79. Режим дня дітей ясельного віку.

Для дітей ясельного віку характерні швидкий темп фізичного і нервово-психічного розвитку, велика чутливість і низька опірність організму різним зовнішнім несприятливим діям, навіть слабким. Відмітною особливістю вищої нервової діяльності дітей є низька межа працездатності клітин кори великого мозку. Чим менше дитина, тим яскравіше виражені ці особливості.

Виховання дітей раннього віку повинне бути направлене на розвиток органів чуття (сенсорний розвиток), пасивній і активній мові, формуванню рухів. У ранньому дитинстві вирішальну роль в розвитку дитини грає спілкування з дорослим. З віком, у міру розширення особистого досвіду, розвитку здібностей до наслідування і розуміння мови зростає роль впливу однолітків і самостійних дій дитини.

Для дітей першого року життя встановлено чотири вікові режими. У зв'язку з низьким рівнем працездатності нервових клітин в добовому бюджеті часу дітей цього віку передбачаються велика загальна тривалість сну, більше періодів сну (4-3) і коротші періоди неспання. У віці від 2 до 10 міс. у дітей яскраво виражена харчова домінанта. Визначальним в їх поведінці і емоційному стані є задоволення фізіологічних потреб у сні та їжі. Тому в режимі передбачається певна послідовність основних компонентів: сон - прийом їжі - неспання. Дитина, що відпочила під час сну, з апетитом їсть, задовольнивши потребу в їжі — грається в гарному настрої. У свою чергу різносторонні виховні прийоми сприяють організації активної гри, під впливом якої поліпшується сон.

Час неспання використовується для гігієнічного догляду та занять грою. Обов'язковою умовою є проведення всього періоду неспання в манежі, а починаючи з 7—8 міс., у міру оволодіння навиком повзання, — на обгородженій бар'єром частині підлоги. Для стимуляції самостійної діяльності дитини обов'язковий набір різноманітних яскравих іграшок.

У віці від 9—10 міс. до 1,5 років вплив харчової домінанти слабшає; число періодів сну скорочується до двох, подовжується і стає активнішим неспання: воно заповнюється іграми, заняттями і гігієнічним доглядом. Розширюється самостійна діяльність дитини. Для неї необхідне різноманітніше устаткування ігрових кімнат.

У режимі дня дитини l,5-2 років залишається тільки один денний сон тривалістю 2,5-3 год. Відповідно до 5-5,5 год. збільшується тривалість безперервного неспання. Скорочення часу на їжу, умивання, одягання створює можливість для триваліших і різноманітніших організованих і самостійних ігор, спеціальних занять. Протягом тижня планується 10-11 занять, зокрема 4 - по розвитку мови і ознайомленню з тим, що оточує, 3 - дидактичні ігри по сенсорному вихованню, 2 - по розвитку рухів і 2 музичних. Щодня проводять по два заняття — в першу і другу половину дня тривалістю 8-10 хв. кожне. Нестійкість уваги, неможливість тривало зосередитися, часті відволікання дітей до 1,5 років — все це обумовлює доцільність індивідуальних занять або з невеликими (не більше 5-6 дітей) групами. Показником ефективності занять і організованих ігор є використання дитиною набутих умінь в самостійній діяльності.

Процеси виховання і навчання, організація режиму знаходять віддзеркалення в динаміці нервово-психічного, фізичного розвитку і в реакціях поведінки дітей. Якщо режим раціональний, точно виконується, індивідуалізований відносно тих, у кого є відхилення в здоров'ї, всі діти спокійні, активні, рухомі, зайняті різноманітною самостійною ігровою діяльністю. Зміни поведінки, що виявляються в безпричинному частому плачі, капризах, відмові від їжі, важкому і тривалому засипанні свідчить про невідповідність режиму росту і функціональним можливостям центральної нервової системи дитини і служать сигналом для обов'язкової корекції розпорядку дня.