22.Розкрийте проблему : «е» Вергілія і подальший розвиток євро пейс. Літ-ри.

Головний твір В. — героїчна поема «Енеїда». В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офіційною версією римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Авґуст, вів своє походження від самого Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і древніх установлень, реставратором яких той себе вважав. Вергілій створив новий тип епічної поеми. У побудові «Енеїди» підкреслене прагнення створити римську паралель поемам Гомера. Більшість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню. Енеїда» являє собою низку оповідань, повних драматичного руху, строго концентрованих, патетично напружених. Рушійна її сила — воля долі, котра веде Енея до заснування нового царства в латинській землі, а нащадків Енея до влади над світом. Вергілій вміє додавати повсякденній мові велику виразність і емоційне забарвлення. Вергілій знаходить потрібний йому середній шлях між Гомером і «неотериками» і створює нову техніку епічного оповідання, що протягом століть слугувала зразком для наступних поетів. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Вергілій займав особливе значення в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків. Вергілій вважався джерелом знання, навіть «чарівником», носієм вищого одкровення, за книгами Вергілія ворожили. Дуже великий вплив Вергілія на латинську поезію середніх століть: часто з окремих віршів Вергілія складалися нові твори. Вплив Вергілія помітний і на середньовічному епосі на народних мовах. Данте обрав Вергілія у провідники пеклом і чистилищем. У XVI-XVIII ст. Вергілія вважали найбільшим світовим поетом. Героїчна і пастушача поема цього часу розвивається під знаком наслідування Вергілію; комічна поема охоче пародіює його («травестія», «бурлеск»), напр. «Перелицьований Вергілій» Скаррона. 3 «Енеїдою» Вергілія пов'язане таке знаменне явище в світовій літературі, як пародіювання. Вже з другої половини XVII ст., з часів панування у мистецтві і літературі стилю барокко, у західноєвропейському письменстві виникають перші пародії на класичні твори, так звані травестії, бурлески. Цей вид літератури, своєю соціально-естетичною суттю спрямований проти абсолютизму і його естетики, культу античності і мертвечини в мові, прокладав шлях реалістичній літературі, живій народній мові, демократичним героям. Своєрідним пієтетом оточив особу Вергілія італійський народ: римський автор - це всезнаючий мудрець, надприродна істота, чародій, провісник християнства. Високий авторитет мав корифей римського письменства і його твір у часи Відродження і класицизму. «Енеїду» наслідував у XIV ст. славетний Ф. Петрарка в латинській поемі «Африка». Вся подальша римська література розвивалась під могутнім впливом поеми Вергілія. Лукан, Сілій Італік, Валерій Флакк, Стацій та інші в більшій чи меншій мірі наслідували образи і техніку «Енеїди». у римській школі подібну роль відіграла Вергілієва героїчна поема: її читали, роз'яснювали, декламували, на ній вчилися метрики, просодії, навіть ораторського мистецтва. До віршів з «Енеїди» часто вдавалися в щоденному житті. їх цитували в розмові, брали епіграфами до творів мистецтва, надписували на предметах розкоші.