66.Поняття про імунологію. Види імунітету. Профілактичні щеплення.

Імунологія-галузь біомедичних наук, що покриває вивчення всіх аспектів імунної системи всі організмів.  Імунітетом називається несприйнятливість організму до інфекційних хвороб або якої-небудь чужорідної для організму речовини. Ця несприйнятливість обумовлена сукупністю всіх спадково отриманих і індивідуально набутих організмом пристосувань, які перешкоджають проникненню і розмноженню мікробів, вірусів та інших патогенних агентів і дії речовин, що виділяються ними в процесі життєдіяльності.

За походженням розрізняють вроджений і набутий імунітет.

Імунітет:---вроджений(видовий і спадковий)--- набутий (природний(в результаті перенесеної хвороби,в результаті дрібної побутової імунізації), штучний(активна імунізація і пасивна))

Профілактичні щеплення. При багатьох інфекційних захворюваннях штучна імунізація (щеплення) є основною мірою профілактики.

У нас в країні щеплення проводяться проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця, кору, свинки, грипу.

Шляхи введення прищепного матеріалу в організм дитини різні: нашкірно, підшкірно, внутрішньом'язово, через рот або ніс.

Якнайкращий ефект від щеплень проти кашлюку, дифтерії виходить при повторних (через невеликі інтервали) введеннях прищепного матеріалу. Після щеплення створюється штучний імунітет різної тривалості (від 1 до 5 років). Для підтримки імунітету на достатньо високому рівні через певні терміни (частіше через 2-3 роки) проводять ревакцинацію (повторення щеплення).

В період проведення масових щеплень вихователі повинні активно допомагати медичному персоналу. У кожній групі необхідно провести бесіди з дітьми про значення щеплень в попередженні інфекційних захворювань.

Активна імунізація іноді супроводжується реакціями. Розрізняють загальну, місцеву і осередкову реакцію.

Загальна реакція характеризується нездужанням і підвищенням температури: іноді вона має деяку схожість з симптомами тієї хвороби, проти якої були зроблені щеплення.

Місцева реакція виражається в появі на місці щеплення припухлості, червоності і хворобливості, іноді при цьому припухають і сусідні лімфатичні залози.

І загальна і місцева реакції зазвичай швидко проходять і легко переносяться. Проте при появі хворобливих симптомів у дитини її слід обов'язково показати лікарю. Така консультація з лікарем необхідна ще і тому, що під впливом щеплення можуть загостритися хронічні захворювання, що є у дитини, — осередкова реакція (ревматизм, запалення середнього вуха, нирок та ін.).

Оскільки діти, що перехворіли незадовго до чергового щеплення яким-небудь гострим захворюванням, можуть дати на неї сильнішу реакцію і при цьому у них виробляється недостатній імунітет, працівники дошкільної установи про таких дітей повинні поінформувати лікаря.

67. Методи, заходи дезинфекції.

Дезинфекція, або знезараження, в широкому сенсі слова означає знищення збудників інфекційних захворювань в оточуючому людину середовищі. Одними з підвидів дезинфекції є дезинсекція, під якою розуміють знищення переносників інфекційних захворювань, що відносяться до членистоногих (комахи і кліщі), а також дератизація — знищення гризунів як джерел інфекцій.

Види дезинфекції. Виходячи з санітарного і епідеміологічного значення, дезинфекцію підрозділяють на профілактичну і осередкову, а останню — на поточну і завершальну.

Профілактична дезинфекція проводиться з метою попередження можливості зараження від предметів і речей, що тимчасово знаходяться в загальному користуванні (наприклад, постільна білизна, білизна і одяг в лікарнях і потягах). Сюди ж відноситься знезараження або хлорування питної води у водопровідній мережі.

Осередкова дезинфекція проводиться у зв'язку з виявленням вогнища інфекційного захворювання або носійства патогенних збудників.

Поточна дезинфекція, що проводиться біля ліжка хворого (у лікарні або вдома), призначена для знезараження оточуючого хворого середовища — приміщення, посуду і предметів, якими він користувався.

Заключна дезінфекція проводиться у вогнищі інфекції і в лікарні після госпіталізації, одужання і виписки хворого з метою повної ліквідації вогнища інфекції.

Методи дезінфекції

Фізичні методи Хімічні методи.

сонячні промені хлорне вапно

вогонь хлорамін

висока температура формалін

високий тиск перекис водню

кип’ятіння спирт та ін

водяна пара

68 Сутність загартування.

Загартування – це ефективний спосіб зміцнення здоров’я, зниження захворюваності та збільшення рівня працездатності дитини. Сонце, повітря та вода – чинники, при систематичному впливі яких підвищується стійкість організму до погодних умов, які постійно змінюються. Суть загартування полягає в тренуванні механізму терморегуляції. Ефективність загартування залежить від правильної організації: систематичність, поступовість, стану здоров’я, віку, загального фізичного розвитку дитини.

Загартування – це не тільки вологе обтирання, обливання ніг, тіла, але й повсякденні звичайні процедури, що не вимагають спеціальної організації, додаткового часу: знаходження дитини в приміщенні та поза ним у відповідному одязі; умивання прохолодною водою; сон при відкритій кватирці; активні заняття фізкультурою на майданчику.

