10. Особливості релігійної ситуації в римській імперії

Римляни повністю запозичили богів у греків. У Римі всі головні жерці всіх богів об’єднувалися в колегії понтифіків. На чолі колегії понтифіків стояв головний понтифік. Коли Рим перетворився на імперію в столицях кожної провінції була своя колегія понтифіків з головним понтифіком на чолі, який підкорявся головному понтифіку в Римі. За доби імперії, головним понтифіком був римський імператор. Він поєднав у собі верховну світську владу і релігійну. Тобто, стан релігії у давньому Римі був централізований. Тут збиралися культи всіх богів всіх народів, які входили до складу Рим імперії. В самому Римі будували храми на честь різних богів і богинь інших народів, але за умовою, що головні жерці даного культу входили до колегії понтифіків. Від цього відмовлялися іудеї і християни. За часів, наприклад, імператора Августа, імператора вважали божеством. Йому, живій людині, приносили почесті. І померлих імператорів часто прирівнювали до богів, але все це не відповідало догматам іудейської та християнської віри. Зараз титул головного рим понтифіка має Папа, - верховний понт. Рим католицька церква є централізованою. Сх християнство наслідує звичаї Греції, а зх. – Риму. Паралельно з культом богів Олімпійських і з культом ін. богів, існували різні містичні культи. Містерія – це потаємне таїнство. Найбільш розповсюдж після смерті потрапляє на той світ, на тому світі вона забуває все і втілюється в нове тіло, тобто, це вічний коловорот душі(«Енеїда» Вергілія). Ще один культ був розповсюджений Елевсінські містерій(містечко неподалік Афін ). Елевсінські містерії втілюювали вірування в те, що Деметра , богиня землеробства, взимку начебто помирає. Навесні відроджується. Деякі з текстів елевсінської містерії Есхіл перетворив у свою творчість.

11. Розкрийте специфіку зв’язків давньогрецької та римської культур та літератур на конкретних прикладах.

Не можна не сказати про те, що римляни повністю запозичили богів у греків. Яскравий представник грецької л-ри – Гомер . Відомо, що Вергілій у своїй поемі «Енеїда» намагався наслідувати Гомера. Його основною метою було створення поеми більш величної ніж поема Гомера. Тож в Енеїді ми бачимо обєднання Іліади та Одіссеї в одне ціле уже хронологічною послідовність. Оскільки це був своєрідний рімейк Гомера, тому бачимо ту ж величність, оскільки це героїчні поеми. Тут ми бачимо і урочистий тон, і вимальовування деталей. Герої Вергілія і Гомера були зразками для наслідування молоді. Герої Гомера для греків, герої Вергілія – для римлян. Громадяни навіть мали вчити уривки з цих поем на пам’ять. За культурною ознакою Рим імперія поділялась на східну грекомовну та західна латино мовну. Причому, до 3 ст. н.е. люди обов’язково володіли грецькою мовою. Після 3 ст. все менше й менше ця мова вживалася, а потім забулася. Яскравий представник рим імперії – Вергілій. Основна ознака античної культури – віра в багатьох богів (політеїзм, або язичництво).

12 Розкрийте тему «Міф та міфологія як підвалини античної ментальності . Зараз ми можемо дати наукове пояснення подіям, що відбуваються у Всесвіті. Але в давнину люди повинні були придумувати такі «пояснення».

Люди в давнину задавали собі ці питання й намагалися дати на них відповідь. У різних племенах у різних частинах світу існували свої пояснення. Вони будь-як роз'ясняли події. Цікаві розповіді, що містили такі пояснення, називаються міфами. Міфологія вивчає міфи народів світу. За допомогою своїх міфів людина в давнину намагалася «олюднити», «персоніфікувати» свій світ. Тобто вона думала, що всі предмети навкруги неї, як і вона сама, є мислячими істотами, а деякі ще й наділені величезною силою. Усі предмети, тварини, рослини, зірки, ріки, Сонце й Місяць були богами, що володіють чарівною силою. Деякі боги вважалися добрими, інші - злими, що приносять біль, голод і смерть. Так як людина сприймала ці предмети як богів і вважала їх мислячими істотами, вона думала, що може звертатися до них із проханням. Якщо в Сонця є розум, виходить, його можна просити направити свої промені на рослини, щоб вони росли. Люди зверталися з молитвою до бога дощу із проханням про дощ у надії бути почутими. До бога потрібно звертатися певним чином, у противному випадку бог міг розсердитися. Метою таких церемоній і ритуалів була підтримка гарних відносин між людиною й богом. Людина думала, що подібним чином вона зможе управляти подіями й контролювати їх, а її життя буде щасливішим.