- •Лекційний курс Розділ і Вступ до філософії 3
- •Розділ іі Історичний розвиток світової та вітчизняної філософії 18
- •Тема 7 Українська філософія. 415
- •Розділ ііі Філософська антологія: буття світу та його духовні виміри. 597
- •Розділ іv Соціальна філософія 654
- •Розділ V Філософська антропологія 769
- •Розділ vі Філософія пізнання (епістемологія) 879
- •Тема 13 Сутність і структура пізнавального процесу 879
- •Тема 14 Наукове пізнання 880
- •Розділ viі Аксіологія: цінність буття і стратегія майбутнього 906
- •Тема 15 Аксіологія: цінність буття і стратегія майбутнього 906
- •Розділ і Вступ до філософії Тема 1 Філософія як специфічний тип знання філософія як специфічний тип знання
- •Розділ іі Історичний розвиток світової та вітчизняної філософії
- •Тема 2 Стародавня філософія
- •1.2. “Дао де цзи” – вчення про дао та де
- •1.3. Суть об’єктивного ідеалізму дао
- •1.4. Ідеї діалектики
- •2.2. “Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
- •2.3. Жень – центральна ідея вчення Конфуція
- •Тема 3. Філософія середніх віків та епохи відродження
- •1. Вчення Августина Блаженного
- •2. Фома Аквінський - систематизатор схоластики
- •1. Вчення Августина Блаженного.
- •§2. Соціокультурпі зміни
- •§3. Основні проблеми філософії Відродження
- •§1. Характерні особливості філософії палійського гуманізму
- •§2. Основні риси філософії природи Ренесансу
- •Тема 4 Філософія Нового часу
- •1.2 Наукові відкриття XVI- XVII століття і філософське переосмислення світу.
- •II. Френсіс Бекон - видатний філософ Нового часу.
- •2.2 Концепці нової науки.
- •2.3 Вчення про "примари" людського розуму.
- •2.4 Вчення про метод.
- •2.5 Філософія природи
- •Тема 5 Класична німецька філософія
- •1.Психологічні основи релігійних уявлень.
- •2. Виникнення релігійного культу.
- •3. Перехід від політеїзму до монотеїзму.
- •4. Гносеологічні основи релігійних уявлень.
- •1. Людина, як частина природи.
- •2. Вчення про мораль.
- •3. Теорія пізнання.
- •Тема 6 Новітня світова філософія
- •1.Сучасна практична філософія посилено розвиває один із найважливіших своїх розділів та інструментів – герменевтику.
- •1.1. Джерела філософії а. Шопенгауера.
- •2. Філософські погляди а. Шопенгауера
- •2.1. Визначення поняття волі.
- •2.2. Світова воля — головна рушійна сила
- •2.3. Філософсько-антропологічна позиція.
- •2.4. Елементи теорії світового песимізму.
- •3. Етичні та естетичні погляди філософа.
- •1.1 Поняття “аналітична філософія”.
- •1.2 Аналітична філософія і метафізика
- •3. Філософська герменевтика.
- •4 Сучасна релігійна філософія.
- •4.3. Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
- •4.4. Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
- •Тема 7 Українська філософія.
- •§ 2. Питания про оригінальний характер і національну самобутність давньоруської філософії.
- •§1. Літературні пам'ятки як основні джерела дослідження філософської думки Київської Русі.
- •§ 2. Проблеми буття в давньоруській філософській спадщині.
- •§3. Філософські концепції мислителів Київської Русі.
- •§ 4. Значення філософської спадщини Київської Русі.
- •1. Основні віхи життя і творчості о. Потебні
- •2. Філософські проблеми мови і міфа у працях о. Потебні
- •1. Основні віхи життя і творчості о. Потебні
- •2. Філософські проблеми мови і міфу у працях о. Потебні
- •Тема 8 Буття світу і людини
- •1. Еволюція уявлень про час. Основні концепції часу
- •1.1. Важкість осягнення часу
- •1.3. Статична та динамічна концепції
- •Тема 9. Духовні виміри буття
- •§1. Практика і суспільна свідомість,
- •§2. Свідомість як діяльне відображення
- •§1. Структура і форми самосвідомості
- •§2. Предметність і рефлексивність самосвідомості
- •§3. Свідоме і несвідоме
- •§1.2. Концепції походження мови.
- •§2.1.Мовна картина світу
- •§2.2. Мова і специфіка людського буття.
- •Тема 10 Суспільство: філософський аналіз.
- •1. Поняття суспільства. Різні підходи до аналізу суспільних процесів.
- •2. Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
- •3. Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
- •2. Структура і функції суспільства.
- •3. Основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв'язок.
- •4. Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
- •5. Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
- •6. Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
- •1. Генеза та сучасне розуміння.