69. Принципи загартування. Щоб отримати позитивні результати від застосування гартуючих процедур, необхідно дотримуватися наступних принципів:

1. Поступове збільшення дозування подразника. Поступовість полягає перш за все в тому, що перші загартовуючі процедури повинні як по своїй силі, так і по тривалості викликати мінімальні зміни в організмі, і лише у міру звикання до даного подразника їх можна обережно підсилювати. загартування краще починати в літню пору року, коли температура повітря вища, ніж в інші сезони, і коливання її не бувають різкими.

2. Послідовність застосування гартуючих процедур. До водних процедур і сонячних ванн можна переходити після того, як дитина звикла до повітряних ванн, що викликають менші зміни в організмі; до обливання не допускати дітей перш, ніж вони не звикли до обтирання, а до купання у відкритих водоймищах — раніше, ніж з ними не проведені обливання.

3. Систематичність початих процедур. Не можна переривати гартуючі процедури без серйозних на те підстав, оскільки при цьому зникають ті пристосувальні зміни, або «механізми», які виробляються в організмі в процесі загартування, і тим самим чутливість його до зовнішнього подразника знову підвищується.

4. Комплексність. Спеціальні гартуючі процедури не дають потрібних результатів, якщо вони не поєднуються із заходами в повсякденному житті дитини, направленими на зміцнення його організму (прогулянки на свіжому повітрі, уранішня гімнастика, регулярне провітрювання приміщень і т. д.), і якщо вони не проводяться комплексно. Так, повітряні ванни бажано поєднувати з рухомими іграми, фізичними вправами і фізичною роботою. Ці види діяльності супроводжуються активними рухами, що викликають потребу в глибокому диханні, при якому площа слизових оболонок дихальних шляхів, які контактують з повітрям, збільшується. Крім того, при рухах посилюється теплоутворення, яке зберігає в прохолодну погоду організм від переохолодження. Після того, як дитина звикне до повітряних ванн, добре їх об'єднати з сонячними і водними процедурами, а в літній час — з купанням.

Облік індивідуальних особливостей дитини перед тим як почати гартування, необхідно ретельно вивчити фізичний і психічний розвиток кожної дитини

6. Активне і позитивне відношення дітей до гартуючих процедур. Результати гартування багато в чому залежать від того, як відносяться до нього діти. Страх перед процедурами і тим більше насильницьке їх проведення не сприятимуть позитивній дії їх на організм. Важливо так продумати і організувати проведення процедур, щоб вони викликали у дітей позитивні емоції.

Вихователеві слід завести на кожну дитину спеціальну карту, в якій щодня відзначати дату, температуру повітря, води, тривалість процедури, а також реакцію на неї дитини. Хороший сон, нормальний апетит, гарний настрій дітей, а надалі поліпшення їх фізичного розвитку і здоров'я свідчитимуть про позитивну дію гартуючих процедур.

70.Загартування повітрям.

Повітря є найбільш доступним засобом гартування у будь-який час року. У атмосфері рух повітря здійснюється інтенсивніше, ніж в приміщенні. Тому шкірні покриви людини, що знаходиться зовні приміщення,, підпадають під сильніші його впливи, що викликає безперервну захисну роботу судиннорухових механізмів (звуження або розширення шкірних капілярів). В результаті систематичного перебування на повітрі організм дитини виробляє здатність швидко адаптуватися до нових температурних умов.

Гартування повітрям починається з хорошої вентиляції приміщення, в якому знаходяться діти. Оздоровчий ефект його тим більше, чим бідьша поверхня шкіри підпадає під вплив повітря, тому необхідно поступово привчати дітей ходити в полегшеному одязі (у зимовий час в приміщенні, а в теплу погоду поза ним). При нормальній температурі повітря (таб. 8) діти повинні знаходитися в 2-шаровому одязі.

При відхиленні температури повітря приміщення від норми тепловий комфорт дитини досягається зміною кількості шарів одягу. (таб. 9).

При температурах вище і нижче вказаних наступає перегрів або переохолодження, що може стати причиною захворювання.

Оздоровляючу дію повітря необхідно також використовувати при організації денного сну і прогулянок.

Повітряні ванни починають проводити з дітьми 2-місячного віку. У теплу погоду їх організовують в місцях, захищених від вітру і прямих сонячних променів: на відкритих верандах, терасах, спеціально обладнаних майданчиках під навісом або в тіні дерев, в лісі, на березі ріки або моря. У непогожий час і взимку — на верандах або в кімнатах при відкритих фрамугах і кватирках (таб. 10).

Під час повітряної ванни на тіло дитини діють температура, вологість і швидкість руху повітря, а у весняно-літній період — ще і розсіяні сонячні промені. З дітьми першого року життя повітряні ванни можна проводити через 30-40 хв. після прийому їжі, а старше року — через 1—1,5 год.

Повітряні ванни добре поєднувати з масажем, пасивною і активною гімнастикою (діти першого року життя), рухомими іграми, роботою в саду і на городі (старші дошкільники). Під час рухів і трудової діяльності в організмі дитини утворюється тепло, яке оберігає від переохолодження і простудних захворювань.

Маленьких дітей (перший рік життя) під час повітряної ванни на декілька хвилин залишають в одних сорочечках, а потім і повністю роздягають. Діти старше року спочатку приймають повітряні ванни в майках, трусах і легкому взутті, у міру гартування - в трусах і, якщо дозволяють умови, босими.