- •§1. Поняття літературної мови
- •§ 2. Мовна норма
- •§ 3. Стилі сучасної української літературної мови
- •§ 1. Документ — основний вид офіційно-ділового стилю
- •§ 2. З історії документів в Україні
- •§ 3. Критерії класифікації документів
- •§ 4. Реквізит — елемент документа
- •§ 5. Текст як реквізит документа
- •§ 6. Оформлення сторінки
- •§ 7. Рубрикація тексту
- •§ 8. Оформлення титульної сторінки
- •§ 9. Правила оформлення заголовків і підзаголовків
- •§ 10. Прийоми виділення окремих частин тексту
- •§ 11. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту
- •§ 12. Покликання до тексту та правила їх оформлення
- •§ 13. Бібліографія
- •§ 14. Написання цифр та символів у ділових паперах
- •§ 15. Вимоги до мови ділових паперів
- •§ 1. Документи щодо особового складу
- •1. Автобіографія
- •2. Резюме
- •3. Заява
- •4. Пропозиція
- •5. Скарга
- •6. Характеристика
- •7. Трудова книжка
- •28 Квітня 1971 роки
- •8. Особовий листок з обліку кадрів
- •§ 2. Довідково-інформаційні документи
- •1. Анотація
- •2. Відгук
- •3. Рецензія
- •4. Висновок
- •6. Огляд
- •7. Доповідна записка
- •8. Пояснювальна записка
- •9. Запрошення
- •11. Лист
- •12. Оголошення
- •10 Липня 2002 року о 15-й годині
- •13. План
- •14. Протокол
- •15. Витяг з протоколу
- •16. Стаття
- •17. Прес-реліз
- •18. Наукова робота
- •19. Реферат
- •20. Тези
- •21. Конспект
- •22. Телеграма
- •23. Адреса
- •24. Телефонограма. Радіограма
- •25. Факс
- •§ 3. Обліково-фінансові документи
- •2. Доручення
- •3. Розписка
- •4. Список
- •6. Накладна
- •§ 4. Господарсько-договірні документи
- •1. Договір
- •2.1. Банк має право:
- •2.2. Клієнт має право:
- •2.3. Банк зобов'язується:
- •2.4. Клієнт зобов'язується:
- •2. Трудова угода
- •3. Контракт
- •§ 5. Організаційні документи
- •1. Інструкція
- •2. Положення
- •3. Правила
- •4. Статут
- •§ 6. Розпорядчі документи
- •1. Вказівка
- •2. Наказ
- •3. Постанова
- •4. Розпорядження
- •§ 1. Поняття культури мови і культури мовлення
- •§ 2. Вимоги до усного ділового мовлення
- •§ 3. Універсальні величини усного спілкування
- •§ 4. Мовний етикет
- •§ 5. Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •§ 7. Нарада
- •§ 8. Культура телефонного діалогу
- •§ 9. Доповідь
- •00.00.00 Підпис
- •15.08.02 Підпис
- •00.00.00 На другій зміні сталася пригода: Швець с.К. Пору-
- •IV курсу факультету
- •1. Становлення української мови як державної.
- •2. Українська мова — мова діловодства.
- •3. Труднощі впровадження української мови в документацію
- •II. Усне ділове мовлення
- •IV. Пунктуація
- •13 Сучасні ділові папери 369
- •2) Процесуальний документ, в якому за-
- •2) Збірник правил, інструкцій, що регу-
- •2) Договір між підприємствами і орга-
- •2) Обмін валюти якоїсь країни на
- •2) Сума, включена до кошторису, в
- •2) Особа для роз'їздів у термінових
- •2) Зазначена в прейскуранті або на
- •2) Свідоцтво на право займатися тор-
- •2) Назва облігації спеціальних державних позик;
- •3) Документ, що засвідчує асортимент,
- •2) У міжнародних відносинах диплома-
- •2) Кошти або матеріальні засоби, призна-
- •61057, М. Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8.
§ 4. Мовний етикет
Етикет (з французької еііяиеііе —- ярлик, етикетка) — це
правила поведінки і спілкування людей у суспільстві;
зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості.
