42/ Відтворіть основні положення теорії формування розумових дій за п.Я.Гальперіним та наведіть приклади її практичного застосування.

Цю концепцію було розроблено в 50-ті роки XX ст, педагогом і психологом П. Я. Гальперіном.

Основна засада цієї концепції полягає у тому, щоб оптимально й ефективно управляти процесом навчання з погляду функціонування психіки, що дає змогу перетворити зовнішню предметну діяльність на внутрішню психічну й тим самим прискорити розумовий і фізичний розвиток учнів. Інша особливість теорії полягає в цілеспрямованому формуванні мотивації навчання.

В навчальній діяльності автори концепції виокремили три складові: орієнтовну, виконавчу і контрольну.

Формування розумових дій згідно з цією концепцією передбачає такі етапи:

- попереднє ознайомлення з метою та умовами навчання. Цей етап формує мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;

- складання схеми орієнтовної основи дій (ООД) – учні пізнають предмет навчання й послідовність виконання дій. Це ще не сама діяльність, а лише система вказівок до неї. ООД може мати кілька видів:

- неповна (одноразовий показ зразка і неповний словесний опис),

- повна (для певного виду діяльності),

- повна узагальнена (для цілого класу явищ);

формування матеріальної діяльності – дії виконуються в матеріальній формі, з конкретними предметами;

-етап зовнішньої мови. – дії узагальнюються завдяки їх повній вербалізації усно або письмово;

-етап внутрішньої мови. Тут практичні дії супроводжуються проговорюванням подумки;

-етап інтеріоризації дії. Дії виконуються подумки, тобто стають внутрішнім розумовим процесом, максимально автоматизованим.

43/Назвіть мнемічні процеси.

1. ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – це закріплення образів сприймання, уявлень, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Матеріальною основою цього процесу є здатність мозку утворювати тим часові нервові зв’язки. З. може бути короткотривалим, довготривалим і оперативним; а також довільним або мимовільним, смисловим (логічним) або механічним.

2. ЗБЕРЕЖЕННЯ – це процес утримання в пам’яті інформації, що була одержана у ході набування досвіду. Значною мірою залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу в діяльності. Про збереження можна судити тільки на основі спостереження за іншими мнемічними процесами: відтворенням, впізнаванням та розпізнаванням. Може бути активним (матеріал, що утримується, піддається внутрішній перебудові) і пасивним. (матеріал, що утримується, не має активних перетворень).

3. ВІДТВОРЕННЯ – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності і спілкуванні. Матеріальною основою відтворення є пожвавлення або повторне збудження раніше утворених у мозку нервових зв’язків. Види В.: Впізнавання (відтворення об’єкта в умовах повторного його сприйняття) і Згадування (відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту та завдань діяльності). Як різновид згадування існує також пригадування, що вимагає активних розумових зусиль. Згадування може бути мимовільним або довільним. Як різновид відтворення спогади – це локалізовані в часі та просторі згадування свого минулого, переважно в яскравій образно-логічній формі.

4. ЗАБУВАННЯ – процес, протилежний збереженню, що проявляється у тому, що актуалізація забутих образів, чи думок ускладнюється або стає неможливою. Процес ґрунтується на явищі гальмування умовно-рефлекторних зв*язків і згасання слідів запам*ятовувння. Темп забування залежить від об’єму запам’ятовуваного матеріалу, його змісту, міри усвідомленості та ступеня значимості матеріалу, включення в діяльність суб’єкта.