58.Грип як гостре епідемічне захворювання.

Грип - найяскравіша інфекція з групи повітряно-краплинних інфекцій. В структурі інфекційної захворюваності грип займає перше місце по своїй інтенсивності. Періодично грип протікає у вигляді великих епідемій, під час яких в великих містах хворіє від 30 до 70% населення.

Збудником грипу є вірус, відмінний від інших збудників вираженою мінливістю. По антигенній структурі розрізняють чотири типи вірусу грипу: А, В, С і Д. У тих, що перехворіли виробляється імунітет тільки до вірусу, що викликав дане захворювання. Проте і одержаний імунітет відносно вірусу, що викликав захворювання, нетривалий.Джерелом інфекції є хвора людина.

Клінічний перебіг і діагноз. Інкубаційний період при грипі короткий - від декількох годин до 2-3 днів. Грип є типовою інфекцією дихальних шляхів з повітряно-краплинним механізмом передачі збудника. Зараження відбувається при близькому зіткненні хворих із здоровим в квартирі, на виробництві, транспорті, в театрі, школі і т.д. Основні симптоми хвороби - раптова поява ознобу, підвищення температури тіла, втрата апетиту, головний біль, нездужання, біль в м'язах. В середньому лихоманка триває 2-3 дні, але спостерігаються випадки і важчого токсичного перебігу грипу.

Лікування. Специфічного лікування при грипі немає. Застосовують ряд засобів з метою попередження ускладнень, у тому числі антибіотики - Пеніцилін, левоміцетин, а з сульфаніламідних препаратів норсульфазол. Гарний лікувальний ефект останніми роками одержаний при введенні специфічного гамма-глобуліну.

Профілактика. Для попередження грипу рекомендується імунізація живою протигрипозною вакциною, а також сироваткою. В дитячих установах з профілактичною метою застосовують спеціально виготовлений гамма-глобулін.

59.Аденовірусні інфекції.

Аденовіруси вперше були виявлені в аденоїдах і мигдалинах після їх видалення. В даний час відомо близько 50 типів вірусів. На відміну від інших вірусів вони стійкіші до зовнішніх температурних дій. Крім того, вони можуть розмножуватися в кишечнику і на протязі тривалого часу виділятися з фекаліями, що не виключає можливості зараження аліментарним шляхом (через продукти харчування).

Аденовірусна інфекція протікає у вигляді гострого катару верхніх дихальних шляхів, фарингокон’юктивальної лихоманки, рідше приєднуються бронхіт і запалення легенів. Разом з гострими формами спостерігаються і підгострі, і затяжні форми у вигляді назофарингітів і тонзилітів, що супроводжуються постійним виділенням вірусу, що небезпечно з епідеміологічної точки зору.

Коронаровірусна інфекція виявляється у всі сезони року. Разом із спорадичними захворюваннями "ці віруси можуть обумовлювати і локальні спалахи, особливо в зимовий-весняний період.

Коронаровірусна інфекція зазвичай протікає при помірному підвищенні температури, що супроводжується нездужанням, серозними виділеннями з носа, охриплістю голосу, болем в горлі, покашлюванням, явищами шийного лімфоаденіту.

Мікоплазменна інфекція зазвичай постійно циркулює в колективі. Вона протікає з кашлем, помірними явищами катару, лихоманкою, що іноді супроводжуються інтоксикацією, яка виявляється блювотою, головними болями, висипом. Виражені форми хвороби зазвичай спостерігаються тоді, коли до неї приєднується вірусна інфекція.

60.Атипова пневмонія (SARS). Захворювання під назвою «важкий гострий респіраторний синдром» - SARS (severe active respiratory syndrome), або «атипова пневмонія» було вперше виявлено в листопаді 2002 р. в Китаї.

Збудником хвороби є коронвірус. Таку назву він отримав через те, що його форма під мікроскопом нагадує корону.

Він мало стійкий у зовнішньому середовищі. При кімнатній температурі він гине протягом 3-4 годин. А при температурі 56°С вірус гине за 15 хвилин.

Атипова пневмонія найчастіше передається повітряно-краплинним шляхом, але можлива передача повітряно-пиловим або контактним шляхами.

