

Античні теорії мови і стилю. М. Л. 1936

Вундт В. Душа людини і тварин. СПб. 1866 т.2

Зарубіжна філософія ХХ століття. К. 1993

Коротка філософська енциклопедія. М. 1994

Поливанов Є.Д. Статті з загального мовознавства. М. 1968

Якушин Б.В. Гіпотези про походження мови. М. 1985

www. krugosvet.ru/articles

Paget R.A.S. The origins of language with special reference to the Paleolitic Age.1956 v.1

Розділ ІV Соціальна філософія