Реєстрація даних вимірювання температури тіла

Сукупність окремих вимірювань температури тіла у даного хворого виявляє характер її залежно від характеру захворювання. Деякі захворювання, особливо з хронічним перебігом, часто мають характерний тип коливань температурної кривої.

Результати щоденного дворазового вимірювання температури тіла записують у спеціальний температурний листок, який заводять на кожного. Він має такі графи (мал. 48):

а) реєстрація температури за розділами: Т — термін вимірювання, Р — ранкова температура, В — вечірня тем пература;

б) щоденна реєстрація: частоти пульсу, дихання, арте ріального тиску, у разі необхідності — кількості добового діурезу, випорожнень;

в) раз на тиждень визначають масу тіла хворого (у ра зі необхідності, наприклад при ожирінні, набряках, що денно або через день).

Після кожного вимірювання температури тіла на відповідному рівні температурної сітки проставляють точки, які з'єднують прямими лініями. Отримана крива виявляє хід коливань температури тіла за період спостереження за хворим.

Поняття про патогенетичні механізми гарячки

Гарячка (febris) — патологічний процес, що характеризується порушенням процесів терморегуляції та підвищенням температури тіла.

Вона є наслідком дії на центр терморегуляції різних агентів, що викликають підвищення температури тіла,— так званих пірогенних речовин. Ними можуть бути інфекційні агенті: — мікроорганізми, віруси, найпростіші; продукти їх розкладання: неінфекцікні пірогенні агенти — чужорідні білки, наприклад, при введенні сироваток, крові, кровозамінних білкових препаратів.

Гарячка викликає низку патологічних явищ в організмі.

1. З боку серцево-судинної системи спостерігають прискорення пульсу (правило Лібермейстера), підвищення артеріального тиску на початку гарячки та його падіння в її останній стадії (аж до розвитку колапсу).

2. У системі органів дихання спостерігають прискорене та поверхневе дихання, погіршання легеневої вентиляції.

3. З боку системи травлення зменшується секреція слини (тому язик сухий, обкладений), знижуються апетит, кислотність шлункового соку, секреція різних травних залоз. Це призводить до розвитку ендогенного отруєння організму (у кишках виникають різні бродильні процеси та процеси гниття).

4. З боку ендокринної системи спостерігають активізацію системи гіпофіз — надниркова залоза, викидаються глюкокортикоїдні гормони, що гальмують процеси запалення, стимулюється секреція щитовидної залози, що веде до підвищення основного обміну.

5. У центральній нервовій системі виникають гальмування кори великого мозку, безсоння, відчуття розбитості, втоми, головний біль, можуть спостерігатися втрата притомності, марення, галюцинації.

6. Основний обмін при гарячці підвищується за рахунок збільшення окислення вуглеводів, а у подальшому — жирів, особливо, коли резерви вуглеводів уже вичерпані, Це може призвести до їх недоокислення та накопичення у крові отруйних кетонових тіл.

7. Порушується білковий обмін за рахунок збільшеного розпаду білків, накопичуються отруйні продукти розкладу білків, наприклад сечовина.

8. Гарячці також притаманні зміни водно-електролітного балансу. У І стадії гарячки спостерігається збільшення діурезу внаслідок підвищення артеріального тиску та припливу крові до внутрішніх органів, зокрема нирок. У ІІ стадії гарячки внаслідок подразнення надниркових залоз та підвищення продукції мінералокортикоїдного гормону альдостерону у тканинах затримується натрій, виникають набряки, діурез зменшується. У III стадії гарячки збільшується виділення хлоридів, вода зникає з тканин, збільшується виділення сечі та поту.