8. Релігійна ситуація у Давній Греції

В даній Греції не було окремої касти жерців і ступеневої ієрархії жерців.

Давньогрецька релігія — ідеологічний комплекс міфологічних і культових вірувань, філософських ідей, моральних і правових принципів і норм. Головний бог - Зевс. Олімп – це одне з найбільших святилищ Зевса. Олімпійські ігри — найважливіше із загальногрецьких свят. Під час їх проведення по всій території Греції припинялися війни. Ігри проводились раз па чотири роки. За кілька місяців до їх початку по всій Греції і грецьких колоніях розходились посланці, які запрошували людей на спортивні змагання в Олімпію. У релігії догомерівського періоду центральною була віра в Землю (Гею) як верховне божество. Вона була зумовлена впливом матріархату і землеробства — основного виду діяльності у ті часи. Поширені також були анімізм, тотемізм. Культи предків виникли: з поховального культу, пов'язаного з уявленнями про духів і душі померлих людей. Видатною пам'яткою давньогрецької культури і релігії, одним із головних джерел є поеми "Іліада" і "Одіссея", авторство яких приписується легендарному поетові Стародавньої Греції Гомеру (бл. VIII ст. до н. е.). Згідно з легендою, Гомер був сліпим співаком-мандрівником, використовуючи короткі народні пісні і висловлювання про богів і героїв, створював великі героїчні поеми-епопеї. Так, поема "Іліада" розповідає про Троянську війну між давньогрецьким племенем ахейців і малоазійським містом Іліоном (Троєю). Головний герой поеми — Ахілл. Він хоробрий воїн, майже непереможний. Його мати богиня Фетіда, яка забезпечила своєму синові безсмертя. В післягомерівський період історії у масовій свідомості давньогрецького суспільства виникли образи Деметри — богині землеробства і родючості, Посейдона — морського бога, Ареса — бога війни, Гермеса — бога торгівлі, Гефеста — бога ковалів та ін. Всі боги — одна сім'я: батьки і діти, онуки і правнуки. Живуть вони на горі Олімп, харчуються амброзією (їжею богів) і запивають її нектаром (напоєм богів). На чолі сім'ї — Зевс. Поруч із ним — його дружина Гера і золотоголовий Аполлон - бог гармонії,котрий допомагає людям,вчить їх мудрості , мистецтва,охороняє від ворогів, із сестрою Артемідою, золотоволоса Афродіта, могутня Афіна та багато інших богів. Так, згідно з міфами Стародавньої Греції, правлять світом Зевс і весь пантеон богів Олімпу.

9.Особливості релігійної ситуації у Римській імперії.

Римська імперія мала колегію жерців всіх релігій. На чолі жерців стояв пантіфік. Починаючи з імператора Августа всі імператори вважалися верховними. В римі визначалися всі місцеві релігії, вони мали визнавати пантіфіків і божественність. Сам Август був помірковано - релігійним і марновірним, він побоювався грому і блискавки, вірив у сни і прикмети. До часу встановлення його влади в римському суспільстві було поширено скептичне ставлення до традиційної релігії, поширювалася елліністична філософія, містичні вчення і східні культи. Август намагався в руслі свого загального консерватизму відродити староримську релігію. Він поновлював і будував нові храми. Релігія давала римлянам можливості повсякденного спілкування. Принесення жертв, наприклад, завжди мало колективний характер. Всі релігійні, суспільні, ділові, побутові справи вирішувалися разом, відповідними групами. Релігійні збори полегшували спілкування. Ось тому релігія органічно входила в спосіб римського життя. Обожнення імператора було головним змістом римської релігії. Під впливом італійських племен у римському пантеоні з'явилися бог Сатурн, верховний бог Юпітер, богині Юнона і Мінерва. Із зростанням контактів з греками, старі римські боги почали ототожнюватися з грецькими. Так, Юпітер вважався тим самим божеством, що і Зевс, Нептуна – з Посейдоном. Римські боги також набули атрибутів та міфології цих грецьких богів. За часів Римської республіки, римська релігія була організована у чітку систему жрецьких колегій. Найвищим органом цієї ієрархії була Колегія понтифіків, а її верховний жрець, Великий понтифік , був головою державної релігії.