Питання на іспит з навчальної дисципліни «Правознавство»

1. Поняття та ознаки держави.

2. Теорії виникнення держави.

3. Риси, що відрізняють державну організацію від організації первісного суспільства.

4. Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

5. Роль права в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

6. Співвідношення права і політики.

7. Функції держави.

8. Класифікація держав за формою правління.

9. Класифікація держав за формою територіального устрою.

10. Поняття і види державно-правових режимів.

11. Охарактеризуйте демократичний правовий режим.

12. Охарактеризуйте недемократичні режими.

13. Поняття та ознаки права.

14. Теорії виникнення права.

15. Співвідношення права та закону.

16. Принципи права.

17. Функції права.

18. Поняття та предмет конституційного права.

19. Система конституційного права.

20. Конституційно-правова норма та її ознаки.

21. Джерела конституційного права.

22. Конституція України та її структура.

23. Конституційний лад України.

24. Конституційні права та обов’язки громадян України.

25. Гарантії дотримання конституційних прав та обов’язків громадян України.

26. Народовладдя в України та форми його здійснення.

27. Поняття і види референдумів.

28. Виборче право та виборча система в Україні.

29. Поняття та предмет правового регулювання сімейного права України.

30. Система сімейного права.

31. Сімейні правовідносини.: суб’єкти, об’єкти, зміст.

32. Способи захисту сімейних прав та інтересів.

33. Шлюб та його ознаки.

34. Державна реєстрація шлюбу.

35. Недійсний шлюб.

36. Права та обов’язки подружжя.

37. Права та обов’язки матері, батька і дитини.

38. Діти, позбавлені батьківського піклування.

39. Усиновлення.

40. Опіка.

41. Патронат.

42. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів.

43. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні.

44. Сімейний кодекс України — основне джерело сімейного законодавства України.

45. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

46. Поняття та ознаки злочину.

47. Склад злочину.

48. Стадії вчинення злочину.

49. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

50. Співучасть у вчиненні злочину.

51. Поняття і види покарань.

52. Загальна характеристика кримінальних покарань.

53. Поняття неосудності, обмеженої осудності.

54. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

55. Поняття та предмет адміністративного права України.

56. Джерела адміністративного права.

57. Система адміністративного права.

58. Адміністративно-правові відносини, ознаки.

59. Адміністративна правоздатність.

60. Адміністративна дієздатність.

61. Види актів державного управління.

62. Вимоги до правових актів державного управління.

63. Порядок зміни, припинення, скасування актів державного управління.

64. Методи державного управління.

65. Поняття, види та зміст управлінської діяльності.

66. Правові та неправові форми державного управління.

67. Поняття і види засобів забезпечення законності у сфері державного управління.

68. Поняття і склад адміністративного правопорушення.

69. Суб’єкти адміністративного правопорушення.

70. Органи та посадові особи, правомочні вирішувати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення.

71. Адміністративна відповідальність та її ознаки.

72. Строки притягнення до адміністративної відповідальності.

73. Строки адміністративного затримання.

74. Види адміністративних стягнень.

75. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

76. Види відповідальності державних службовців.

77. Пом’якшуючі і обтяжуючі обставини в адміністративному праві.

78. Поняття й особливості адміністративного процесу.

79. Загальна характеристика принципів адміністративного процесу.

80. Суб’єкти адміністративного процесу.

81. Стадії адміністративного провадження.

Білет №1 Поняття та ознаки держави.

Держава - це суверенна політична та територіальна організація влади певної частини населення з притаманним їм спеціальним апаратом управління і примусу, яка спроможна за допомогою права встановлювати загальнообов'язкові для насе­лення правила, керувати та управляти загальносуспільними справами.

Ознаки держави:

1. Суверенітет - верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі у межах її кордонів та незалежність держави у зовнішніх відносинах.

2. Територіальне розселення населення країни, територія якої поділяється на певні одиниці (адміністративне чи політико-територіальні). Суверенітет, політична влада держави поширюються на всіх, хто проживає на її території, у тому числі й на осіб, що не є громадянами цієї держави.

3. Апарат управління і примусу - система законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів: армія, правоохоронні органи тощо.

4. Виняткове право приймати закони - загальнообов'язкові правила поведінки, закріплені в нормах права.

5. Здатність стягувати податки, робити позики і надавати кредити.

Білет №2 Теорії виникнення держави.

В теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права. Існують численні неодноманітні доктри­ни виникнення держави, а також історичні, гео­графічні, демографічні та інші особливості ви­никнення держави у різних народів.

Платон і Сократ вважали, що держава і право виникають тому, що кожна окрема людина неспроможна задовольнити свої потреби, а тому люди "збираються" разом і виробля­ють правила (або норми) поведінки (тобто право) і форми управління собою (тобто держава).

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) у своїй відомій книзі "Госу­дар" переконував, що право і держава виникли через те, що природа людини є єдиною і незмінною: злобність, агресив­ність, властолюбство, жадоба, брехливість, боягузтво, настирність у потребах і бажаннях тощо.

Теологічна теорія бере свій початок у міфах Стародавнього Сходу, в яких стверджується про божественне походження правителя.

Патріархальна теорія. Була започат­кована китайським філософом Конфуцієм (V-IV ст. до н.е.) і глибоко опрацьована англійським філософом XVIII ст. Р. Фільмером. За цією теорією, держава виникла в процесі механічного об'єднання родів у племена, племен - в ширші утворення аж до державних.