Інкубаційний період розвитку SARS становить від 2 до 12 діб. Типова короновірусна інфекція клінічно проявляється грипоподібним захворюванням та шлунково-кишковими розладами. Середня та тяжка форма хвороби головним чином пов'язана з розвитком пневмоній. Небезпеку для життя представляє набряк легень. Вірус вражає альвеолярний епітелій. Вже через 5-7 діб від початку хвороби, спостерігається розвиток тотальної пневмонії. Віруси викликають розпад уражених тканин, а після видужування на місці пошкодженої тканини в легенях з'являються фіброзні рубці. В гострий період хвороби значно підвищується проникність клітин легеневого епітелію, що викликає порушення водно-сольового балансу і зумовлює набряк легень.

Основні симптоми: підвищення температури тіла до 38°С і вище, кашель, задишка, дихальна недостатність, біль в грудній клітці, слабкість, диспепсичні розлади.

Хворі з симптомами цієї хвороби підлягають лікуванню в стаціонарі, ізольовано від інших, під постійним наглядом лікарів. Лікування в основному зводиться до активної неспецифічної антивірусної терапії і спрямоване на підсилення імунних можливостей організму.

Незважаючи на зусилля вчених усього світу, ще не знайдено засобів специфічної профілактики та лікування атипової пневмонії. В зв’язку з цим для подолання даного захворювання всі зусилля мають бути спрямовані на профілактику, яка включає:

• Необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни;

• При перших ознаках хвороби проводити ретельний медичний огляд включаючи рентгенологічне та лабораторне обстеження;

• Бажано утриматися від поїздок у країни, де зареєстровані випадки атипової пневмонії;

• Люди у яких були помічені симптоми атипової пневмонії повинні знаходитись на карантині 10 днів після зникнення симптомів хвороби.

61.Туберкульоз (від латинського tuberculum - горбик) - інфекційне захворювання, що викликає запальний процес, який супроводжується утворенням дрібних горбиків переважно в легенях та лімфатичних вузлах.

Збудником туберкульозу являється мікобактерія туберкульозу відкрита Кохом в 1882 році. У сухій мокроті вони живуть до 10 місяців, при низькій температурі збудник зберігається довгий час. Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі в різних місцях від 3-4 до 8-12 місяців. Вони не бояться кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігаються у ліжку, паперах, у кімнаті, де знаходився хворий, на посуді та особистих речах хворого, в молочних продуктах від хворої на туберкульоз худоби. Не переносять препаратів, які містять хлор, ультрафіолетові промені знищують їх через декілька годин.

Джерелом інфекції являється людина хвора на відкриту форму туберкульозу, велика рогата худоба, домашні тварини, птиця.

Зараження туберкульозом у 90-95% випадків відбувається через дихальну систему аерогенним шляхом: під час розмови, при кашлі, спілкуванні з хворим, через заражені предмети побуту. Можливе інфікування через травну систему в разі, коли інфекція потрапляє в організм з харчовими продуктами від хворих тварин, або через їжу, заражену хворою людиною. Шляхи передачі: повітряно-краплинний, повітряно-пиловий, контактно-побутовий, харчовий.

Більшість людей, заражених збудником туберкульозу, залишаються здоровими внаслідок імунітету - вродженого або набутого після вакцинації БЦЖ. Достатня опірність організму, в особливості при зараженні малою дозою збудника, дає можливість побороти хворобу. Але під впливом несприятливих умов: порушенні нормального харчування, тяжких захворювань, незадовільних побутових і виробничих умов, дії алкоголю тощо стійкість організму знижується й інфекція може активуватись.

Ознаки туберкульозу. В залежності від форми туберкульозу, шляхів зараження та імунних властивостей організму, можливі різні прояви захворювання. Але найбільш постійною ознакою туберкульозу є кашель, який супроводжується виділенням великої кількості мокроти. Можуть бути горлові кровотечі, задишка та біль при диханні. Підвищення температури тіла може бути незначним (37,1-37,2°С) або сягати 39-40°С. У хворого спостерігається слабкість, блідість, пітливість, особливо вночі, він втрачає апетит і худне.

Перебіг хвороби можливий від легкої форми, коли людина нічого не підозрює, до тяжкої - коли смерть наступає через декілька місяців.

В дитячому віці туберкульозна інфекція найчастіше проявляється у вигляді загальних розладів: слабкість, стомлюваність, відставання у вазі і рості. Поведінка дитини змінюється, вона стає кволою, дратівливою, плаксивою, не проявляє активності в житті дитячого колективу. При медичному обстеженні відмічаються зміни лімфатичних вузлів - вони значно збільшені, ущільнені, спаяні між собою. Такий стан називають бронхоаденітом і розглядають його як прояв первинного туберкульозу.

