1/Визначте види уяви за характером діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на

• відтворювальну або репродуктивну

• творчу.

Відтворювальну уяву поділяють на залежну та незалежну.

Уява, яка ґрунтується на образах предметів та явищ, які людина сприймала раніше, має назву відтворювальної залежної. Уяву, що спирається на створення образів внаслідок опису, схеми, карти, графіка тощо, називають відтворювальною незалежною. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей.

Творча уява полягає у створенні нових предметів та явищ. Вона має умисний характер і завжди залучена у творчу діяльність. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані й переходять одна в одну.

Уява виявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна тощо

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно детальні та яскраві. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці особливості виявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий - у скульптора, живописця, слуховий - у композитора тощо.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленнєвим застосуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюють нові предмети та об'єкти. Продукти технічної уяви може бути представлено в мовній формі. Мовна фіксація допомагає глибоко аналізувати технічні відкриття, перевіряти їхню достовірність на практиці.

Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв'язання проблеми, у побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються закономірні відношення між предметами та явищами.Особливим видом уяви є мрія. Мрія - це уява бажаного майбутнього. У мріях створюються образи бажаного. У мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

Вирізняють і так звану антиципуючу уяву (від лат. anticipatio -угадування наперед, передбачення). Вона лежить в основі здатності людини передбачати майбутні події. Антиципуюча уява добуває будівельний матеріал із запасів пам'яті. Антиципація майбутнього можлива завдяки прихованій реакції очікування, що виникає на основі уяви. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії, коли ще немає приводу для таких заходів.

2/ Назвіть рефлекс, що лежить в основі уваги.

В основі уваги лежить описаний Павловим орієнтовний рефлекс.

Ориентировочный рефлекс — сложная реакция животных и человека на новизну стимула, названная И. П. Павловым рефлексом «что такое?». Биологический смысл ориентировочного рефлекса — создание условий для лучшего восприятия раздражителя. Это достигается за счет появления комплекса соматических, вегетативных реакций и изменения уровня активации центральной нервной системы при общем торможении или нарушении текущей деятельности организма. Выделяют три основные группы компонентов ориентировочного рефлекса: 1) двигательные; 2) вегетативные; 3) изменение уровня активации центральной нервной системы. К двигательным компонентам ориентировочного рефлекса относятся: 1) реакции, обеспечивающие поворот глаз в направлении зрительного раздражителя, настораживание ушей, принюхивание; 2) реакции, обеспечивающие поддержание позы и приближение к стимулу. К вегетативным компонентам ориентировочного рефлекса относятся сосудистые реакции в виде сужения сосудов конечностей и расширения сосудов головы, обеспечивающие увеличение кровоснабжения мозга, кожно-галъваническую реакцию (КГР), изменение частоты сердцебиения и дыхания. В качестве возбудителей ориентировочного рефлекса помимо новизны стимула выделяют такие его свойства, как изменение стимула, его сложность, двусмысленность, удивительность. В том случае, когда стимул и след, оставленный ранее предъявленными раздражителями, совпадают, ориентировочный рефлекс не возникает. По мере повторения нового стимула, вызывающего ориентировочный рефлекс, происходит его ослабление, угасание. В зависимости от широты распространения возбуждения в нервной системе различают генерализованную и локальную формы ориентировочного рефлекса. В зависимости от длительности выделяют долго длящийся тонический и быстро завершающийся физический ориентировочный рефлекс. В процессе угасания генерализованный ориентировочный рефлекс сменяется локальным, тонический физическим ориентировочным рефлексом.