20. Розкрийте проблему, чому гомерівський епос можна вважати підмурком грецької та всієї античної культури

В усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі, побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи, коли грецька мова була на Заході практично невідома, Гомера продовжували шанувати. Епічні автори Відродження і більш пізніх періодів європейської літератури діяли, оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо в зв'язку з пошаною романтиків до греків на початку XIX ст., багато ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки різні і по техніці і стосовно традиції автори, як А.Теннісон і Дж. Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої твори. Грецький поет Н. Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження в 33 333 рядки. Однак у період з XVI по XVIII ст. більший інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Шекспіра й Расіна. Серед авторів, що випробували на собі вплив Гомера, можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Еннія, Овідія, Плутарха, Кальдерона, Драйдена, Віко, Ґете, Пасколі і Жироду. Цей вплив існує і понині: практично щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.

21.Схарактеризуйте «Вік Августа» як переломний для історії Риму.

Час правління Октавіана Августа часто називають «золотим віком» римської літератури. Сучасниками були три великих римських поета - Вергілій, Горацій і Овідій. Самим знаменитим твором римської літератури стала поема Вергілія «Енеїда». Вергилий зумів з блиском вирішити дуже важку творчу задачу. «Енеїда» - це літературний епос - тобто що не має народної усної основи, повністю створений поетом. Очевидна вторинність «Енеїди» по відношенню до поем Гомера. До того ж поема відразу стала складовою частиною римської державної ідеології - поет писав на політичне замовлення імператора. Еней - син царя Анхиза і богині Венери, один із захисників Трої, після її падіння попливе на кораблі, довго поневіряється і зрештою, виконуючи наказ богів, прибуває в Італію і стає родоначальником римського народу. Від нього ж ведеться і родовід роду Юлія, до якого належав Октавіан Август. Обравши за сюжет легенду, Вергілій використав її для прославлення Августа і освячення його режиму як «золотого віку» в історії римського народу, отже, надав їй тенденційного забарвлення, актуально-політичної гостроти.Виключно значущим і оригінальним внеском Стародавнього Риму в світову наукову традицію є створення юриспруденції. Цілком особлива роль належить у світовій культурній традиції латинській мові. Масштаби римських завоювань перетворили її на мову міжнаціонального спілкування для всіх підкорених народів - від Іспанії до Межиріччя. в Стародавньому Римі вперше з'являється прозаїчний роман. Найбільш популярним був сатиричний роман "Метаморфози, або Золотий осел" Апулея. Поезія Стародавнього Риму не мала власної національної традиції. Переломну роль відіграла творчість Катулла. Її головна тема - не Римська держава, не римський народ, а особисті переживання, почуття і думки. Він створює цикл ліричних віршів, більшість з яких передає драматичні злами стосунків з жінкою,Ліричними поетами були Горацій і Овідій. Творчість Горація пройнята розумінням ролі поета в суспільстві.Важко склалася доля Овідія. Його збірник “Мистецтво любові” приніс йому величезну популярність і обвинувачення в аморальності. за політичних причин Овідія було заслано до Причорномор'я. Умовно опозиційний напрям у літературі зайняв колишній друг Августа Ассіній Полліон, він створив 1-шу римську публічну бібліотеку ввів рецитації(прилюдні декламації віршів),що супроводжувалися виступами вимогливих критиків. У римські часи з'явилося багато новинок у книжковій справі. Крім папірусу, поширився винайдений у малоазійському місті Пергамі матеріал для письма – особливим чином оброблена шкіра – пергамент. Крім книг-сувоїв з'явилися книги–кодекси, які від сучасних книг відрізнялися тільки способом скріплення аркушів. Бібліотеки як сховища документів, книг існували вже давно, а ось бібліотеки для громадського користування виникли саме в Римі. Цікаво, що в цих бібліотеках були передбачені досить ізольовані місця для роботи, оскільки в ті часи люди читали виключно вголос.