УДК 610—083

Автори:

В. 3. Нетяженко, д-р мед. наук, проф., А. Г. Сьоміна, канд. мед. наук, доц.,

М. С. Присяжнюк, канд. мед. наук

У підручнику відображено практично всі питання загального та спеціального догляду за хворими з патологією внутрішніх органів. Викладено методику й техніку виконання основних маніпуляцій, що стосуються догляду за хворими. Висвітлено прояви різних хворобливих станів, які найчастіше зустрічаються в клініці внутрішніх хвороб і потребують надання невідкладної допомоги.

Описано основні та найпростіші методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб (пульсу, артеріального тиску, дихання тощо), оволодіння якими необхідне для догляду за хворими. Детально подано організаційну структуру різних етапів догляду за хворими, коло обов'язків медичних працівників, які здійснюють цей догляд.

Для студентів медичних університетів та інститутів.

Рецензенти:

д-р мед. наук. проф. О. /. Волошин, д-р мед. наук, проф. С. В. Андрущенко

4108020000-072

Н 150.93

209-93

©В. 3. Нетяженко, А. Г. Сьоміна,

ISBN 5-311-00749-4 М. С. Присяжнюк, 1993

Передмова

Загальний та спеціальний догляд за хворими, або гіпургія, є невід'ємною частиною медицини, тому цілком доцільно викладати цей курс студентам медичних інститутів як самостійний предмет. Він має на меті донести до студентів необхідність догляду за хворими, дати їм певні знання з організації лікувального процесу в медичних закладах, висвітлити коло обов'язків середнього медичного персоналу, який безпосередньо виконує всі заходи, що стосуються догляду за хворими. Студенти повинні усвідомити необхідність знання медичної етики та деонтології при догляді за хворими з різною внутрішньою патологією. Цей курс має охопити широке коло теоретичних знань і донести їх до студентів, а також навчити їх виконувати різні маніпуляції.

Дотепер вже існує декілька підручників з догляду за хворими, призначених для студентів медичних вузів. Але, на жаль, вони мають деякі вади, що унеможливлює їх застосування в медичних вузах України.

По-перше, всі існуючі підручники є російськомовними, по-друге, підручники, призначені для студентів медичних вузів, мало чим різняться від таких для учнів медичних училищ — як за глибиною подання матеріалу, так і за його обсягом.

Тому, перший в Україні підручник з догляду за хворими автори намагалися створити більш-менш адаптованим до курсу внутрішніх хвороб. Майже в кожному розділі подано патогенетичні механізми впливу тих чи інших процедур на організм людини, найпростішу клінічну симптоматику та її зв'язок з різними методами догляду за хворими. Докладно описуються різні невідкладні стани у клініці внутрішніх хвороб та особливості надання першої медичної допомоги при них.

Значної уваги приділено методам збирання від хворих різного матеріалу для лабораторного дослідження, методиці підготовки хворих до рентгенологічних та ендоскопічних досліджень.

з

Текст підручника супроводжується багатим ілюстративним матеріалом.

Пропонований підручник можна використовувати для самопідготовки студентів. Він містить у собі не тільки теоретичний матеріал, а й матеріал, необхідний для вироблення практичних навичок та вмінь, які стосуються спеціального та загального догляду за хворими.

Розділ 1 значення догляду за хворими в клініці внутрішніх хвороб Визначення поняття «догляд за хворими». Догляд за хворими як лікувальний чинник, його місце серед інших методів лікування

Догляд за хворими, гіпургія (hypurgia),— це комплекс заходів, що спрямовані на полегшення стану хворого й забезпечення успіху лікування.

Догляд за хворими передбачає такі заходи: 1) створення гігієнічного оточення довкола хворого; 2) виконання призначень лікаря; 3) проведення різноманітних лікувальних процедурі (постановка банок, накладання гірчичників, ін'єкції); 4) надання допомоги під час їжі, при різних фізіологічних відправленнях; 5) профілактика ускладнень, що можуть виникнути при незадовільному догляді за важкохворими (пролежнів, гіпостатичної пневмонії тощо); 6) проведення діагностичних маніпуляцій (збирання сечі, калу, дуоденального та шлункового вмісту); 7) спостереження за функціонуванням усіх органів та систем організму, 8) надання першої медичної (долікарської) допомоги (промивання шлунка, допомога при блюванні, запамороченні, штучне дихання, непрямий масаж серця тощо); 9) полегшення страждань хворого, заспокоювання, підбадьорювання, навіювання віри в одужання; 10)ведення медичної документації.

Таким чином, поняття «лікування» та «догляд за хворим» розмежовувати не варто, бо вони доповнюють одне одного і спрямовані до однієї мети.

Медичні працівники повинні знати анатомію та фізіологію людини, найпростіші механізми розвитку патологічного процесу в організмі, його перебіг, можливі ускладнення, дію тієї чи іншої лікувальної процедури (банки, п'явки, клізми, валіни тощо), особливості особистої гігієни важкохворого, а також володіти такими вміннями:

визначати найпростіші фізіологічні показники, що свідчать про стан хворого (пульс, артеріальний тиск, частоту дихання тощо);

виявляти патологічні ознаки тієї чи іншої хвороби (задишку, набряки, раптову блідість, порушення дихання, серцевої діяльності, зміни сечовиділення); вміти виконувати різні гігієнічні заходи;

швидко і кваліфіковано надати хворому екстрену медичну допомогу;

виконувати найпростіші медичні маніпуляції: перемінити натільну та постільну білизну, подати судно, поставити банки, прикласти п'явки, зробити ін'єкцію тощо.