81.Лексичні омоніми в укр мові. Полісемія та омонімія.

Полісемі́я (грец. Πολυσημίς — багатозначний) — багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень. У тих лінгвістичних традиціях, для яких центральним є значення слова, про полісемію зазвичай говорять стосовно слів.

Наприклад, слово «драматургія» означає:

1. драматичне мистецтво;

2. сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи;

3. теорія побудови драматичного твору.

Омонімія

- (від греч. homos — однаковий , опута — ім`я) — властивість мов ых виражень мати кілька значень або виражати кілька понять, ніяк не зв`язаних між собою; напр., слово «лук» може виражати як поняття про рослину, так і поняття про зброю. О. характерна для природних мов і здатна приводити до помилок у міркуваннях, тому при створенні наукової термінології прагнуть до однозначності язикових виражень і виключенню О.

80. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення)

ексичне значення слів, особливо життєво важливих, ви­являє високу стійкість. Таким словам, як мати, сонце, око, я, ти, кільканадцять тисяч років; у різних мовах по-різному змінилося їхнє звучання, але значення залишилося те саме.

Разом із тим деякі слова з часом набувають інших зна­чень, і ці зміни проходять у трьох напрямах: звуження, роз­ширення, зміщення.

При звуженні обсягу значення назва стає кон­кретнішою. Так, слово печиво колись означало «усе спечене з борошна», тепер — «кондитерські вироби з борошна»; слово квас колись означало «усе кисле», тепер — «кислуватий напій із житнього хліба або житнього борошна»; слово каша колись означало «будь-яка густа їжа, звільнена від рідини», тепер — «страва з крупів, зварена на воді або молоці».

При розширенні обсягу значення кількість охоплюваних словом предметів, явищ зростає. Наприклад, слово поле колись означало «безліса рівнина, порожній ве­ликий простір», тепер, крім цього, — «ділянка землі, відве­дена під що-небудь», «простір, у межах якого відбувається якась дія», «сфера діяльності», «смужка вздовж краю арку­ша паперу», «відігнуті краї капелюха» тощо; колись слово столяр мало значення «той, хто робить столи», тепер — «ви­готовлювач виробів із дерева»; слово Меценат означало «рим­ський політичний діяч, який матеріально допомагав Вер-гілієві та Горацієві», тепер меценат — «багатий покровитель наук та мистецтв».

Внаслідок семантичного зміщення слово може набувати зовсім іншого значення. Наприклад, колись слово берег означало «гора» (пор. німецьке Berg «гора»), тепер — «край землі, що межує з річкою, озером, морем»; слово благий у давньоукраїнській мові мало значення «добросердий, лагід­ний», тепер — «старий, убогий» {благий одяг). Спочатку слово мабуть виражало впевненість (має бути), тепер, навпаки, — невпевненість; те саме стосується й слів очевидно, певно, на­певно.

Часом значення може змінитися на протилежне, залишаю­чись співіснувати в тому самому слові: Спасибі, дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу козачу; я її онукам тепер розказав (Т. Шевченко). На весь куток іде слава про її сварливу вдачу (О. Копиленко).

Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм було приписано негативне значення «реакційна буржуазна ідеологія і політика в галузі національних відносин». Тим ча­сом це слово походить від лат. natio «народ» і означає «любов до свого народу» — так само, як слово патріотизм походить від лат. patria «батьківщина» й означає «любов до своєї землі».