6. Система голосних фонем. Класифікація голосних.

Звуки мови, при утворенні яких звуконосний струмінь повітря вільно виходить назовні, не зустрічаючи ніяких перепон, називаються голосними.

В українській мові 6 голосних звуків. Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика.

Місце артикуляції визначається залежно від того до якої частини верхнього піднебіння піднятий язик (висвітлити. Малюнок 1, розд. 2). За цією ознакою голосні української мови поділяються на голосні переднього і заднього ряду.

Якщо при вимові звука язик просунений наперед і підіймається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду [і], [и], [е].

Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і підіймається до заднього піднебіння, утворюються голосні заднього ряду [а], [о], [у].

Ступінь підняття залежить від того, наскільки спинка язика піднята до піднебіння. За цією ознакою голосні звуки української мови поділяються на голосні:

• високого підняття;

• високо-середнього підняття;

• середнього підняття;

• низького підняття;

Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і], [у].

Трохи нижче підіймається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и].

Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е], [о].

Зовсім низько підіймається язик при вимові голосного низького підняття [а].

За участю губ в артикуляції голосні поділяються на:  1) огублені (лабіалізовані) [< о >], [< у >], при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед;  2) неогублені (нелабіалізовані) [і], [и], [е], [а].

11.Подвоєння приголосних

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:

а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;

б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;

в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.

2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;

б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;

в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею;

г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю;

д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;

е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.