20. Гострі і хронічні запалення жовчних шляхів. Ознаки, принципи лікування. Профілактика.

Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів — патологія, що часто зустрічається у дітей 6—11 років. Вона спостерь гається у 5—10 % хворих у стаціонарах і в поліклініках. Дівчата хворіють в 1,5—5 разів частіше, ніж хлопчики.

Відповідно до класифікації захворювань жовчних шляхів виділяють дискінезію, паразитарні хвороби, запалення жовчного міхура і жовчних шляхів (холецистит, холангіт, холецистохо-лангіт),. природжені вади, пухлини жовчного міхура і жовчних проток, жовчнокам'яну хворобу. Запалення жовчних шляхів можуть бути гострими і хронічними за перебігом, катаральними, флегмонозними, гангренозними за характером ураження. Хронічний холецистит або холецистохолангіт може мати рецидивуючий або латентний перебіг, періоди загострення і ремісії. До паразитарних захворювань належать опісторхоз, фасціольоз, аскаридоз, лямбліоз жовчних шляхів. Розрізняють гіпертонічну і гіпотонічну форми дискінезії. Ця класифікація, запропонована М. Я. Студенікіним у 1966 p., є зручною для практичного користування.

Холецистохолангіт, як правило, починається поступово. Відмічаються тупий, ниючий біль, відчуття тиснення, що спричиняється порушеннями дієти (жирна, смажена, гостра Їжа), фізичним навантаженням, психічними факторами. Іноді біль посилюється, стає приступоподібним, локалізується в правому підребер'ї, рідше в надчерев'ї. Спостерігаються нудота, блювання, гіркота в роті, зниження або відсутність апетиту, розлад випорожнень, запор, нестійкі випорожнення). Визначаються симптоми інтоксикації: загальна слабкість, в'ялість, підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль, підвищена пітливість. Температура тіла може бути субфебрильною.

Лікування. В період загострення призначають постільний режим на 7—10 днів. Після зникнення болю і диспепсичних явищ переходять на напівпостільний і загальний режим, тому що тривале обмеження рухів сприяє застою жовчі.

Основою терапії є дієта № 5, яка є повноцінною за енергетичною цінністю, містить нормальну кількість білків, підвищену — вуглеводів, дещо обмежену — жирів.

21. Захворювання органів дихання у дітей і їх профілатика: риніт, аденотонзиліт, ларингіт, трахеїт.

Риніт — запалення слизової оболонки носа. Розрізняють гостру і хронічну нежить. Гострий риніт може бути самостійним захворюванням чи симптомом гострих інфекційних захворювань (грип, кір, дифтерія й ін.). Фактором, що викликає, головним чином є переохолодження, рідше причиною можуть бути механічні чи хімічні подразнення. Гострий риніт завжди двосторонній. Симптоми, пербіг. Спочатку відзначається легке нездужання, відчуття сухості в носоглотці, сверблячка в носі. Носовий подих утруднений, з'являються чхання, сльозотеча, знижується нюх, змінюється тембр голосу, спостерігаються рясні рідкі виділення з носа. Надалі виділення стають слизисто-гнійний, при порушенні цілостідрібних кровоносних судин — кров'янистими. Запалення слизової оболонки носа може поширитися і на інші відділи дихальних шляхів, а також на придаткові пазухи, нососльозний канал, слухов трубу, барабанну порожнину. Пририноскопії виявляють гіперемію і набухлость слизової оболонки носа. При сприятливому плині через 12—14 днів зникає заложеність носа, відновлюється нюх. Лікування. При підвищеній температурі показаний постільний режим. Гарну дію роблять гірчичні ванни для ніг, потогінні засоби, ультрафіолетове опромінення підошов стоп ерітемними дозами. Месцево для усунення набухлости слизової оболонки носа призначають судинозвужувальні засоби: 0,1% розчин санорина, 0,1% розчин нафтізину, 0,1 % розчин галазоліна.

