27. Опишіть міфологічну основу трилогії Есхіла «Орестея» й особливості Ії інтерпретації поетом

Сюжет Орестеї взято Есхілом з міфу про ланцюг вбивств у будинку аргоського царя Агамемнона. Атрей, що ворогував з братом Фієста вбив його дітей і нагодував його їх м’ясом. Боги прокляли його рід у трьох поколіннях. Його син Агамемнон приніс у жертву свою дочку Іфігенію. Дружина Агамемнона Клітемнестра вбиває його, бажаючи помститись за дочку, а син Агамемнона Орест, бажаючи помститись за батька, вбиває свою матір. Традиційну ідею сліпого року Есхіл замінює ідеєю відповідальності людини за свої вчинки перед собою і перед нащадками. Рок, за Есхілом, це безсилля, безпорадність людини перед долею. Герої Есхіла – це не іграшки у руках богів. Агамемнон – не жертва, а герой, який здійснював подвиги під Троєю. Кара богів обрушується на людину, якщо він порушує людські закони, які є одночасно божественними. Орестея складається з 3 частин, які пов’язані між собою. У кожній частині основне місце займає одна подія. Міф, на якому заснована трагедія, відображає період переходу від матріархату до патріархату.

29 Розкрийте розвиток трагедійного жанру у Софокла.

Продовжуючи справу Есхіла, Софокл вніс ряд дальших вдосконалень у трагедію. Він позбавив трагічну трилогію сюжетного зв’язку між її частинами. Кожна з його трагедій являла собою закінчений драматичний твір. Збільшив кількість учасників хору, і найголовніше, ввів третього актора, що призвело до помітного розширення діалогів у трагедії, пожвавило й драматизувало дію, зменшило партії хору, який поступово вже переставав відігравати роль колективного актора.

30. Міфологічна основа трагедії Софокла «Цар Едіп» У трагедії «Едіп-цар» Софокл традиційно використав міфологічний сюжет. Міф розповідає про знайду ,який став царем,а в кінці життя довідався ,що вбив свого батька і був чоловіком своєї матері. У традегії Софокла йдеться про чуму у Фівах. Цар Едіп посилає до оракула дізнатися,за що боги гніваються на Фіви. Оракул відповідає:треба очистити край-прогнати вбивцю старого Лая,який царював у Фівах до Едіпа. Обурений тим,що злочинець переховується в місті,Едіп проклинає вбивцю і весь його рід. Він не знає,що прокляв с вці. Софокл виступає як майстер сюжету. Він уміло користується прийомом впізнавання. Там це побічний епізод,що суттєво не впливає на дію. А у Софокла розвиток інтриги й розкриття характеру грунтується на прийомі впізнавання. Едіп наполягає,щоб знайшли злочинця. Сліпий провідець Тіресій називає вбивцю:Едіп. Вражений цар вимагає доказів. Перипетії драми кидають героя од відчаю до надії,від надії до розпачу. Він уже розуміє до чого все йде. Його дружина Іокаста благає припинити слідство,але Едіп доводить його до кінця. Він(Едіп) каже,що горе народу для нього «більше,ніж власне».Він мусить врятувати Фіви,він покарає злочинця. І ось-незаперечні докази страшної правди. Сумніви розвіяні. Нещасна Іокаста закінчує життя самогубством. Цар виколює собі очі і,за власним вироком ,засуджує себе на довічне вигнання. Відтепер той ,хто розгадав загадку Сфінкса,блукатиме світом з ціпком,похилий і сліпий. Проте незрячий він усе життя. Трагедія просякнута гіркою іронією. Герої Софокла подібні до героїв скульптора Фідія,який зображував богів як ідеально прекрасних людей. Друг Софокла й геніальний художник. Трагедію «Едіп-цар» часто розглядають як трагедію долі. Нездатні збагнути зв’язок подій,люди пояснювали несподіване лихо долею:так судилося.

32.Евріпід.

Творчий шлях Евріпіда припадає на період глибокої кризи Афінської полісної системи. Ознаки цього процесу чітко відбились на його творах. Тож Евріпід був поетом розкладу Афінської демократії. Евріпід став реформатором трагедії, але його новаторство багатьом афінянам до душі не припало. Поета за це критикували, а комедійні автори висміювали і навіть вигадували анекдоти і не билиці. 480(84) – 406 до н.е.

Народився в сім’ї дрібного торгівця Мнесархіда. Острів Селанін. Був освідченої людиною,учився у видатних афінських філософів-моралістів. Мав одну з найбільших бібліотек. Факти особистого життя спростовують думку про ненависть до жіноцтва. Був 2 рази одружений. Мав 3 синів. Поет вміє і жартувати і голосно сміятися, про що свідчать деякі його твори «Аклеста» «Кіклоп». Не брав участі в політ боротьбі. В Пелі помер.

Творчий шлях розпочинає у 50х роках 5 століття. Він був патріотом. Засуджував війни взагалі. Бажав афінський війнам перемоги над спартанцями. В багатьох трагедіях відчувається антиспартанські тенденції- його персонажі-спартанці незмінно наділялися негативними рисами(трагедія «Орест», «Андромаха» «Гекуба»). Звеличує афінську державу,тому невпидково в «Медеї», єдиний хто простягає руку допомоги знедоленій героїні-афінський цар Егей. Патріотична тема звучить навіть у тих трагедіях , події яких відбуваються далеко від Афін.(«Фінікаянки», «Троянки»). Вітрувій першим назвав Евріпіда «філософом на сцені». У всіх трагедіях-Боги наділені негативними рисами та якостями.