12/ Назвіть чинники мимовільної уваги, що пов’язані з характером зовнішнього подразника

Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага – увага неуважної людини. Чинники, що викликають мимовільну увагу:

• інтенсивність (сила) подразника;

• новизна подразника;

• контраст подразників;

• відповідність внутрішньому станові організму (потребам);

• безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження;

• загальна спрямованість особистості.

Механізми мимовільної уваги спільні у людей із тваринами. Це, насамперед, орієнтувальний рефлекс або, за визначенням І.П.Павлова, рефлекс “що таке?”. Мимовільна увага є вже в маленької дитини, але на перших етапах онтогенезу вона має хитливий і відносно вузький за обсягом характер (дитина раннього й дошкільного віку дуже швидко втрачає увагу до нового подразника, орієнтувальний рефлекс у неї швидко згасає чи гальмується появою будь-якого іншого подразника), обсяг її уваги відносно вузький і вона не може розподіляти свою увагу між декількома подразниками.

13/Назвіть види мислення, що виділяються за ступенем розгорнутості думки.

За ступенем розгорнутості розрізняють мислення: *дискурсивне *інтуїтивне. Дискурсивне (аналітичне) мислення - мислення, опосередковане логікою міркувань, а не сприйняття. Аналітичне мислення розгорнуте в часі,має чітко  виражені етапи,  представлене у свідомості самої мислячої людини. Інтуїтивне мислення - мислення на основі безпосередніх чуттєвих сприйнять і безпосереднього відображення дій предметів і явищ об'єктивного світу. інтуїтивне мислення характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, є мінімально усвідомленим.

14/ Наведіть приклади загальних та одиничних понять.

Понятие - форма мышления, в которой отражаются общие и при том существенные свойства однородной группы предметов и явлений.

Понятие взамосвязано с представлениями, они протекают друг в друга, нопонятие шире, чем представление. В понятиях мы можем выразить то, что невозможно представить в наглядном образе. Воспринимая, например, объекты природы, человек выделяет их основные признаки: если это вода, то воспринимаем ее цвет и физическое состояние, при это не уделяя внимания другим характеристикам воды; если речь идет о восприятии предмета, то сначала принимаются его форма и значение, а уже после мелкие характеристики.когда говорят о человеке определенной профессии, с определенной социальной профессиограммой труда, например, враче, то в первую очередь в мыслях всплывает образ специалиста в белом халате, лечащего людей. Его же личностные характеристики, такие как возраст, национальность, имя, черты лица и прочее, остаются второстепенными.   В этом и заключается понятийная форма мышления – оно работает лишь с главными характеристиками объектов и явлений.

В понятии общее и специальное назначение предмета выражены в одном слове. Это не конкретный образ, в отличие от восприятия, а обобщение, где в одном слове отражаются наши знания о предмете или целую группу предметов (например, "книга", "общество" "Вселенная").