- •2. Культура і цивілізація: Загальне і специфічне
- •4. Сучасна культура
- •1. Культура - предмет філософського аналізу
- •3. Традиційна культура.
- •4. Сучасна культура
- •Тема 12 Проблема людини в філософії та її соціальної сутності
- •1. Зміст поняття людського фактора
- •2. Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
- •1. Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
- •4.3.1. Самотність-відчай як наслідок волі до влади над світом.
- •4.3.2. Творча самотність.
- •Тема 13 Сутність і структура пізнавального процесу
- •Тема 14 Наукове пізнання
- •Тема 15 Аксіологія: цінність буття і стратегія майбутнього
§2. Соціокультурпі зміни
Ренесанс — перехідна й тому нацэвичайно протирічна епоха, коли відбувається ряд радикальних соціокультуряпх змін.
По-перше, змінюється модель світобудови. Середньовічна картина кінцевого Всесвіту змінюється умоглядною моделлю нескінченного Космосу. Виникає й утверджується ідея саморуху космічної матерії. У результаті зникає необхідність в Бозі як першодвигуні й першоджерелі світопорядку, оскільки усе рухається й без нього. Традиційний образ космічного й соціального порядку, за яким наглядав Верховний Суддя й Світодержець, змінюється картиною Вселенної як порожньої безодні світобудови, що служить грандіоиіим вмістилищем небесних тіл, де людина надана сама собі.
По-друге відбувається зміна моделей культури. Після відсунення Бога з центру світопорядку на звільнене місце людина ставить саму себе, присвоюючи собі функції хазяїна й художника у величезній вселенській майстерні. Разом з «знебожуванням» (М. Вебер) свіїу відбувається раціоналізація мислення, коли вже не віра, а розум («раціо») стає головни ^ засобом орієнтації серед цінностей життя й культури. Традиційні міфологеми и теологеми поступово витісняються природньонауковими знаннями. Святе Письмо втрачає значну частку свого колишнього авторитету. Зате зростає авторитет науки, емпіричного й експериментального знання. Геоцентрична модель культури поступається місцем антропоцентричній моделі.
По-третє, з'являється новий соціокультурний тип особистості. На зміну середньовічній людині приходить ренесансний тип особистості з явно вираженими трансгресивними нахилами. Це людина, яка прагне незвіданого й заборонного, відважний честолюбець й аваїп юрист, що розраховує тільки на себе й на фортуну. Дослідник, мореплавець, він видає у всіх своїх заходах незвичайну енергію. Замість християнського смирення він демонструє нескориму гординю, а замість служіння Богу — зухвалі пориви до освоєння світу. Він надає перевагу життєлюбству у всіх його можливих проявах, ніж регулярним християнським роздумам про смерть .
Смисл життя віїї бачить не в служінні релігійним святиням, а у творенні цінностей життя й культури.
По-четверте, відкривається новий соціальний простір свободи. У практичній сфері соціального життя йде розпад феодальних структур. Розвитку товарно-грошових відносин супроводжує відмову від системи замкнутих натуральних господарств. В індивідів з'являється значна воля у виборі занять й соціальному самовизначенні.
Йде процес освоєння нових географічних просторів (подорожі Колумба, Магеллана й ін.).
У духовній сфері тверда геоцентрична модель уже не притискає інтелектуальних шукань. Людина, не стримувана ніякими авторитетами й канонами, знову починає вважати себе «мірою всіх речей».
Новаторський дух цієї епохи проявився і в сфері релігії. Саме в цей час виникла і поширилась реформація—релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення релігійних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество як релігійний інститут. Суть реформації, з одного боку, за словами К.Маркса, полягає у "здешевленні церкви" [18, 101]. Буржуазія, що народжувалась, рахувала гроші і не хотіла нести тягар витрат на розкішне життя вищих церковних ієрархів. З другого боку, реформація — це поглиблення духовного життя, це перенесення ваги із зовнішнього контролю офіційної церкви на контроль внутрішній. Протестантизм можна розглянути і як реакцію на "безмірність", "відв'язаність" (в тому числі і від моральних норм) особи Відродження. Звідси й може бути поясненою така жорсткість моральних норм у протестантів.
М.Вебер вважає, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталізму. Його аргументи такі: Лютер проголосив працю богоугодною справою і осудив неробство. В праці людина подібна до творця всього сущого. Він засудив пияцтво і розпусту, через які розтринькувались здобутки праці. І як результат — добробут людини стає ознакою її богоугодної поведінки. Якщо ти бідний, то
ведеш не богоугодне життя. Бідність стала вадою. Багатство отримало позитивну оцінку. Цим, на думку Вебера, пояснюється те, що капіталізм зародився в країнах, де переміг протестантизм. Деякі сучасні дослідники погоджуються з тим, що протестантська етика найбільш відповідає духу капіталізму.