- •1. Українська мова-нац. Мова українського народу. Питання періодизації.
- •2. Поняття літературної мови.
- •3. Мовна норма і її соціальне значення.
- •4. Фонетика як розділ мовознавства. Одиниці фонетики.
- •5. Звуки мови їх артикуляційна і акустична характеристика. Поняття фонеми. Співвідношення понять фонема і звук.
- •6. Система голосних фонем. Класифікація голосних.
- •11.Подвоєння приголосних
- •7. Система приголосних фонем. Класифікація приголосних.
- •10. Спрощення в групах приголосних
- •9.Найтиповіші чергування голосних і приголосних при словотворенні і словозміні.
- •12. Явища асиміляції у системі приголосних. Типи асиміляції.
- •13. Дисиміляція
- •14. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української літературної вимови.
- •30. Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична форма, граматична категорія.
- •29.Дериваційні та формотворчі афікси
- •18. Наголос. Типи наголосу в українській мові.
- •22. Морфологічні засоби словотвору суч.
- •15. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •16. Поняття орфографії. Орфограмма і орфограм. Принципи української орфографії.
- •17. Склад. Правила українського складоподілу.
- •24. Завдання словотвірного і морфемного аналізу
- •19. Предмет і завдання словотвору. Основа твірна, непохідна, похідна. Похідні слова, їх ознаки.
- •20. Словотвірний тип. Продуктивний і непродуктивний словотвірний типи.
- •21. Способи словотвору. Загальна характеристика
- •23. Морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний способи словотвору суч. -Морфолого-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-семантичний спосіб
- •31. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •37. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •39.Ступені порівняння якісних прикметників.
- •38.Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
- •40.Відмінювання прикметників.
- •41.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
- •42.Граматичні категорії числівників. Словозміна числівників. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •52.Дієслова неповної особової парадигми. Безособові слова.
- •43. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови.
- •44. Особливості відмінювання займенників.
- •45. Загальна характ. Діесл. Як част. Мови. Система дієслівних форм. Дієвім на недієвім форми дієслів.
- •46.Граматичні категорії дієслів. Їх співвідношення.
- •47.Категорія виду дієслова. Її зв'язок з категорією часу.
- •48.Категорія стану дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова.
- •49.Категорія способу дієслова. Її зв'язок із категорією часу.
- •54.Дієприслівник.
- •51. Категорії особи, числа і роду дієслова
- •50.Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •53. Дієприкметник. Дієприкметник
- •Дієприкметник поєднує ознаки:
- •Відмінювання дієприкметників
- •55. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. 56. Ступені порівняння прислівників. Співвідносність з іншими частинами мови.
- •57. Прийменник.
- •58. Сполучник.
- •59. Частка
- •60.Вигук
- •61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.
- •63.Типи словосполучень і типи зв’язку слів у словосполученні.
- •64. Поширенні-непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
- •65. Підмет
- •66. Присудок
- •67. Другорядні члени речення
- •68. Односкладні речення їх типи.
- •69.Речення з однорідними членами.
- •70. Речення з відокремленими членами.
- •71. Відокремлені узгодженні означення, прикладки.
- •72.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточню вальні члени речення.
- •73. Речення ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова. Звертання.
- •74. Складносурядні речення.
- •75. Складнопідрядні речення.
- •76. Безсполучникове складне речення.
- •78. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •77. Пряма-непряма мова.
- •79. Види переносу значень. (метафора, метонімія, синекдоха)
- •81.Лексичні омоніми в укр мові. Полісемія та омонімія.
- •Омонімія
- •80. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення)
- •82. Явища суміжні з омонімією (омофони, омоформи, омографи)
- •83. Пароніми. Типи паронімів.
- •87.Лексика за вивіванням
- •84. Синоніми. Типи синонімів.
- •85.Поняття активної-пассивної лексики, історизми, архаїзми.
- •86.Лексика за походженням
- •88. Функціональна диференціація лексики.
- •89. Класифікація фразеологізмів
- •90. Джерела фразеології. Незапозичена та запозичена лексика.
- •33. Граматичні категорії іменника, категорія роду.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •Назв неістот
- •Категорія збірності
- •Іменники зі значенням речовинності.
- •Морфологічні особливості.
- •34.Категорія числа іменника.
- •35. Категорія відмінка іменника. (відмінок)
- •Структура категорії відмінка іменника
- •Відмінки в українській мові
- •36. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та группи.
- •Відмінкові форми імеників першої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників третьої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
88. Функціональна диференціація лексики.
загальновживана лексика-повсякденне користування.
Термінологічна лексика -
|
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має специфічну термінологію.
Розрізняють такі основні групи термінологічної лексики:
а) математичну (множення, кут, дільник, квадрат, частка);
б) фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);
в) електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція);
г) радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);
д) літе ратурознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);
е) лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма);
є) філософську (об'єкт, базис, діалектика);
ж) фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);
з) хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);
і) біологічну (рецептор, клітина, тичинка);
к) медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр);
л) музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка);
м) морську (катер, боцман, кубрик, капітан);
н) залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальникпотягу);
о) спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий дебют).
Професійна лексика-
Професіоналізми — слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії.
У різних галузях науки, виробництва, політики, культури професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів. Але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, слова і звороти з галузі шахтарської справи (штрек, терикон, видавати на гора та ін.), зі сфери комп'ютерної технології (курсор, дискет, глосарій, вікно редактора, вінчестер, командний рядок, файл та ін.), з мовлення мисливців, рибалок (поплавок, підсака, курок, гачок, трофей та ін.) та ін.
Діалектна лексика-
Діалекти — це відгалуження загальнонародної мови, яким говорить частина народності; нації, племені.
Сукупність українських говсузів за особливостями фонетичних рис, лексичного складу, морфологічних та синтаксичних відмінностей поділяється на три діалектні групи або наріччя: північне, південно-східне, південно-західне.
Діалектизми (або провінціалізми) — це слова, що вживаються в окремих говорах або наріччях і не поширені в мові всього народу. Це —територіальні (обласні) діалектизми та соціальні, що функціонують лише в певному соціальному угрупованні.
АРҐО жаргон, сленг, жм. суржик; (злодійське) блатна мова.