61. Синтаксис як розділ мовознавства. Одиниці синтаксису.

Синтаксис описує завершальний рівень мовної структури, де реалізуються всі мовні засоби. До основних завдань функціонального аналізу синтаксичних явищ належать: виділення синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних відношень, виділення елементарних синтаксичних одиниць і дослідження їх ускладнення. Сучасна синтаксична теорія розрізняє 3 основних аспекти вивчення синтаксичних одиниць: формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний і комунікативний.

Предмет синтаксису

Термін походить від грецького "синтаксис", що означає побудова, зв'язок, з'єднання. Цей термін уперше вжитий у третьому столітті стоїками. Предмет синтаксису міняється. Предмет синтаксису в різні періоди розвитку науки про синтаксичну будову мови: стоїки досліджували логічні зміни висловлювань, тепер же предметом с. є синтаксичні одиниці та формально-синтаксичні зв'язки й семантико-синтаксичні відношення.

Синтаксичні одиниці

У сучасному українському мовознавстві поширене вчення про три синтаксичні одиниці: речення, словосполучення й мінімальну синтаксичну одиницю. Речення й словосполучення є конструкціями і мін. син. одиниця як компонент речення та словосполучення.

Речення – це основна син. одиниця й найбільша одиниця у сфері мови. Визначальною ознакою речення є предикативність, яка об'єднує категорії часу й модальності. Предикативність характеризує відношення змісту речення до дійсності, реальність чи нереальність, необхідність, можливість чи неможливість. Без предикативності немає речення. Речення є предикативною синтаксичною одиницею, яка виконуєкомунікативну функцію. У цьому плані речення протиставляється словосполученню (воно непредикативне й не виконує комунікативної функції). Речення може бути однокомпонентним, словосполучення проте складається з двох і більше компонентів. Пр.: Дощить. (речення) батько й мати (словосполучення), гарний день (словосполучення)

Мінімальна син. одиниця (МСО) не є конструкцією, вона є складником речень або словосполучень і виділяє їх на основні зв'язки. Пр.: Студент читав книжку.

62. словосполучення як синт.одиниця. синтаксичні зв’язки між компонентам словосполучення.

Словосполучення – це не предикативна синтаксична одиниця-конструкція, яка являє собою поєднання двох або більше повнозначних слів (чи словоформ) за допомогою підрядного або сурядного зв'язку та є складним найменуванням явищ дійсності. Пр.: зелене дерево (словосполучення: зелене – складне найменування, дерево – основний компонент).

Граматичний зв'язок (залежне слово і головне слово) та смисловий зв’язки.

Основні типи синтаксичних зв'язків: предикативні, підрядні (у реченні та словосполученні) та сурядні (у реченні та словосполученні).

Критерієм для розрізнення є напрямок син. залежності. При цьому двобічна залежність характерна для предикативного зв'язку, однобічнадля підрядного зв'язку і відсутність залежності для сурядного зв'язку.

1) Предикативний зв'язок визначається формами слова. Пр.: Кінь підвів голову. У сурядному реченні з предикативною частиною в ролі підмета для вираження предикативного зв'язку використовуються сполучники або сполучні слова. Пр.: Йому показалось, що хтось стежить за ними. (Підрядне речення виконує роль підмета.)

2) Підрядний зв'язок виражається у простому реченні формами слова, у складнопідрядному реченні сполучниками й сполучними словами. Пр.:Появу перших віршів Голобородька привітала критика. Дожити корисне йому, щоб виглянути на своїх нащадків.

3) Сурядний зв'язок виражається в основному сурядними сполучниками, які з'єднують сурядні частини складносурядного речення, однорідні члени в простому реченні і словосполученні. Пр.: Сонце зайшло за хмару, і почався дощ. (Складносурядне речення, яке складається з двох простих.) батько і мати (сурядний сполучник "і"). Крім того сурядний зв'язок може виражатися безсполучниково. Пр.: Сонце зайшло за хмару,почався дощ. батько, мати.