14. Опишіть богів-олімпійців їхній склад іфункції.

Олімпійські боги (олімпійці) у давньогрецької міфології — боги другого покоління , божества старшого покоління.)Традиційно в число олімпійських богів входило дванадцять богів.

Зевс, також Дій — син Кроноса й Реї, верховний бог греків, цар і батько богів та людей. Його постійне місцеперебування — гірське пасмо Олімп. Коли Зевс був ще немовлям, Рея за порадою Геї сховала його від чоловіка в гроті на горі Іда. Годувала Зевса коза Амальтея (за іншою версією: німфа Адрастея), а жерці-курети заглушали своїми піснями плач дитини, щоб не почув його Кронос. Коли Зевс підріс, він повстав проти батька, переміг його й став володарем богів. Від найдавніших часів шанували Зевса як символ природи. А в зв'язку з тим, що він мав оракул у Додоні, його звали також додонським або пелазгійським царем.

Під іменем Горкій він виступав як покровитель законів, як Ксеній охороняв закон гостинності. Як Зевс він був опікуном дому, родини, майна народу та країни. Нарешті, він дістав ім'я Гелленій як національне божество, що об'єднує грецькі племена в одне ціле.

Атрибути Зевса — егіда, скіпетр, інколи молот; він дарує на війні і змаганнях перемогу. Владу над світом Зевс поділяв із звільненими з утроби Кроноса братами й сестрами: Посейдон був володарем моря, Аїд — підземного царства тіней, а сам він — верховним володарем людей та богів, царем Олімпу. У Римі Зевс злився з Юпітером.

Посейдо́н (грец. Ποσειδῶν) — володар світових вод, Океану, в латинян йому відповідав Нептун, у слов'ян — Цар Моря, Цар Морський (рос. Царь Морской), Водяник. У переносному значенні — морська стихія.

Посейдон жив у палаці у морських глибинах. Здіймав або гамував на морі бурю, викликав землетрус тощо. Посейдон часто бував серед інших богів на Олімпі.

Аїд, також Аїдоней, Гадес (грец. Άδης), Плутон (грец. Pluton) — бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри.

Гера (грец. Ήρα) — давньодорійське божество В пізніших міфах — старша дочка Кроноса й Реї, вихована в домі Океана й Тетії, сестра і дружина Зевса, з яким вона, за самоським переказом, 300 років перебувала в таємному шлюбі, аж поки він відкрито не оголосив її своєю дружиною й царицею богів. Зевс шанує Геру, але не завжди і швидше заради того, щоб уникнути сварки, до якої вона дуже схильна.

Деме́тра (грец. Δήμητρα) — дочка Кроноса й Реї, сестра й дружина Зевса, богиня родючості, хліборобства та шлюбу; посідала важливе місце в грецькій міфології.

Інше ім'я Деметри в культі, поширеному серед народів моря, зокрема пеласгів на півдні Пелопоннесу, а також мінойців на Криті — Матір Део, тобто Богиня Матір.

Гестія (грец. Εστία) — дочка Кроноса й Реї, сестра Зевса, Посейдона, Аїда, Деметри та Гери, богиня вогню, покровителька домашнього вогнища, ніколи не залишала Олімпу.

Вона дала обітницю зберігати дівоцтво і не мала власної родини, хоч сама стояла на сторожі сімейного добробуту, щастя. Гестію шанували в кожному домі і в кожній святині, в усіх молитвах називали її ім'я. Під її захистом були діти, сироти й молода сім'я.

У кожному місті пломеніло священне вогнище Гестії. У Римі Гестію ототожнювалася з Вестою.

Гефе́ст — кульгавий син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці. Був неперевершеним майстром-митцем: будував богам палаци, трони, виготовляв зброю, посуд, оздоби. Із золота зробив собі двох рабинь, які вміли ходити і навіть розмовляти. Скіпетр і егіда Зевса, обладунок Ахіллеса, колісниця Геліоса, скриня Пандори, — все це його витвори. Гефест виготовив також тенета, в які зловив свою зрадливу дружину Афродіту в обіймах Ареса.

У Римі Гефеста ототожнювали з Вулканом.

Герме́с ( у римлян — Меркурій) — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку був богом-заступником отар, його зображали інколи з ягнятком на руках. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда. Також покровитель мандрівників. З розвитком торгівлі стає богом-заступником торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства.

Персефо́на, також Ко́ра — дочка Деметри та Зевса, дружина Аїда.

Афродіта — одне з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса, цариця німф і грацій. За Гомером, Афродіта — дочка Зевса й океаніди Діони. У переносному значенні Афродіта (Венера) — красуня.

За Гесіодом, Афродіта народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові оскопленого Кроносом Урана.

Діо́ніс , Вакх, Ба́хус — один з найпопулярніших богів давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні Діоніс Бахус-Вакх — вино і пов'язані з ним веселощі.

Афіна, Атена, Афіна Паллада — давньогрецька богиня, одне з верховних олімпійських божеств. З його голови вийшла Афіна, що успадкувала від матері розум і розсудливість.

Аполло́н, Феб — син Зевса й Лето, брат Артеміди, батько Орфея, Ліка, Асклепія та Мілета. Один із олімпійських богів.

Артем́іда — дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір; її шанували також як богиню Місяця (ототожнюючи з Гекатою) і породіль.

У Римі Артеміда ототожнюється з місцевим божеством Діаною. На Діану переносяться всі функції грецької богині, і вона стає покровителькою полювання, дітонародження (Діана Люціна), захисницею деяких звірів. В Малій Азії вона була богинею плодючості і мала 2 ряди грудей.

Ге́ба — вродлива дочка Зевса й Гери, богиня вічної молодості, На Олімпі частувала богів нектаром та амбросією. Ім'я Геба походить від грецького слова, що означає "Юність" або "розквіті сил".