За Зігмундом Фрейдом (1856-1939), створення держави диктувалося необхідністю придушити агресивні потяги (зокрема, статеві), які існували у людей патріархальної орди.

Теорія насильства. Найбільш поширена серед так званих соціал-дарвіністських теорій. Найвідомішим її представни­ком був Л. Гумплович (1838-1909). На його думку, не Боже провидіння, суспільний договір чи ідея свободи, а зіткнення ворожих племен, груба перевага сили породили державу. Тому, за Л. Гумпловинем, держава є формою панування переможців над переможеними.

Органічна теорія, її обґрунтовував англійський філософ Г. Спенсер (1820—1903). Він проводив ана­логію між державою та біологічним організмом. На думку Спенсера, держава, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине.

Психологічна теорія. За цією теорією держава ви­никла завдяки особливим властивостям психіки лю­дей. Людській психіці начебто притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення залежності від видатної особистості. Народ є інертною масою і не здатний приймати рішення, а тому потребує постій­ного керівництва.

Суть теорії живого права Ганса Еріха (Німеччина)у тому, що держава виникла на основі найдавніших суспільних інститутів (сім’ї, родинних зв’язків тощо). Розвиток суспільства відбувався незалежно від держави, вважав Ерліх. і навіть – боротьбі з нею.

Серед інших теорій походження держави заслуго­вують на увагу космічна і технократична. При­хильники космічної теорії пояснюють виникнення держави завезенням на землю політичної організації суспільства з космосу іншими цивілізаціями. Сут­ність технократичної теорії виникнення держави на­чебто полягає в необхідності здійснювати управлін­ня технічними засобами та знаряддями праці.

Представники теорії еліт були переконані в тому, що державу "вигадали" еліти.

Марксистська теорія ґрунтується на тезі, що держава ви­никла з поділом суспільства на класи. Родоплемінна орга­нізація перетворюється на державу, коли виникає потреба захищати інтереси економічно панівного класу.

Білет №3 Риси, що відрізняють державну організацію від організації первісного суспільства.

Держава, як особлива організація політич­ної влади, відрізняється від родоплемінної організа­ції тим, що:

• замість кровноспоріднених зв'язків, що існува­ли в первісному суспільстві, населення в держа­ві поділяється за територіальною ознакою (сели­ща, села, міста, району, округу, області та ін­ших територіальних одиниць);

• держава має свій суверенітет, уособлюючи суве­ренітет народу і національний суверенітет;

• для держави характерна особлива публічна вла­да, відмінна від населення (особливий механізм управління людьми);

• утримання публічної влади, відокремленої від основної маси населення, потребує значних ви­трат і здійснюється за кошти, що надходять від збору податків;

• головним знаряддям у руках держави для уп­равління людьми є закон — нормативний акт, установлений чи санкціонований державою (або інше джерело права).

Былет 4 Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

Суспільство — соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно пра­цюють над удосконаленням знарядь і засобів вироб­ництва.

Роль держави в організації суспільства і здійснен­ні політичної влади зумовлена тим, що вона є цент­ром, ядром політичної системи.

тільки держава: володіє суверенною вла­дою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалеж­ною і рівноправною у зовнішніх відносинах; висту­пає офіційним представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою якого здатна за­безпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необ­хідні для регулювання прав та обов'язків конкрет­них осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій.

Отже, політика держави охоплює всі сфери жит­тєдіяльності суспільства. В її основі лежать по­треби народу, нації, соціальних верств і груп, осо­би й держави, інших соціальних суб'єктів.

82. Білет 5 Роль права в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

Важлива роль в організації суспільства і здійс­ненні політичної влади належить іправу.

Право — це надбудова над еконо­мічним базисом суспільства, що є складником пра­вової системи суспільства.

Правова система — сукупність внутрішньо узго­джених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспіль­ні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняю­чи й захищаючи їх.

Отже, можна розглядати співвідношення еконо­міки, політики і права в суспільстві.

Роль права в суспільстві передусім виявляється у співвідношенні його з економікою.

По-перше, виробничі відносини в економіці об'єк­тивно визначають, яким повинно бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосе­редньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), по­літику, правосвідомість, ідеологію, спосіб вироб­ництва, що відображаються у праві.

По-третє, право, своєю чергою, також впливає на економіку. Такий вплив здійснюється як безпосеред­ньо, так і через різні економічні важелі. Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, во­лодіє, користується і розпоряджається своїм май­ном. Держава також визначає суб'єктів і розміри по­датків, мінімальної заробітної плати і пенсії, трива­лість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини дер­жава регулює з допомогою права.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

• право залежить від політики і насамперед від керівної частини суспільства, що має державну владу;

• право є формою вияву політики вказаної части­ни суспільства;

• у праві відображається тільки та політика керів­ної частини суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загальнообов'язковості з до­помогою держави та інших суб'єктів політичної системи суспільства;

• право є концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво;

• політика у праві формується у вигляді конкрет­них прав та обов'язків людини і громадянина;

• політика, зі свого боку, залежить від права, ос­кільки право є засобом декларування, здійснен­ня й гарантування політики, а також пропаган­ди окремих політичних програм чи їхніх поло­жень.

Роль права у громадянському суспільстві та здій­сненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична органі­зація влади) виникають водночас і тісно взаємо­зв'язані.

Право залежить від держави, оскільки:

• виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державними органами і службовими особами, а це озна­чає, що юридичне право походить від держави;

• є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі;

• завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

• його авторитетність і престиж залежать від дер­жави;

• сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.

Але слід мати на увазі, що право має відносну са­мостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права.