85.Поняття активної-пассивної лексики, історизми, архаїзми.

ІСТОРИЗМИ — слова або сталі словосполучення, які означують реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб І. відтворюють історичний колорит певної доби. Численні І. в творах Шевченка засвідчують його добру обізнаність у галузі історії та побуту Давнього Риму (кесар, раб, тіара, патрицій, конглав, терма, гладіатор, амфора тощо), Давньої Греції (гінекей, гетера, вісон тощо), Іудеї (фарисей, бурнус, равві, єсей, хітон тощо), а також Малої Азії, Близького Сходу, Єгипту, Європи (сарацин, копт, фараон, трубадур, галльський легіон, автодафе, чура, таляр та ін.).

Архаї́зм (грец. αρχαιος — первісний, стародавній) — слово, вираз, граматична форма, які застаріли й вийшли з загального вжитку.

В українській літературній мові (як і в інших східнослов'янських) архаїзми-старослов'янізми використовуються як стилістичний засіб для надання мові урочистості (наприклад: «Молюся, знову уповаю, знову сльози виливаю». Тарас Шевченко) або іронічного значення (напр.: «Восплач, пророче, сине божий, І о князях, і о вельможах, і о царях отих». Т. Шевченко).

Від архаїзмів можуть утворюватись похідні слова, що збагачують нашу лексику, наприклад, від «чоло» походить слово «очолювати».

86.Лексика за походженням

За походженням лексика класифікується на такі три групи: успадкована лексика, власне українська та запозичена. Основну частину лексики української мови становлять успадковані та власне українські слова (незапозичені). До успадкованої лексики належать:

1) найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.): мати, батько, брат, вовк, вівця, дерево, зерно, гор′од, берег, вода, вогонь, новий, гострий, орати, стояти, знати, два, три, п'ять, я тощо.

2) праслов'янські слова, спільні для всіх слов'янських мов (російської, української): чоловік, невістка, сват, палець, ведмідь, кінь, віл, жито, пшениця, борошно, тісто, сонце, простий, солодкий, кислий, червоний, думати, пам'ятати і т.д.

3) східнослов'янські слова, спільні для східних слов'янських мов (української, російської, білоруської): дядько, племінник, білка, зозуля, снігур, урожай, озимина, рядно, скатерть, сизий, дешевий, сорок, дев'яносто, звикати, мітити, черкати і т.д.

До власне української лексики належать слова, які виникли після 14 століття і вживаються тільки в українській мові: батьківщина, малеча, володар, промовець, лелека, будинок, садиба, паляниця, соняшник, кремезний, діяти, линути, очолювати, заздалегідь, згодом, безумовно, начебто, геть, цить і т.д.

До власне українських належать слова, утворені за допомогою часток аби-, де-, бозна-, хтозна-, будь-, -небудь, -сь, ні: абихто, абищо,дехто, деколи, бозна-хто, бозна-де, хтозна-який, хтозна-як, будь-який, будь-де, хто-небудь, де-небудь, хтось, десь, ніхто, ніде.

Власне українськими є низка прийменників (біля, від, з, серед, посеред, між, під, попід, задля, коло, навколо, проміж, щодо, з-під, з-над, з-перед, з-поза, з-поміж), сполучників (та, але, бо, чи, аби, щоб, проте, зате, якби, якщо, як, немов, наче, начебто, мов, мовби, мовбито, ніби, нібито, дарма що, ледве, ледь, тільки, щойно), часток (хай, нехай, невже, хіба, тільки, ось, це, майже, таки, саме, хоч би, ані), модальних слів (можливо, звичайно, зрозуміло, безумовно, безперечно, здається, ймовірно, мабуть, певно, напевне), вигуків (цить, геть, овва, лишенько, цур, пек, добридень).

