13 Різниця між міфом та художнім твором

Слово міф у повсякденному житті відповідає розумінню чогось, протилежного реальності. Тоді це поняття кореспондує з поняттям казка. Для давніх греків слово міф означало слово, розповідь, оповідання. Вже греки почали розуміти під ним не будь-які передання, а розповіді про богів і героїв. Слово міфологія має 2 складники: міф і логос. Останнє можна витлумачити як логічно обґрунтовану розповідь про міфи. Міфічні образи, міфічні персонажі, міфічні герої входять у зміст кожного твору доби античності і в кожний твір доби античності входить один з варіантів міфів. Наприклад, є міф про народження Афродіти з піни морської від крові Урана – це міф про Афродіту небесну (Уран-бог неба).Ця Афродіта опікується високим коханням і Ерос виступає як чоловік Геї- Ерос як високе, початок усього. Є і інший міф про Афродіту, яка народилася від інтимного спілкування між Зевсом і Герою. Це Афродіта земна. Міф (за тлумаченням грецького слова міф)- це слово-розповідь-передання. Греки не уявляли собі життя поза паралельного існування міфологічних істот. Людина займала своє місце в такій міфологічній субстанції , загальному міфологічному існуванню. Тобто, в людях присутні певні переконання, що міфологічний світ перебуває разом з ними. Якщо в Іліаді та Одіссеї Гомера паралельно з персонажами безперервно діють боги, то останній великий твір ант л-ри «Метаморфози» Апулея теж побудований на міфологічній основі. Проте вже традиційні міфологічні переконання так яскраво тут не виступають, як це було в Іліаді та Одіссеї.

Mіфом ми тепер називаємо щось нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності. Наше слово «міф» походить від давньогрецького слова «мютхос». У давніх греків, чи еллінів, як вони самі себе називали, це слово означало: «слово, промова, розмова, порада, намір, прислів’я, чутка, відомість, оповідання, переказ, байка, зміст оповідання». Отже, воно мало більше значень, ніж сучасне «міф». Коли ми хочемо сказати, що насправді, в підтвердженій документами історії, чогось не було, то вживаємо прикметник «міфічний». Наприклад, славнозвісний Геракл (або Геркулес, як його називали римляни) — це міфічна особа, герой багатьох давньогрецьких міфів. Є ще слово «міфологія» (теж грецького походження); ним ми називаємо як сукупність міфів того чи іншого народу, так і галузь знання, науку, що вивчає міфи. В Давній Греції — чи Елладі — міфи стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. На це значення давньогрецької міфології звернув увагу Карл Маркс. Насамперед слід згадати про міфи, в яких розповідалося про виникнення чи створення світу. Давні греки по-різному пояснювали виникнення світу. Існував міф про початок усіх речей від богині Евріноми й північного вітру, який богиня перетворила на великого змія Офіона, а сама стала голубкою і знесла яйце, що з нього виник Всесвіт — сонце, місяць, планети, зорі й земля з усім, що на ній. Згодом Еврінома з Офіоном оселилися на горі Олімпі, але Еврінома розгнівалася на змія, бо він твердив, ніби сам створив Всесвіт, і скинула його з гори в підземну темряву. В інших оповіданнях ідеться про виникнення світу з первісної «ріки» Океану або про те, як богиня Ніч знесла яйце, а з нього вийшов бог світового ладу Ерот, що пізніше став богом кохання. Нарешті, в пізніших міфах уже не йдеться про яйце, а про первісну богиню Гею — матір Землю, яка створила бога Урана — батька Небо, а потім народила все, що є на світі. Розповідали про походження людей. Ці оповідання дуже суперечливі. За деякими міфами, олімпійські боги створили людей, щоб ті служили їм, приносили жертви. Інші міфи стверджують, ніби людей виліпив із глини титан Прометей. У міфі про всесвітній потоп із усіх людей лишається одна пара — Девкаліон і Пірра, дітей у них нема, а щоб народилося нове людство замість винищеного потопом, вони за порадою богів кидають через голови каміння, яке стає людьми. Греки, так само, як і інші давні народи, вважали різні лиха, що їх зазнавали люди — нещасливі випадки, хвороби, смерть,— за кару богів, розгніваних якимись поганими вчинками людей. Вони вірили, що боги з висоти своєї величі стежать за людьми й оцінюють їхню поведінку, відповідно винагороджуючи або караючи смертних. Найвищою нагородою з боку богів було надання людям безсмертя. Що ж до кар, то їх було безліч. Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури. Це підкреслив свого часу Фрідріх Енгельс, який у своїй «Діалектиці природи» писав про досягнення «того маленького народу, універсальна обдарованість і діяльність якого забезпечили йому в історії розвитку людства місце, що на нього не може претендувати жоден інший народ». Не випадково історію грецького народу ми починаємо з вивчення його міфів, їх можна назвати тим золотим фондом, що його в скарбниці своєї пам’яті повинна мати кожна освічена людина.