- •1. Українська мова-нац. Мова українського народу. Питання періодизації.
- •2. Поняття літературної мови.
- •3. Мовна норма і її соціальне значення.
- •4. Фонетика як розділ мовознавства. Одиниці фонетики.
- •5. Звуки мови їх артикуляційна і акустична характеристика. Поняття фонеми. Співвідношення понять фонема і звук.
- •6. Система голосних фонем. Класифікація голосних.
- •11.Подвоєння приголосних
- •7. Система приголосних фонем. Класифікація приголосних.
- •10. Спрощення в групах приголосних
- •9.Найтиповіші чергування голосних і приголосних при словотворенні і словозміні.
- •12. Явища асиміляції у системі приголосних. Типи асиміляції.
- •13. Дисиміляція
- •14. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української літературної вимови.
- •30. Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична форма, граматична категорія.
- •29.Дериваційні та формотворчі афікси
- •18. Наголос. Типи наголосу в українській мові.
- •22. Морфологічні засоби словотвору суч.
- •15. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •16. Поняття орфографії. Орфограмма і орфограм. Принципи української орфографії.
- •17. Склад. Правила українського складоподілу.
- •24. Завдання словотвірного і морфемного аналізу
- •19. Предмет і завдання словотвору. Основа твірна, непохідна, похідна. Похідні слова, їх ознаки.
- •20. Словотвірний тип. Продуктивний і непродуктивний словотвірний типи.
- •21. Способи словотвору. Загальна характеристика
- •23. Морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний способи словотвору суч. -Морфолого-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-семантичний спосіб
- •31. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •37. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •39.Ступені порівняння якісних прикметників.
- •38.Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
- •40.Відмінювання прикметників.
- •41.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
- •42.Граматичні категорії числівників. Словозміна числівників. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •52.Дієслова неповної особової парадигми. Безособові слова.
- •43. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови.
- •44. Особливості відмінювання займенників.
- •45. Загальна характ. Діесл. Як част. Мови. Система дієслівних форм. Дієвім на недієвім форми дієслів.
- •46.Граматичні категорії дієслів. Їх співвідношення.
- •47.Категорія виду дієслова. Її зв'язок з категорією часу.
- •48.Категорія стану дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова.
- •49.Категорія способу дієслова. Її зв'язок із категорією часу.
- •54.Дієприслівник.
- •51. Категорії особи, числа і роду дієслова
- •50.Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •53. Дієприкметник. Дієприкметник
- •Дієприкметник поєднує ознаки:
- •Відмінювання дієприкметників
- •55. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. 56. Ступені порівняння прислівників. Співвідносність з іншими частинами мови.
- •57. Прийменник.
- •58. Сполучник.
- •59. Частка
- •60.Вигук
- •61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.
- •63.Типи словосполучень і типи зв’язку слів у словосполученні.
- •64. Поширенні-непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
- •65. Підмет
- •66. Присудок
- •67. Другорядні члени речення
- •68. Односкладні речення їх типи.
- •69.Речення з однорідними членами.
- •70. Речення з відокремленими членами.
- •71. Відокремлені узгодженні означення, прикладки.
- •72.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточню вальні члени речення.
- •73. Речення ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова. Звертання.
- •74. Складносурядні речення.
- •75. Складнопідрядні речення.
- •76. Безсполучникове складне речення.
- •78. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •77. Пряма-непряма мова.
- •79. Види переносу значень. (метафора, метонімія, синекдоха)
- •81.Лексичні омоніми в укр мові. Полісемія та омонімія.
- •Омонімія
- •80. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення)
- •82. Явища суміжні з омонімією (омофони, омоформи, омографи)
- •83. Пароніми. Типи паронімів.
- •87.Лексика за вивіванням
- •84. Синоніми. Типи синонімів.
- •85.Поняття активної-пассивної лексики, історизми, архаїзми.
- •86.Лексика за походженням
- •88. Функціональна диференціація лексики.
- •89. Класифікація фразеологізмів
- •90. Джерела фразеології. Незапозичена та запозичена лексика.
- •33. Граматичні категорії іменника, категорія роду.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •Назв неістот
- •Категорія збірності
- •Іменники зі значенням речовинності.
- •Морфологічні особливості.
- •34.Категорія числа іменника.
- •35. Категорія відмінка іменника. (відмінок)
- •Структура категорії відмінка іменника
- •Відмінки в українській мові
- •36. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та группи.
- •Відмінкові форми імеників першої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників третьої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
53. Дієприкметник. Дієприкметник
Дієприкметник-це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питаня який? яка? яке? які?Наприклад:вивчений (вірш), освітлена (кімната), замерзлі (руки).
Дієприкметник поєднує ознаки:
дієслова |
прикметника |
вид: доконаний або недоконаний:заіржавілий, іржавіючий |
вказує на ознаку предмета, відповідає на питання: який, яка?, яке?, які?, битий, бита, бите, биті |
час: теперішній або минулий (тільки 2 часи) |
узгоджується з іменником (займенником):наповнена діжка, наповнене серце, наповнені легені |
буває активного або пасивного стану: виконуючий, виконуваний |
змінюється за родами, числами, відмінками: збудований будинок, побілені стіни, навислої загрози |
може мати залежні слова (іменник, займенник або прислівник): закінчена ними недавно робота |
у реченні виступає означенням, частиною іменного присудка: Цей звичайзбережений лише у гуцулів. Вишита сорочка їй сподобалась. |
Дієприкметник має прикметникові закінчення і відмінюється як прикметник твердої групи.
