49.Категорія способу дієслова. Її зв'язок із категорією часу.

Способи дієслів

Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому спо­собі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувала­ся, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побу­дуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писа­тиму, буду писати, напишу) часі.

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовно­му способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).

Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохан­ня, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, на­звана дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.

Способові форми дієслів у контексті можуть набувати не­властивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма майбутнього часу дійсного способу в певному кон­тексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти пої­деш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину... — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо... хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає... Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець... А як живий будеш, даси вістку... (І. Багряний).

Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще ле­жали (1. Тобілевич).

Форма наказового способу може виступати в значенні:

дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пус­ти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);

умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолод­шав би (О. Довженко).

54.Дієприслівник.

Дієприслівник - це особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питаннящо роблячи? що зробивши?Наприклад:читаючи, співаючи,узявши, схопивши. Цій формі властиві дієслівні ознаки виду(доконаного чи недоконаного), перехідності(неперехідності), часу(минулого або теперішнього).

Дієприслівник , як і прислівник, не змінюється ні за числами, ні за родами, ні за відмінками, тобто має незмінну форму, а у реченні виконує функцію обставини. Наприклад:Богдан,нахмурившись,стоїть біля столу над розкритим конспектом, наче пригадує щось (О.Гончар); Дорошенко підходить до Сухомлина і, присівши, береться разом зним чистити батоги (О.Гончар).

Дієприслівник разом з залежним від нього словами називаєтьсядієприслівниковим зворотом.Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною.Наприклад:Там бубоніло радіо, співали пісні, низько слався дим,розбавляючи лугове повітря гірким тліном торішньої огудини(Г.Тютюнник)

Дієприслівники теперішнього часу творяться від основи дієслова теперішнього часу додаванням суфіксів-учи(-ючи), якщо дієслово належить до I­ї дієвідміни, і -ачи(-ячи), якщо дієслово належить до II-їдієвідміни:пишуть - пишучи, носять - носячи, лежать - лежачи. Ці дієприслівники мають граматичне значення недоконаного виду.

Дієприслівники минулого часу творяться від форми дієслова минулого часу чоловічого роду доконаного (рідше - недоконаного виду)додаванням суфікса -ши:прийшов - прийшовши, сказав - сказавши, зберіг - зберігши, приніс - принісши; брав - бравши, купував - купувавши.