Назв неістот

.

До назв неістот також належать іменники, що називають:	Приклади:
сукупності осіб	група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій
назви організмів	бацила, мікроб, вірус

Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.

Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:

 для істот-хто? кого?

 для неістот-що? чого?

Морфологічні характеристики:	Приклади:
у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини	 родовий відмінок - друга, друзів  знахідний відмінок-друга, друзів
у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини	 книги (стоять)-(бачу) книги  столи (стоять)-(перенесуть) столи

Грунтовніше в наступному матеріалі. 

Іменники загальні і власні .

Загальний іменник

-це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять.

Наприклад: хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід.

Власний іменник

-це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого

Іменники, які є власними назвами характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси) .

Категорія абстрактності або конкретності

Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними.

Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними (від лат. abstraction - відтягнення, відвернення). Це іменники на позначення якостей, властивостей, дій, які людина не сприймає безпосередньо органами чуття: розум, щирість, щaстя, вчення. З поміж абстрактних іменників виділяються :

Більшість з них вживаються лише в однині (боротьба, кількіст', атеізм, гнів, любв), деякі - в однині і множині (мрія - мрії, хвороба - хвороби) або лише у множині (канікули, пустощі, прикрощі).

Отже, іменник дає змогу мислити предметно і тоді, коли конкретного предмета немає.

Слова на позначення абстрактних понять набувають усіх тих властивостей що й слова, які називають конкретні предмети.

Категорія збірності

Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються збірними.

Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін.: молодь, дітвора, деканат, березняк , листя, коріння.

Вони не мають фрми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі.

Проте в них є рід і словозміна. Їх легко розрізняти за суфіксами :

Деякі збірні іменники утворилися без суфіксів: хмиз, юнь, мольдь.

До збірних не належать:

• іменники , що підлягають лічбі

• іменники , що мають форми однини і множини

Приклади : група, загін, рій, лі с, народ, полк, екіпа ж та ін.