Відмінювання дієприкметників
Відмінок |
Однина |
Множина |
||
чоловічий рід |
середній рід |
жіночий рід |
||
Н. |
наповнен-ий |
наповнен-е |
наповнен-а |
наповнен-і |
Р. |
наповнен-ого |
наповнен-ого |
наповнен-ої |
наповнен-их |
Д. |
наповнен-ому |
наповнен-ому |
наповнен-ій |
наповнен-им |
З. |
як Н. або Р. |
наповнен-е |
наповнен-а |
як Н. або Р. |
О. |
наповнен-им |
наповнен-им |
наповнен-ою |
наповнен-ими |
М. |
наповнен-ому,(-ім) |
наповнен-ому,(-ім) |
наповнен-ій |
наповнен-их |
порівняй:
Дієприкметники вказують на ознаку предмета за дією: охолоджений напій. побілена хата, низькі оцінки. |
Прикметники вказують на постійну ознаку: холодний напій, біла хата, низькі оцінки. |
Слід розрізняти особливості творення прикметників і дієприкметників. Так слова стиглий, талий; співучий, гримучий; переможний, передплатний - прикметники, бо перші утворені від безпрефіксальних основ (пор.: стиглі яблука - достиглі яблука); другі - від основ інфінітива, а не теперішнього часу (пор.: співа-ти - спів-уч(ий), співаj-уть - співа-уч(ий)); треті - суфіксом -н-, який стоїть після приголосного (пор.: перемогти - перможний, перемогти - переможений)
розрізняй:
Дієприкметники несказаний і (ще) не сказаний, просіяний через сито, битий дощами дах; підписаний, перекладений, блискаючий, подвоєний |
Дієприкметники, що перейшли в прикметники: сидяча робота, колючий дріт, сіяне борошно. |
Прикметники, утворені від дієслівних основ: несказанний, невпинний, підписний, посівний, подвійний, докладний. |
мають ознаки дієслів, виражають змінну ознаку (за дією): варений, печений. |
виражають постійну ознаку, можуть змінювати наголос: варений, печений. |
мають суфікси прикметників |
Частка не пишеться з дієприкметниками разом, якщо він є означенням іменника(а не присудком) і не має при собі пояснюючих слів: незакінчена робота, нез'ясовані питання, нержавіюча сталь.
Окремо частка не пишеться з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами. Я відклав не дописаний.
У реченні дієприкметник найчастіше буває означенням. Наприклад: На клуні стовбичив промоклий бусол (Ліна Костенко). Він виконувати також функції іменної частини складеного присудка. Наприклад: Чорна ніч інкрустована ніжністю. Там три принцеси зачакловані у сивих зморщених бабусь.
Дієприкмметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням. Наприклад, Настане день,обтяжений плодами.
Дієприкметники можуть бути активними або пасивними. Активними називаються дієприкметники, які виражають ознаку предмета за його ж дією: То була Оддарка-тремтяча, як хлющ (Г.Тютюнник); Коли по садках зібрали всю садовину, пішли люди в ліс збирати смачну, солодку, почорнілу ягоду (Остап Вишня).
Активні дієприкметники утворюються лише від неперехідних дієслів.
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу (форми 3-ї особи множини) за допомогою суфіксів -уч-,(-юч-), якщо дієслово належить до 1-ї дієвідміни, і суфіксів -ач-,(-яч-), якщо дієслово належить до 2-ї дієвідміни:рев-уть - ревучий,працю-ють -працюючий, дриж-ать - дрижачий, сид-ять - сидячий. Ці дієприкметники мають граматичне значення недоконаного виду. В сучасній українській мові вони вживаються досить рідко; Їх творення івикористання потрібно уникати.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів за допомогою суфікса-л-: посиві-ти - посивілий, потемні-ти - потемнілий, пригорі-ти - пригорілий.
Пасивними називають дієприкметники, які виражають ознаку предмета за дією над ним:Засмалені сонцем,закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоровям (О.Довженко); Виплеснуті хвилею з рідної землі, понівечені вони повернулися на голе дерево палуби (Ю.Яновський).
Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів-н-, -ен-, (-єн-), -т-: написа-ти - написаний, побачи-ти - побачений, покри-ти - покритий, би-ти - битий. Пасивні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду і завжди минулого часу,але дієприкметники утворені від дієслів недоконаного виду з суфіксом -ува-, -овува- можуть мати значення часу: а)минулого: застосовуваний колись, вирощуваний раніше; б)теперішнього:вирощуваний цього року, застосовуваний сьогодні.
Пасивні дієприкметники завжди пишуться з однією літерою н, а також із е у суфіксі -ен(ий). Творення пасивних дієприкметників з суфіксом -ен- супроводжується усіченням у твірній основі дієслів суфіксів -и(-і): здійсн(и)ти - здійсн(ен)ий, вел(і)ти - вел(ен)ий, го(ї)ти - го(єн)ий.