4.3. Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.

 

Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань.

Вірування остають як різновид фактично знання про дійсність.

“Релігійна ідеологія повинна, як стверджують Кінг-Фарлоу і Крістенсен, пропонувати “оправдане пояснення” існування Всесвіту і життя людини в нім”. (4, 69)

“Альтернативою категорізації релігійних вірувань як гіпотез є віднесення їх до того чи іншого різновиду регулятивних правил, що дозволяє наділяти вірування іншим, епістемологічним статусом”. (4, 70)

Уіттейкер вважає, що релігійні вірування треба віднести до “категорії принципів”. (4, 70)

Він підкреслює що релігійні вірування майже ніколи не можуть бути підтверджені чи заперечені. Вони є противниками всякої об’єктивно обов’язкової форми раціонального виправдання, що зобов’язує віруючих притримуватися своїх поглядів лише “силою віри”. (4, 70)

Вірування в житті релігійних людей функціонують як істини, які визначають їх дії. Тому ці люди не можуть сприймати свої вірування лише як гіпотези.

Уіттейкер вважає, що не треба чекати, що “релігійні вірування можуть отримати виправдання на якихось апріорних логічних основах”. (4, 71)

Категорізація релігійних вірувань як гіпотез робить можливим наділенням їх рівноправним когнітивним статусом з фактичним знанням про дійсність.

4.4. Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань

Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань.

Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно релігії довший час пріоритет мали проблеми смислу релігійних висловлювань. За останній час ситуація міняється. Проблеми смислу мови вже не займають такого помітного місця в філософії релігії, і епістемологічна проблематика виходить на перший план при філософському вивченні релігії.

“У рамках проблематики раціональності релігійних вірувань можливі дві основні позиції, які стосуються філософсько аргументованого сумніву і заперечення правомірності цих вірувань з точки зору розуму і в філософському підтвердженні співпадання релігійних вірувань щодо прийнятих стандартів раціональності”. (4, 73)

“Можна виділити два основних моменти в філософсько-епістемологічному співставленні релігії та науки. По-перше, це співставлення має форму уподібнення релігії науці, а не навпаки. По-друге, воно переслідує апологетичні цілі”. (4,75)

Ян Барбур в книзі “Міфи, моделі і парадигми” співставляє науку та релігію. Він підкреслює, що відношення і науки, і релігії до реальності можна охарактеризувати як “критичний реалізм”.

“Критичний реалізм” уникає, з одного боку, “наївного реалізму” та “інструменталізму” – з другого. Наївний реалізм не потрібний, оскільки моделі не є “буквальними картинами” реальності, а історія науки характеризується зміною парадигм.

У викладенні Я.Барбура релігія являє собою майже як наука”. (4,77)

Дерек Стейнсбі впевнений у наявності “взаємозалежності філософських ідей в науці і релігії”, в тому, що фундаментальності питання і в науці, і в релігії носять філософський характер”. (4,79)

Усі розглянуті концепції намагаються наблизити релігію до науки. Релігія повинна бути в результаті аналізу як спосіб відношення до буття. При цьому науковий метод береться в тому вигляді, в якому його реконструює сучасна філософія науки, а не у вигляді конкретних методів, які використовуються в науках.

Найбільшим прихильником концепції базисності релігійних вірувань вважаються Алвін Плантінга.

Він говорить про те, що його як християнина тривожать три обставини:

а) існування деяких видів зла;

б) той факт, що деякі достойні люди не визнають віри;

в) труднощі з пошуком доказів на користь існування Бога.

“Він підкреслює, що в сучасному світі “багато що є ворожим вірі”. (4, 82)

Ці позиції Плантінга називають “класичним фундаменталізмом”. (4,82)

“Прихильники автономії релігійних вірувань розрізняються в залежності від того, як розуміється така автономія.

Автономія релігійних вірувань може отримувати і філософсько-екзистенціалістське обґрунтування. Коли проголошується, що релігійна віра це “відповідь” “всієї людини, особистості в її “тотальності” на екзистенціальну ситуацію, то це є утвердження автономії релігійної відповіді і відповідно релігійної віри”. (4,86)

Отже, вагоме місце у духовному житті ХХ ст. належало релігійній філософії, яка, певною мірою ніби отримавши “друге дихання”, продовжувала розглядати людину у невід’ємних зв’язках із Богом, Абсолютом та наполягати на її особливому всекосмічному призначенні.

 

ВИСНОВКИ

Сучасна філософія містить у собі широкий спектр підходів до розв’язання найрізноманітніших проблем людського буття. Але центральним серед них є проблеми осмислення тенденції розвитку сучасного суспільного життя, проблеми людини, засад її буття та її можливостей. Безсумнівним є факт активного творчого життя філософії ХХ ст., плідного діалогу різних течій і шкіл навколо болючих проблем сучасності епохи.

Входження філософії в ХХІ ст. супроводжується певним поверненням до метафізики, абсолютів та до більш прямого втручання у болючі проблеми людського самовизначення.

Отже, філософія ХХ ст. має своє власне обличчя, яке можна прояснити низкою її особливостей, таких, як її надзвичайна строкатість, переплетіння в ній різних напрямків та традицій, переважна некласичність.

На зламі тисячоліть філософія постала змужнілою, досвідченою, здатною бути різноманітною; хоча в ній набули певного розголосу новітні модернові течії, вона не втратила інтересу до абсолютів, вічних людських цінностей.

 

Література

 

Аналитическая философия: Избранные тексты: - М., 1993

Заїченко Г. Долі філософії та культури наприкінці ХХ століття // Філос. і соціол. думка. – 1994. -№1-2.- с.83-98

Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. – К., 1999

Кимелев Ю.А Современная западная философия религии. – М., 1989

Малахов В.С. До характеристики герменевтики як способу філософствування. // Філос. і соціол. думка. – 1991. - №6. –с.65-77.

Рикерт Г. Философия жизни. –К, 1998

Ситниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філософії. -–.1996

Современная западная философия. Словарь. –14, 1991

Философия ХХ века. –М., 1997

Читанка з історії філософії: У 6 кн. Кн.6: Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993

Яроцький П.Л. Соціальна доктрина католицизму // Філос. і соціол. думка. – 1992. - №12. – с. 78-97.