17. Розкрийте специфіку культу героїв у давніх греків

Надзвичайно поширеними в Греції були культи численних героїв — напівбогів, легендарних полководців, засновників міст, їх вважали посередниками між богами і людьми. Деякі з них у давні часи самі були богами. Греки вірили, що герої, які часто несли в собі риси казковості, впливали навіть на долю людей, захищали і рятували їх від злих сил — жорстоких розбійників, ненажерливих потвор.

Найзначнішим циклом, у якому діє величезна кількість уславлених героїв — Ахілл, Діомед, Одіссей, Гектор, Менелай, Аякс, Агамемнон, Паріс та ін., — став Троянський цикл міфів. Він становить розповідь не тільки про Троянську війну, але й про події, що їй передували. Крім цих двох, по-справжньому героїчних циклів, існував ще Фіванський міфологічний цикл, що розповідає про трагічну долю нещасного і багатостраждального героя Едіпа і чотирьох його дітей — Антігону та Ісмену, Полініка та Етеокла.

Та хоча процес міфотворчості давно завершився, а самі легенди й міфи набрали сталої форми, деякі зміни в них усе ж відбулися. «Винними» у цьому стали трагічні поети, які, відповідно до своїх творчих задумів, сміливо йшли на зміну окремих епізодів того чи іншого міфу або, можливо, використовували маловідомі якісь варіанти, що з’являлися в інших районах Греції. Отже, міфи набували нових ознак і нюансів, а герої міфів удруге народжувалися у творах античних письменників, змінюючи з волі автора свої риси та якості.

18. Визначте, на які періоди можна поділити давньогрецьку літературу

Долітературний період (до середини ІХ ст.. до н.е.) – грецька трудова пісня, народні байки та приказки, міфи.

Гомерівський період (середина ІХ-VIII ст.. до н.е.) – «Іліада» та «Одіссея» Гомера, «Роботи і дні» Гесіода (дидактичний – повчальний епос).

Класична література Греції

Післягомерівський період (VII – VI ст. до н.е.) – гомерівські гімни (на честь богів), поезії Алкея, Сапфо, Анакреонта.

Аттичний період (V – IV ст.. до н.е.) - класичні трагедії Есхіла «Прометей закутий», трилогія «Орестея», Софокла «Антігона», «Цар Едіп», Евріпіда «Медея», «Гіпполіт», комедія Арістофана «Жаби». Історіографія – Геродот «Історії», Ксенофонт «Кіропедія». Красномовство – Демосфен, Ісократ, Демокріт, Сократ, Платон «Апологія Сократа», «Крітон», «Федон», Арістотель «Риторика».

Література доби Еллінізму – Менандр «Відлюдник».

Література епохи римського панування – Харитон «Херей і Калліроя», Лонг «Дафніс і Хлоя».

19. Розкрийте, на які періоди можна поділити римську літературу

Долітературний період (до середини ІІІ ст.. до н.е.) – міфотворчість,історичні легенди ( Про Ромула і Рема), народні пісні.

Рання римська література (середина ІІІ – середина ІІ ст.. до н.е.) – Плавт комедії «Шкатулка», «Близнята», Теренцій комедії «Свекруха», «Брат».

Період громадянських воєн (середина ІІ ст. – 31 р. до н.е.) – поезія Катулла, красномовець Ціцерон «Брут», «Оратор», філософські твори, листи.

Література ранньої імперії (або «віку Августа», до 30-40-х років н.е.) – Вергілій «Буколіки», «Енеїда», Георгіки, Горацій «Оди», «Сатири», «Послання», Овідій «Елегії».

Література пізнішої імперії (до кінця V ст.. н.е.) – Сенека трактати, «Моральні листи до Луція», 9 трагедій «Медея», «Федра», «Едіп» тощо, Федр – засновник віршованої байки в Римі п’ять книжок «Езопових байок», Луцій Апулей «Метаморфози».