Ларингіт являє собою запалення слизової оболонки гортані. Найчастіше таке захворювання пов'язане з застудою або інфекційними захворюваннями: кір, скарлатина, коклюш. Ларингіт у дітей виникає через те, що їх носоглотка ще не може перешкоджати попаданню в неї вірусів. Саме тому шкідливі мікроорганізми без перешкод потрапляють в гортань. Сама гортань у дорослої людини більш широка, тому створює тільки відчуття дискомфорту, а у дітей таке захворювання є серйозною проблемою, і її лікування більш тривале.

Симптоми хвороби

Найчастіше ларингіту передує нежить. Потім у дитини починається сухий кашель, після чого помітно виникає захриплість в голосі. Слід звернути увагу і на утруднене дихання дитини. Зазвичай малюкові стає гірше в нічний час або коли світає.

У цей час просвіт дихальних шляхів малюка звужується таким чином, що дитина починає втягувати повітря з деяким свистом. Слідом за цим відбувається напад так званого гавкаючого кашлю, який супроводжується занепокоєнням малюка, плачем з роздуванням крил носа. Дитина стає блідою, а носогубний трикутник має синюшний відтінок. Температура в рідкісних випадках може підніматися до 39-40 градусів, зазвичай ларингіт супроводжується невисокою температурою.

Лікування ларингіту

Подолати ларингіт можна протягом декількох днів, якщо хвороба на стадії розвитку, в разі доведення її до хронічного стану курс лікування триватиме. Щоб справитися в короткі терміни, потрібно пояснити дитині, що кілька днів вона повинна розмовляти пошепки, адже це сприяє швидкому одужанню. Дихати малюкові теж потрібно не ротом, а носом, щоб повітря не висушував голосові зв'язки, тому що це посилює хрипоту.

Трахеїт, на перший погляд, безпечна хвороба, якщо вчасно встановити його причину і пройти правильне лікування. Кашель — складна, багатокомпонентна захисна реакція організму. Потрібен кашель для того, щоб вивести з дихальних шляхів патологічний секрет і / або чужорідні тіла. Причин у кашлю понад півсотні, він може супроводжувати захворювання серця, шлунково-кишкового тракту, навколоносових пазух, його причиною може бути вплив деяких ліків та багато інші стани. Але основною причиною кашлю, звичайно ж, є захворювання дихальних шляхів. Трахеїт відноситься до хвороб верхніх дихальних шляхів і може мати різну природу.

Трахеїт, який має вірусну природу, недовго доставляє пацієнтові незручності. Ця форма захворювання не вимагає особливого лікування, окрім відпочинку і, можливо, відхаркувальних засобів. Але якщо трахеїт має бактеріальну природу, то може призвести до обструкції дихальних шляхів, станом небезпечному для життя. Одним з найбільш часто зустрічаються збудників такого трахеїту є золотистий стафілокок. Найсерйозніші ускладнення бактеріальний трахеїт може викликати у дітей раннього віку, через відносно невеликого розміру трахеї.

Симптоми трахеїту: основним симптомом вірусного трахеїту у дітей є кашель, який звичайно посилюється у ранкові години і під час фізичних навантажень. Терапевтичне лікування трахеїту повинно бути спрямоване на усунення факторів, що сприяють виникненню трахеїту та симптомів, що супроводжують його. Хворому призначають прогрівальні процедури (гірчичники, що зігрівають, розтирки), інгаляції, відхаркувальні засоби. Лікування повинно проводитися під наглядом лікаря, щоб виключити можливі ускладнення і скоріше позбавити дитину від кашлю і супутніх симптомів. Звичайно ж, не варто забувати і про профілактику хвороби. Слідкуйте за тим, щоб ваша дитина отримувала повноцінне харчування, загартовуйте його і тоді йому будуть не страшні багато вірусних інфекцій.

Профілактика: Щоб попередити багато захворювань органів дихання у дітей, їх потрібно щороку вивозити в курортні зони, до морського узбережжя, де повітря насичене йодом, активними речовинами, що виділяються з морської води. Йод сприяють очищенню легенів, ніколи не провокують алергічних реакцій у дітей, лікує дихальну систему від шкідливих мікроорганізмів.

Також корисно робити фізичні вправи і зарядку. У домашніх умовах лікування та профілактика захворювань органів дихальної системи можливі за допомогою інгаляцій і ванн для купання, в які додаються трави і рослини, наприклад, евкаліпт, соснова хвоя, ялівець.