18/ Аргументуйте взаємозв’язок творчості, креативності та мрії.

Творчу активність визначають мотиви,установки,інтересі-те,що виконує роль спонукальних сил інтелектуальної активності.

За Дж.Гілфордом-креативне мислення пов’язане із домінуванням 4 якостей

1)оригінальність,ярко виражений потяг до інтелектуальної новизни

2)можливість бачити обьект під новим суб’єктивним кутом зору

3)якість змінювати своє сприймання таким чином,щоб бачити його нові сторони

4)здатність продукувати ідеї в неозначеній ситуації

Наявність творчого мислення є необхідним компонентом для створення мрії.

Особливістю уяви у вигляді мрії є побудова образів бажаного майбутнього,поки ще нездійсненного,або іноді і взагалі нездійсненного.Образи мрій мають особливості:

1)яскравий,конкретний характер із деталями

2)слабке виявлення конкретних шляхів здійснення

3)емоційна забарвленість

4)творчий характер образу

Мрія є збудником ініціативи,є своєрідним стимулом для особистості.

19/ Поясніть значення егоцентричного мовлення в процесі онтогенезу

Мовлення, звернене до самого себе, що регулює і контролює практичну діяльність дитини, без спроби стати на точку зору співрозмовника, що характерно для дитини.

Одна з форм дитячого мовлення, вперше описана швейцарським психологом Ж. Піаже. Спостерігається у віці трьох – п'яти років і до кінця дошкільного віку зникає. Проявляється в тому, що діти говорять уголос, начебто ні до кого не звертаючись, зокрема задають питання, не одержуючи на них відповіді й анітрохи через це не турбуючись. З кожним роком прояви егоцентричного мовлення знижуються й у віці шести - семи років зникають.

Згідно Піаже, у дитини спочатку відсутні інтелектуальні операції, які дозволяють усвідомити різницю між власною і чужою точками зору. Якщо дитина розвивається в збідненому в плані спілкування середовищі, то частка його егоцентричного мовлення досить значна, але в ситуації спільно організованої роботи дітей різко падає і практично зникає після семи років.

Як показав Л. С. Виготський у полеміці з Ж. Піаже (який потім погодився з його точкою зору), егоцентричне мовлення бере свій початок у зовнішньому (комунікативному) мовленні і є продуктом його часткової інтеріоризації. Отже, егоцентричне мовлення – це мовби перехідний етап від мовлення зовнішнього до мовлення внутрішнього.

Можна зробити висновок, що егоцентричне мовлення відбиває вже просунуту стадію інтеріоризації мовлення як головного засобу саморегуляції.

Поняття егоцентричного мовлення використовується також у патопсихології при описі відповідних синдромів.

20/ Поясніть взаємозв’язок та взаємодію короткочасної та довготривалої пам’яті

Короткочасна і довготривала пам'ять взаємопов'язані і працюють як єдина система. Одна з концепцій, що описують їх спільну, взаємозалежну діяльність, розроблено американськими вченими Р. Аткинсоном і Р. Шифрін. Короткочасна пам'ять характеризується обмеженістю її обсягу (в середньому 7 ± 2). При переповненні обсягу короткочасної пам'яті людини знову надходить інформація частково витісняє що зберігається там, і остання безповоротно зникає. Короткочасна пам'ять виступає в ролі обов'язкового проміжного сховища і фільтра, переробного самий великий обсяг інформації, відразу відсіває непотрібну і залишає потенційно корисну. Процес запам'ятовування може протікати більш ефективно, якщо зосередитися на засвоюваному матеріалі. Встановлено, що краще засвоюється інформація, яка є об'єктом уваги і свідомості, і виступає метою. Таким чином скорочується обсяг вихідної інформації, полегшується робота з її переробки. Іншим мнемонічним прийомом є запам'ятовування шляхом повторення. Цей механізм базується на тому, що запам'ятовується, за допомогою свідомого повторення утримується в короткочасній пам'яті на більш тривалий термін, ніж кілька секунд; підвищується шанс перекладу інформації в довгострокове сховище. Звичайно ж без повторення в довгострокової пам'яті виявляється лише те, що перебуває у сфері уваги. Одним з можливих механізмів короткочасного запам'ятовування є тимчасове кодування, тобто відображення запам'ятовується у вигляді певних, послідовно розташованих знаків в слуховий і зорової системі людини. Як правило, інформація перекодування в акустичну форму, а потім зберігається в довготривалій пам'яті в смисловій формі. Саме сенс згадуваного приходить на пам'ять першим, ми в кінцевому рахунку можемо згадати бажане чи з крайнього світі замінити його тим, що досить близько до нього за змістом. На цьому, зокрема, грунтується процес впізнавання колись баченого або чули. Особливістю довгострокової пам'яті є те, що вона, на думку Р. Аткінсона і Р. Шифріна, практично необмежена за обсягом і тривалості зберігання в ній інформації. Схема пам'яті по Р. Аткінсону і Р. Шифріну досить добре описує роботу короткочасної пам'яті, але абсолютно не враховує зворотний зв'язок довгострокової пам'яті з короткочасною. Справа в тому, що обидва типи пам'яті працюють у взаємозв'язку і паралельно. У пам'яті йде постійна робота по зверненню до минулого досвіду, його доповнення новою інформацією, а також коригування засвоєних відомостей. Інакше кажучи, людині немає необхідності заучувати те, що він і так добре знає. На цьому заснована асоціативна пам'ять.