51Покажіть на конкретних прикладах ,чому можна казати про первісну спорідненість прозових жанрів.

Прозовий фольклор. Це велика й вельми істотна складова народної творчості. Однією з найважливіших складових фольклорної прози є казки. Вони сягають своїм корінням міфологічної свідомості давньої людини. Згодом вони хоч і втратили для людей свою пізнавальну сутність, але все ж збереглися як захоплюючі художні оповіді. “Упродовж століть казкові сюжети передавалися від народу до народу, набуваючи на конкретному національному ґрунті власного забарвлення і зазнаючи змін.Легенди і перекази становлять другу велику частину фольклорної прози. Легенди за змістом подібні фантастичних казок; у них також головну роль відіграє чарівний, фантастичний елемент. Але сюжети легенд більше, ніж казкові, зорієнтовані на достовірність зображуваного. Багато легенд ґрунтується на біблійних ,значна частина сюжетів легенд походить від давніх міфологічних вірувань і уявлень Уже в давньоруських літописах зафіксовані легенди, пов'язані з історичним минулим нашого народу (про заснування Києва трьома братами -- Києм, Щеком і Хорів ом -- та сестрою Либіддю, славні походи князя Ігоря, київські Золоті Ворота та ін.). У народних легендах відображені боротьба наших предків зі степовими кочовиками, татаро-монгольськими ордами, подвиги козацтва Перекази -- це народні сповідання про історичні події й особи (Хмельницького, Пам'я, Мазепу, Залізняка, Довбуша). Від легенд вони відрізняються тим, що в них меншу роль відігріє фантастика і оповідь має здебільшого реалістичний характер, оперта на історичні факти. Значна частина переказів також пояснює місцеві назви.До легенд близькі численні фантастичні народні оповідання, що ґрунтуються на давніх віруваннях у “нечисту силу”, різних духів, демонів, , людей з надприродною силою Це так звані демонологічні оповідання.З переказами споріднені усні народні оповідання -- короткі оповіді здебільшого у формі повідомлення, спостереження оповідача, спогаду про незвичайну пригоду, зустріч, повчальну історію.Як і народній пісенності, у фольклорній прозі значне місце посідають гумористичні твори -- різні сміховинки, веселі оповідання, жарти і, найбільшою мірою, анекдоти. В анекдотах виявляються багаті засоби української народної сміхової культури, невичерпного гумору. Вони оперативно відгукаються на насущні потребі буття, як суспільного, так і побутового. В цьому легко переконатися навіть на прикладі сьогодення, різні явища якого знаходять негайний відгук в анекдотах. Проміжне місце між поетичним і прозовим фольклором займають короткі народні влучні вислови -- афоризми, які в обрядній, формі передають глибокі й цікаві за змістом та яскраві за звучанням думки. До них належать прислів'я і приказки, загадки, прокльони, формули побажання, привітання і т. ін.Прислів'я і приказки -- стислі крилаті вислови, в яких сконцентровано житейську мудрість і філософію народу. Особливістю приказки є те, що вона звичайно додається до сказаного як афористична ілюстрація. Натомість прислів'я є певним узагальненням.