69.Речення з однорідними членами.

Однорідним членом речення називаються головні чи другорядні члени речення, що виконують ту саму синтаксичну функцію. З'єднуються однаковими синтаксичними відношеннями з тим самим членом речення та є однорідними за логічними поняттями. Між однорідними членами речення встановлюється сурядний зв'язок, що формально виражає єднальні, протиставні та розділові відношення. Пр.: Радуйся, дівчино, разом зі мною, сонцем і ясною голубизною. (єднальне відношення) А знизу лине сумна, неголосна, зате рідна, українська пісня. (єднальне в. взаємно між першими двома та між останніми двома однорідними членами, а протиставне в. між першими двома однорідними членами в протиставленні їх з останніми двома) Усі мости у цій землі були дерев'яні, через що людям захожим: або чужинцям, або мандрівникам, або завойовникам, або апостолам, або пройдисвітам (розділове відношення) – здавалося ніби тут і зовсім не має мостів... (П.Загребельний)

Не є однорідним членом:

1.       Означення, які характеризують предмет з різних боків. Кожне попереднє з неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення й між ними не можна поставити коми чи сурядного сполучника. Пр.: Червоне потужне (mohutné) проміння. Широка зелена оболонь (nížina, záplavová louka). Київські сизі гори. Ясне чисте небо.

2.       Повторювані слова, пр.: Велика, велика гора була перед ними.

3.       Повторювані однакові форми, пр.: Писати так писати.

4.       Сполучення двох дієслів, одне з яких є семантично не повне, пр.: Візьму та й скажу. (неоднорідні)

5.       Стійкі словосполучення типу: Ні те ні це. (неоднорідні)

При однорідних членах речення можуть бути взагальнювальні слова, які виражаються найчастіше займенниками, іменниками та прислівниками. Пр.: Усе в природі: дерева, рослини, трава – оживає весною. ("усе" – узагальнювальне слово) Перед першим однорідним членом ставиться двокрапка та після остатнього – тире.

70. Речення з відокремленими членами.

Речення з відокремленими членами

a) Відокремлення – це виділення одного члена речення за допомогою інтонації з метою надання йому відносної синтаксичної самостійності.

1. Напівпредикативне, пр.: Відчинивши двері, студенти ввійшли до кімнати. У цьому відокремлена поширена обставина "відчинивши двері" виконує напівпредикативну функцію.

2. Пояснювальне, пр.: На сосні, на самому вершку, сидів дрозд. Виділяють звороти прикметникові, дієприкметникові, дієприслівникові, субстантивні та прислівникові, які за семантичною функцією поділяються на відокремлені означення, відокремлені обставини та відокремлені додатки. Темна ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Аксенією. (дієприкметниковий зворот у функції означення; "Аксенія" – заповідник на півдні України) І Оксану, мою зорю, мою добру волю, щодень божий умивали. (Т.Шевченко; відокремлена прикладка) Деякі риби, як, наприклад, корюшка, в'ють під водою гнізда. (відокремлена прикладка до "риби") Відокремлені обставини: способу дії (Спокійно, наче зважуючи кожне слово, гетьман заговорив.), часу (Учора, згадуючи батьків і Катрю, він був у полоні скорботних почуттів.). Відокремлені додатки вживаються з прийменниками "крім", "заміст", "з винятками", пр.: Нічого тут нема, крім мене й господині.

b) Звертання – це слово (словосполучення), яке позначає адресата мовлення. Звертання виражається кличним відмінком (До побачення! Маріє!). Звертання виступає в рамках речення, але синтаксично з ним не пов'язується. Підвищений голос + пауза (кома,...). Коли звертання виступає як самостійне речення, то після нього ставиться знак оклику (Маріє!). У єдиному випадку може звертання бути підметом (див. вище).

c) Вставні компоненти – це усталені слова, словосполучення і речення, які вільно входять до речення, не пов'язуються формально з жодним з його членів і характеризуються специфічною інтонацією й семантикою.

За формальним складом вони поділяються на:

1. вставні слова (можливо, мабуть, по-перше, власне, однак та ін.),

2. вставні словосполучення (коротше кажучи, як правило, на щастя),

3. вставні речення (мені здається, як кажуть, як ви знаєте).

За значенням вони поділяються на ті, що:

1. виражають (не)впевненість (безумовно, можливо),

2. вказують на джерело думки (на думку, за повідомленням),

3. вказують на характер висловлення (коротше кажучи, іншими словами),

4. дають емоційну оцінку повідомлюваного, виражають почуття мовця (на жаль, чого доброго),

5. указують на порядок думок, послідовність їх викладу (по-перше, по-друге, до речі, таким чином),

6. звернені до співбесідника, щоб звернути увагу (розумієте, бачите).

d) Вставлені конструкції – це речення чи словосполучення, які вживаються для уточнення, доповнення чи пояснення змісту речення, у рамках якого вони виступають. Пр.: Навпроти мене мовчки сидять селяни. (У наш вагон уже заходять і сторонні люди.)

Різниці між вставленими та вставними конструкціями такі:

1. Вони не є усталеними.

2. Вони інтонаційно виразніше відрізняються від головного речення.

3. Вони завжди відокремлюються душками, комами чи тире.