41.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.

Числівником називається частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі. Називаючи абстрактно-математичне число (сто ділиться на п'ять) чи позначаючи кількість однорідних предметів (три доби), числівники виражають ці значення у граматичній категорії відмінка. Категорія роду властива лише окремим числівникам на позначення кількості: два, дві, один, одна, одно. Порядкові числівники мають: рід, число, відмінок. Числівники вживаються або самостійно, або поєднуються з іменниками. Числом позначається певна окреслена множина предметів (понять, процесів) або поділ цілого на частини. Кількість охоплює число у згаданому розумінні й у не визначеній щодо точних вимірів множини предметів (кілька днів). У кваліфікації числівника переважає семантичний критерій.

Центральна ланка – це числівники зі значенням точно окресленої кількості (три, двадцять п'ять, десятеро). Семантичні ознаки точно окресленої кількості властиві іменникам (десять, сотня, п'ятірка, двійка, шістка). Їх природа – в опредмеченні кількості. У них проявляються іменникові категорії роду, числа та відмінка. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. А) КІЛЬКІСНІвиражають кількісну характеристику предметів або абстраговане число і відповідають на питання "скільки?". Сюди входить кілька груп:  власне кількісні, неозначено-кількісні, збірні, дробові числівники.

1. Власне кількісні числівники називають точно окреслене, абстрактно-математичне число або кількість предметів у цілих одиницях (сто тридцять). Сюди належать числові назви: від одного до десяти, від одинадцяти до дев'ятнадцяти, від двадцяти до дев'яноста, сто, від двох сот до дев'яти сот, та сполучення цих слів для позначення кількісних понять. У систему числівників увійшли також: тисяча, мільйон, мільярд, більйон, трильйон – які зберегли деякі морфологічні особливості іменників, мають рід і відмінюються за відмінками за зразком іменників першої або другої відміни. Сюди ж належать і нуль (він). Якщо тисяча, мільйон і мільярд уживаються у формах множини, то вони виступають як іменники. Усі ці числівники синтаксично вживаються лише з іменниками – назвами предметів, що підлягають лічбі.

2. Збірними є числівники, що називають кількість предметів або їх сукупність як одне ціле (двоє, десятеро, двадцятеро; Семеро одного не чекають.). Сюди належать числівники "обоє, обидва, обидві". Ці числівники дуже широко вживаються в усному мовленні та художньому стилі, особливо у фольклорі. З іменниками вони сполучаються вибірково (рідко).

3. Дробові числівники називають певну точно фіксовану кількість частин, виділених у складі цілого. Пр.: одна третя, три тисячних. Вони поєднують у собі кількісний числівник і субстантивований кількісний прикметник та слово "частина", яке, як правило, опускається (дві п'ятих). На відміну від власне-кількісних – дробові числівники широко сполучаються з абстрактними і речовинними іменниками (одна третя цукру, молока...). За значенням до цієї групи входять і числівники півтора (1,5), півтори, півтора ста (150). Числівник "пів" у сполученні з іменником виступає як частина складеного слова. При цьому іменник має форму родового відмінка однини. У цілому це складне слово не відмінюється й пишеться разом (півстола). Якщо ж іменник – власна назва, то числівник пишеться через дефіс (нів-Праги).

4. Неозначено-кількісні числівники вказують на не визначену, не фіксовану кількість: багато, мало, небагато, чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, стонадцять, кільканадцятеро. Лексична семантика цього розряду числівників властива і займенниковим числівникам: скільки, стільки, стільки-то, скільки-небудь, скількись, нескільки. Усі ці числівники пов'язані з іменниками, що позначають конкретні предмети, які підлягають кількісному обліку (кілька осіб, людей). Числівники "багато, не багато" можуть бути пов'язані з іменниками на позначення не обчислюваних предметів та абстрактних понять (мало роботи, багато шуму). Якщо ці ж слова поєднуються з дієсловами, їх слід розглядати якприслівники (багато працювати, не багато витримати).

Б) ПОРЯДКОВІ числівники позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання "котрий? котра? котре? котрі?". Вониузгоджуються з іменниками в роду, числі та відмінку і виступають у ролі означення (atribut). Утворюються вони від кількісних, і споріднені з ними.

За будовою числівники поділяються на прості, складні та складені.

Прості мають непохідну основу щодо рівня кореню (основа = корінь). Тут немає суфіксів і префіксів. Від одного до десяти, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд, обоє, двоє... до десятера, кілька, багато. Порядкові числівники похідні від цих кількісних.

Складні числівники мають похідну основу. Вони виникли в наслідок зрощення колишніх складених числових назв, де пройшли відповідні фонетичні зміни (18 < вісім на десяти). Сюди належать числівники 11-19, 20-90, 200-900.

Складені числівники становлять собою сполучення числових назв простих,  простої та складної (двадцять три). До складених можна віднести і дробові числівники (вісім сотих).