- •1. Українська мова-нац. Мова українського народу. Питання періодизації.
- •2. Поняття літературної мови.
- •3. Мовна норма і її соціальне значення.
- •4. Фонетика як розділ мовознавства. Одиниці фонетики.
- •5. Звуки мови їх артикуляційна і акустична характеристика. Поняття фонеми. Співвідношення понять фонема і звук.
- •6. Система голосних фонем. Класифікація голосних.
- •11.Подвоєння приголосних
- •7. Система приголосних фонем. Класифікація приголосних.
- •10. Спрощення в групах приголосних
- •9.Найтиповіші чергування голосних і приголосних при словотворенні і словозміні.
- •12. Явища асиміляції у системі приголосних. Типи асиміляції.
- •13. Дисиміляція
- •14. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української літературної вимови.
- •30. Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична форма, граматична категорія.
- •29.Дериваційні та формотворчі афікси
- •18. Наголос. Типи наголосу в українській мові.
- •22. Морфологічні засоби словотвору суч.
- •15. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •16. Поняття орфографії. Орфограмма і орфограм. Принципи української орфографії.
- •17. Склад. Правила українського складоподілу.
- •24. Завдання словотвірного і морфемного аналізу
- •19. Предмет і завдання словотвору. Основа твірна, непохідна, похідна. Похідні слова, їх ознаки.
- •20. Словотвірний тип. Продуктивний і непродуктивний словотвірний типи.
- •21. Способи словотвору. Загальна характеристика
- •23. Морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний способи словотвору суч. -Морфолого-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-синтаксичний спосіб
- •-Лексико-семантичний спосіб
- •31. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •37. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •39.Ступені порівняння якісних прикметників.
- •38.Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
- •40.Відмінювання прикметників.
- •41.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
- •42.Граматичні категорії числівників. Словозміна числівників. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •52.Дієслова неповної особової парадигми. Безособові слова.
- •43. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови.
- •44. Особливості відмінювання займенників.
- •45. Загальна характ. Діесл. Як част. Мови. Система дієслівних форм. Дієвім на недієвім форми дієслів.
- •46.Граматичні категорії дієслів. Їх співвідношення.
- •47.Категорія виду дієслова. Її зв'язок з категорією часу.
- •48.Категорія стану дієслова. Перехідні та неперехідні дієслова.
- •49.Категорія способу дієслова. Її зв'язок із категорією часу.
- •54.Дієприслівник.
- •51. Категорії особи, числа і роду дієслова
- •50.Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •53. Дієприкметник. Дієприкметник
- •Дієприкметник поєднує ознаки:
- •Відмінювання дієприкметників
- •55. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. 56. Ступені порівняння прислівників. Співвідносність з іншими частинами мови.
- •57. Прийменник.
- •58. Сполучник.
- •59. Частка
- •60.Вигук
- •61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.
- •63.Типи словосполучень і типи зв’язку слів у словосполученні.
- •64. Поширенні-непоширені речення. Головні та другорядні члени речення. Їх семантика та способи вираження.
- •65. Підмет
- •66. Присудок
- •67. Другорядні члени речення
- •68. Односкладні речення їх типи.
- •69.Речення з однорідними членами.
- •70. Речення з відокремленими членами.
- •71. Відокремлені узгодженні означення, прикладки.
- •72.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточню вальні члени речення.
- •73. Речення ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова. Звертання.
- •74. Складносурядні речення.
- •75. Складнопідрядні речення.
- •76. Безсполучникове складне речення.
- •78. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •77. Пряма-непряма мова.
- •79. Види переносу значень. (метафора, метонімія, синекдоха)
- •81.Лексичні омоніми в укр мові. Полісемія та омонімія.
- •Омонімія
- •80. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення)
- •82. Явища суміжні з омонімією (омофони, омоформи, омографи)
- •83. Пароніми. Типи паронімів.
- •87.Лексика за вивіванням
- •84. Синоніми. Типи синонімів.
- •85.Поняття активної-пассивної лексики, історизми, архаїзми.
- •86.Лексика за походженням
- •88. Функціональна диференціація лексики.
- •89. Класифікація фразеологізмів
- •90. Джерела фразеології. Незапозичена та запозичена лексика.
- •33. Граматичні категорії іменника, категорія роду.
- •Історія виникнення.
- •Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:
- •У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.