Профілактика захворювань на туберкульоз включає три аспекти - соціальний, санітарний і специфічний.

Соціальна профілактика - це сукупність державних заходів, спрямованих на поліпшення стану здоров'я населення: розвиток трудового законодавства, законодавства про охорону здоров'я, поліпшення матеріальних умов життя, підвищення рівня санітарної культури населення.

Санітарна профілактика включає заходи, спрямовані на попередження зараження туберкульозом:

• ізоляція хворих на відкриту форму туберкульозу, їхня госпіталізація і лікування;

• постійне обстеження осіб, які контактують з хворим;

• проведення один раз на рік флюорографічного обстеження населення, особливо осіб, які живуть в гуртожитку, працюють в дитячих закладах, пов'язані з виготовленням та продажем харчових продуктів. Для дітей та підлітків необхідно проводити щеплення;

• здійснення санітарно-просвітницької роботи з населенням, особливо з дітьми і підлітками.

Специфічна профілактика туберкульозу - це щеплення. Його проводять всім новонародженим на четвертий день у пологовому будинку, а ревакцинацію здійснюють у 7,12 та 17 років, а потім, до 30 років - через кожні 7 років.

62. Догляд за хворими та профілактика вірусних інфекцій. Необхідні систематичне провітрювання, опромінювання приміщень, де знаходяться діти, ртутно-кварцовою лампою, вологе прибирання. Велике значення має правильне фізичне виховання дітей, їх загартування. При обслуговуванні дітей ясельного віку користуються марлевими масками. Необхідна санітарно-освітня робота серед населення.

При появі перших симптомів гострого респіраторного захворювання дитини потрібно негайно ізолювати незалежно від тяжкості хвороби. Хворий повинен до зникнення лихоманки і вираженого токсикозу дотримуватися постільного режиму. Це необхідно для його швидкого одужання, а також попередження ускладнень і розповсюдження інфекції.

Як правило, ізоляція хворого проводиться вдома. Дитину поміщають в окремій кімнаті або відгороджують його ліжко від решти приміщення ширмою, завіскою, простирадлом. В деяких випадках хворих грипом розміщують в ізоляторі дитячої установи. Госпіталізують лише тяжкохворих, з наявністю серйозних ускладнень. Дітям, що часто хворіють, мають аномалії конституції, алергічні реакції, хронічні вогнища запалення, необхідно провести санацію носоглотки, додаткових пазух носа, мигдалин, порожнини рота. Слід швидко ліквідовувати клінічні прояви алергії з боку шкіри і слизових оболонок, отримати від алерголога рекомендацій по режиму, живленню і лікуванню таких дітей. Приймати до дошкільної установи дитину, що перенесла гостре захворювання, можна не раніше ніж через 2 тижні після одужання.

Хворим дітям треба забезпечити належний відпочинок. Їх слід частіше поїти, оскільки рідину усуває сухість слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, підсилює виділення сечі і поту і таким чином сприяє видаленню через нирки і шкіру отруйних продуктів, що виробляються мікробами; своєчасно міняти вологий від поту одяг; правильно годувати, обмежуючи продукти, які можуть подразнювати слизові оболонки рота (горіхи, сухарі, та ін.). Хворі гострими респіраторними захворюваннями більше, ніж здорові, потребують постійного притоку свіжого повітря, яке сприяє кращому газообміну, попереджає виникнення запалення легенів. Особи, які обслуговують хворого, особливо грипозного, при догляді за ним повинні прикривати рот і ніс масками з марлі, складеної в 4 рази.

Оскільки ГРВЗ передаються не тільки при безпосередньому спілкуванні, але і через посуд і речі хворого, особливо носові хустки, їх треба обов'язково дезинфікувати: носові хустки кип'ятити, підлоги і меблі в приміщенні, де знаходиться хворий, щодня протирати розчином хлорного вапна або хлораміну.

В період епідемії грипу контакт дітей із сторонніми дорослими і дітьми обмежується до мінімуму.

В даний час з профілактичною і лікувальною метою застосовують інтерферон, що підвищує опірність організму до вірусів. У разі виникнення інфекції в дитячих колективах, в групах раннього віку, всім дітям вводять гамма-глобулін з високим вмістом грипозних антитіл.

Велике значення в профілактиці грипу має боротьба із запиленістю повітря. Подразнюючи слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, пил знижує їх стійкість проти інфекції. Окрім того, наявність пилових частинок сприяє тривалому збереженню в повітрі вірусу грипу.