Якщо поняття "етикет" містить у собі обов'язки людей
один щодо одного, норми і правила їх поведінки і спілку-
вання у різних ситуаціях, то поняття "службовий ети-
кет" визначає норми і правила спілкування тільки на роботі.
Мовленнєвий службовий етикет — це правила мовленнєвої
поведінки на роботі.
Перше враження про людину складається з того,
наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження
може бути хибним, але, незважаючи на всю логіку, люди
підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання.
Тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди
привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших
людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприязнь.
Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні ви-
брати доречну форму привітання чи прощання. "Вибір зале-
жить від того, в якому оточенні перебуває людина, від віку
співрозмовника чи співрозмовників, від характеру стосунків
між людьми, що вітаються чи прощаються, від того, де й
коли це відбувається, тощо"*.
Формул привітання в українській мові порівняно небага-
то: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! До-
бривечір! Здрастуйте!
Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте
здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього
найкращого! Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До на-
ступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!
Хоч вибір і тут невеликий, але завжди можна знайти
потрібний вислів, виходячи з конкретної ситуації, щоб вис-
ловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під
час вітання або прощання з людьми, старшими за віком,
малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або
усічені форми типу "Добрий!". "Здрастє!", "Вітаю!".
Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду,
наприклад, можна висловити так: Добре! Згода! Будь ласка!
Із задоволенням! З радістю! Є в мові ціла низка ввічливих
*Ковалі, А.П. Слово про слово. — К.: Рад. шк.. 1986. - - С. 47—48.
203
форм відмови: Ні, дякую; Дякую, не треба; На жаль, ні; Пе-
репрошую, але не можу; Мені дуже шкода, але... ; Шкодую,
що не зміг...
Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібра-
ним відповідно до ситуації словом. За дрібну послугу можна
сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблено щось значне: Сер-
дечно Вам дякую! Щиро Вам дякую! Прийміть мою на-
йщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже
вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб'язно з Вашого боку,
не знаю, як Вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки,
треба знати форми ввічливості, враховувати значущість по-
слуги, вік співрозмовника, характер стосунків, середовище.
Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що;
Прошу; Будь ласка.
Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка!
Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка! Прошу Вас! Чи не могли б
Ви... ; Якщо можете... ; Якщо Вам не важко... . Треба
розрізняти слова прошу (відповідь на подяку) і прошу (звер-
татися з проханням, клопотати).
Знайомство супроводжується особливими формулами
мовного етикету:
Дозвольте відрекомендуватися... ;
Мене звуть...
Моє ім'я, моє прізвище... ;
Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам... ;
Дозвольте познайомити Вас із...
Познайомтеся, це... ;
Познайомте мене, будь ласка, з... ;
Дуже радий з вами познайомитися... ;
Дуже приємно... .
Звертання до співрозмовника на ім'я та по батькові зву-
чить ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників
ти, Ви. А тому треба пам'ятати, що в офіційно-діловому
стилі звертання, правильно дібране за формою (ім'я та по
батькові в кличному відмінку) та змістом (ім'я, ім'я + по
батькові, ім'я + по батькові + прізвище) с важливим елемен-
том мовної культури. В офіційних звертаннях використову-
ються також вирази: Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Па-
нове! Товаришу! Товаришко! Товариші! Дорогий друже! Дорогі
друзі! Шановне товариство! Вельмишановне панство! До не-
знайомого, малознайомого, старшого за віком або посадою
співрозмовника прийнято зйертагнся на Ви, щоб висловити
204
пошану. Використовуючи пошанну множину, потрібно
узгоджувати присудок з підметом у числі: Ви обіцяли розгля-
нути це питання. Ви не залишили своєї адреси. Якщо прису-
док виражено прикметником, то він може стояти як у мно-
жині, так і в однині, залежно від обставин, проте висловлен-
ня буде стриманішим, якщо присудок стоятиме у множині:
Ви були відсутні на нараді. Ви вільні на сьогодні. Пошанна
множина в українській мові виражається дієсловом та за-
йменником у формі другої особи множини.
Правила мовного етикету залежать від конкретних ситу-
ацій. За умови їх дотримання можливе змістовне спілкування.