- •Іменники чоловічого роду
- •Іменники жіночого роду
- •Іменники середнього роду
- •Іменники спільного роду
- •Рід абревіатур
- •Рід незмінюваних іменників
- •Назв неістот
- •Категорія збірності
- •Іменники зі значенням речовинності.
- •Морфологічні особливості.
- •34.Категорія числа іменника.
- •35. Категорія відмінка іменника. (відмінок)
- •Структура категорії відмінка іменника
- •Відмінки в українській мові
- •36. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни та группи.
- •Відмінкові форми імеників першої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників другої відміни Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Відмінкові форми іменників третьої відміни
- •Відмінкові форми іменників четвертої відміни
61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.
Синтаксис описує завершальний рівень мовної структури, де реалізуються всі мовні засоби. До основних завдань функціонального аналізу синтаксичних явищ належать: виділення синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних відношень, виділення елементарних синтаксичних одиниць і дослідження їх ускладнення. Сучасна синтаксична теорія розрізняє 3 основних аспекти вивчення синтаксичних одиниць: формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний і комунікативний.
Предмет синтаксису
Термін походить від грецького "синтаксис", що означає побудова, зв'язок, з'єднання. Цей термін уперше вжитий у третьому столітті стоїками. Предмет синтаксису міняється. Предмет синтаксису в різні періоди розвитку науки про синтаксичну будову мови: стоїки досліджували логічні зміни висловлювань, тепер же предметом с. є синтаксичні одиниці та формально-синтаксичні зв'язки й семантико-синтаксичні відношення.
Синтаксичні одиниці
У сучасному українському мовознавстві поширене вчення про три синтаксичні одиниці: речення, словосполучення й мінімальну синтаксичну одиницю. Речення й словосполучення є конструкціями і мін. син. одиниця як компонент речення та словосполучення.
Речення – це основна син. одиниця й найбільша одиниця у сфері мови. Визначальною ознакою речення є предикативність, яка об'єднує категорії часу й модальності. Предикативність характеризує відношення змісту речення до дійсності, реальність чи нереальність, необхідність, можливість чи неможливість. Без предикативності немає речення. Речення є предикативною синтаксичною одиницею, яка виконуєкомунікативну функцію. У цьому плані речення протиставляється словосполученню (воно непредикативне й не виконує комунікативної функції). Речення може бути однокомпонентним, словосполучення проте складається з двох і більше компонентів. Пр.: Дощить. (речення) батько й мати (словосполучення), гарний день (словосполучення)
Мінімальна син. одиниця (МСО) не є конструкцією, вона є складником речень або словосполучень і виділяє їх на основні зв'язки. Пр.: Студент читав книжку.
62. словосполучення як синт.одиниця. синтаксичні зв’язки між компонентам словосполучення.
Словосполучення – це не предикативна синтаксична одиниця-конструкція, яка являє собою поєднання двох або більше повнозначних слів (чи словоформ) за допомогою підрядного або сурядного зв'язку та є складним найменуванням явищ дійсності. Пр.: зелене дерево (словосполучення: зелене – складне найменування, дерево – основний компонент).
Граматичний зв'язок (залежне слово і головне слово) та смисловий зв’язки.
Основні типи синтаксичних зв'язків: предикативні, підрядні (у реченні та словосполученні) та сурядні (у реченні та словосполученні).
Критерієм для розрізнення є напрямок син. залежності. При цьому двобічна залежність характерна для предикативного зв'язку, однобічнадля підрядного зв'язку і відсутність залежності для сурядного зв'язку.
1) Предикативний зв'язок визначається формами слова. Пр.: Кінь підвів голову. У сурядному реченні з предикативною частиною в ролі підмета для вираження предикативного зв'язку використовуються сполучники або сполучні слова. Пр.: Йому показалось, що хтось стежить за ними. (Підрядне речення виконує роль підмета.)
2) Підрядний зв'язок виражається у простому реченні формами слова, у складнопідрядному реченні сполучниками й сполучними словами. Пр.:Появу перших віршів Голобородька привітала критика. Дожити корисне йому, щоб виглянути на своїх нащадків.
3) Сурядний зв'язок виражається в основному сурядними сполучниками, які з'єднують сурядні частини складносурядного речення, однорідні члени в простому реченні і словосполученні. Пр.: Сонце зайшло за хмару, і почався дощ. (Складносурядне речення, яке складається з двох простих.) батько і мати (сурядний сполучник "і"). Крім того сурядний зв'язок може виражатися безсполучниково. Пр.: Сонце зайшло за хмару,почався дощ. батько, мати.