До запозиченої лексики належать слова, запозичені українською мовою з інших мов у різні етапи розвитку. Чимало слів запозичено з мертвих мов - старогрецької та латинської. Це найдавніші запозичення, до яких належать переважно наукові, мистецькі й політико-філософські терміни. Для старогрецизмів характерні на початку слів голосні а, е, і, приголосний ф, звукосполучення кс, ік тощо: архів, автор,економія, етика, ідея, фантазія, лексика, психіка. У латинізмів є префікси де-, екс-, ім-, ін- ре-, суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), -ент, -тор, -тур(а), -ум, -ус: депресія, експозиція, імпонувати, інкубатор, інтеграл, інтервал, реконструкція, універсальний, концентрат, інформація, інцидент, диктор, диктатура, мінімум, казус, радіус.

Фонетичні ознаки іншомовних слів

До найдавніших запозичень належать слова, запозичені із старослов'янської (староболгарської) мови. Ці слова мають такі характерні ознаки:

• звукосполучення ра, ре, ла, ле замість оро, ере, оло, еле: враг, град, здравствувати, древо, власть, злато, благо, плевели;

• префікси воз-, пре-, пред-, со- , су-, перед-, між-, межи-, по-, прі-: воздвигнути, премудрий, представити, соратник, сузір'я, передмова, міжгір'я, межиріччя, прізвище;

• суфікси

  • -ин(а) : година, хвилина, тканина;

  • -ин(и) : відвідини, роковини, заручини;

  • -ин(я): святиня;

  • -анин(а), -янин(а)  (комплексні): біганина, стрілянина;

  • -щин(а) , -чин(а)(комплексний) : Київщина, козаччина;

  • -ник, -ниц(я): візник, заступник, заступниця;

  • -івник, -івниц(я), -альник, -альниц(я), ильник, -ильниц(я) (комплексні): газівник, фрезерувальник,    формувальниця,     волочильник;

  • -ець: правець, промовець, швець;

  • -к(а) (для жіночого роду): вчителька, лікарка, організаторка;

  • -ій: водій, носій; -знь: приязнь;

  • -ань: здоровань, горбань;

  • -ищ(е) : днище, горище;

  • -от(а): голота, німота;

  • -тель: учитель;

  • -анн(я), -енн(я) -інн(я) (комплексні): змагання, бачення, світіння;

  • -ащ(ий), -ущ(ий), -м(ий): трудящий, грядущий, неопалимий

Частину слів запозичено із західноєвропейських мов: німецької, французької, англійської тощо.

Серед німецьких слів чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. У них бувають звукосполучення шт на початку слова та ей, ай після приголосного: штамп, штаб, штраф, клейстер, шлейф, портвейн, шайба, майстер.

Французькі слова мають такі особливості: а) звукосполучення уа: амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль; б) пом'якшення губних (сполуки бю, вю, пю, фю,  кю) : бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет; в) звукосполучення ам, ан перед приголосними: асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр; г) суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон: екіпаж, фураж, інтендант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон; ґ) незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними -е, -і, -о : пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто.

Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс -инг (-інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг.

Історичне перебування України якийсь час під владою Польщі та Росії залишило певні сліди в українській лексиці. З польської мови прийшли й утвердилися в українській мові слова драбина, млин, оренда, повидло, виделка, місто,ковадло, кишеня, скарга, прагнення, хвороба, мешкати, квапитися, пильнувати, трапитися, тлумачити, брунатний, розмаїтий, смутний. З російської мови запозичено слова мужик, чиновник, артіль, завод, рудник, указ, вуз, самовар, нагідки, лящ.

Запозичення з тюркських мов відбувалися переважно усним шляхом. Тому ці слова здебільшого не сприймаються тепер як чужомовні:базар, гарбуз, кавун, тютюн, кулак, шатро, диван, казан, чавун, чубук, гайдамака, чабан, кабан, сарай, халат, шапка, башлик, килим, туман.

Якщо є дві назви - українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській.

Українська назва завжди зрозуміліша, легше запам'ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт;велетенський, ніж гігантський; поважний, ніж респектабельний і т.д. Щоправда, іноді іншомовне слово і його український відповідник можуть різнитися відтінками або обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт і рапорт; ухвала і резолюція (останнє означає ще й напис службової особи на заяві, доповідній записці тощо); вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення "затишний"). Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стандарт, суб'єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штаб і т.д.