72. Водні процедури, як фактор загартування.

можуть бути місцевими (умивання, ножні ванни, обтирання або обливання до поясу) і загальними (обтирання і обливання всього тіла, купання в басейнах, відкритих водоймищах). Їх починають з таких температур води, які не викликають великої напруги механізмів терморегуляції дитини (28—36°), і проводять тоді, коли тіло її не переохолоджене і не перегріте.

Водні процедури мають перед повітряними і сонячними ваннами ту перевагу, що їх можна легко дозувати. При обливанні водою, купанні у відкритих водоймищах на тіло людини робить вплив не тільки температура, але і тиск води, а при прийомі сольових, хвойних ванн, купанні в морі, лікувальних джерелах — ще і хімічний її склад. Обтирання шкіри після будь-якої водної процедури сухим рушником забезпечує хороший її масаж, сприяє кращому кровонаповненню, а отже, і живленню. Оскільки водні процедури є збудливим і тонізуючим засобом, їх слід проводити після ранкового або денного сну.

Умивання, яке щодня проводять вранці з гігієнічною метою, при певній організації може чинити на дітей і гартуючий вплив. Для цього температуру води при умиванні поступово (через кожні 2-3 дні) знижують на 1° і доводять її для дітей від року до 2 років з 28 до 20°, для дітей від 2 до 3 років — до 16°, для дітей 3 років і старше — до 14°.

Дітям до 2 років зазвичай миють обличчя і кисті рук, 2-3 років, окрім цього, шию і руки до ліктя, від 3 років і старше при умиванні можна обмивати і верхню частину грудей.

У ранньому віці підмивання дітей також можна використовувати як гартуючу процедуру. При цьому температура води поступово знижується з 29—30° до 22—20° (на 2° через кожні 5-6 днів).

Ножні ванни є хорошим засобом загартування. Як відомо, переохолодження ніг нерідко приводить до простудних захворювань, оскільки при сильному їх охолодженні рефлекторно звужуються кровоносні судини носоглотки, унаслідок чого живлення слизових оболонок носа і зіву погіршується, а життєдіяльність мікробів, що завжди знаходяться там, збільшується. Ножні ванни сприяють гартуванню всього організму. Крім того, щоденні ножні ванни знижують пітливість ніг, є профілактикою проти плоскостопості.

Місцеве обливання ніг проводиться з ковша місткістю 0,5 л при температурі повітря в приміщенні не нижче 20°. Під час процедури змочують нижню половину гомілки і стопи. Судину з водою тримають на близькій відстані від тіла (4-5 см). На кожне обливання витрачається 1/2-1/3 л води відповідної температури. Власне обливання продовжується 15-20 с., потім ноги дитини обтирають сухим рушником до легкого почервоніння шкіри. Слід пам'ятати, що ефект загартування буде тільки в тому випадку, якщо прохолодну воду лити на теплі ноги дитини. У зв'язку з цим обливання ніг проводять зазвичай після денного сну. Літом доцільне обливання ніг поєднувати з їх миттям після прогулянки — ноги миють теплою водою з милом і обливають водою відповідної температури. Температура води знижується через 1—2 дні на 2°.

Обливання ніг з використанням контрастних температур води можна рекомендувати для дітей раннього віку в холодний період року, коли частота респіраторних захворювань зростає. На контрастне обливання переходять і в період епідемічної обстановки (наявність респіраторних і інфекційних захворювань в дошкільних установах), а також при зниженні температури повітря в групових приміщеннях нижче 20°.

Контрастне обливання може бути щадним, коли спочатку ноги обливають теплою водою 36-35°, а потім відразу ж прохолодною — 24-25°; після чого знов слідує обливання теплою водою 36-35°. Поступово температура теплої води підвищується до 40°, а прохолодною знижується до 18°. Закінчують процедуру сухим розтиранням. Такий метод обливання рекомендується дітям ослабленим або таким, що перенесли хворобу. Загартованим і рідко хворіючим вихованцям цю процедуру краще проводити в зворотному порядку, починаючи з холодної води 24-25°, потім переходять до теплої води 35-36° і потім знов до холодної з такою ж поступовою зміною температури. Після обливання — сухе розтирання.

Загальні водні процедури (обтирання, обливання, купання) проводяться не раніше ніж через 30-40 хв. після прийому їжі.

Обтирання можна починати з 3-місячного віку. Дітям першого року життя, а також ослабленим вихованцям старшого віку перед обтиранням водою протягом 1-2 тижнів слід проводити сухе розтирання шкіри чистою м'якою матерією до слабкого почервоніння. Щоб роздягнені діти не чекали процедури, слід наперед підготувати все необхідне. Хлопчиків і дівчаток старше за 3 роки обтирають окремо.

Рукавиці з м'якої матерії, якими обтирають дітей, кладуть у великий таз з водою потрібної температури. У воду додають морську або кухонну сіль (2 столових ложки на відро). Після обтирання добре змоченою рукавицею тіло дитини відразу ж розтирають сухим банним рушником (таб. 12).

Грудним дітям спочатку обтирають руки і ноги, потім шию, груди, живіт і лише після цього спину. Ноги і руки обтирають, злегка масажуючи шкіру по напряму від пальців до тулуба (це попереджає застій крові у венах і .капілярах). Дітей, що уміють добре стояти, обтирають в положенні стоячи: спочатку верхню, а потім нижню частину тіла. З 5-7 років дошкільників привчають обтиратися самостійно, допомагаючи їм змочувати рукавицю і обтирати спину. Рукавиці після вживання кип'ятять і сушать.

Обливання всього тіла проводиться при температурі повітря не нижче 23°. Воду ллють з лійки на плечі, груди, спину (витрати води - 1,5-2 л). Судину піднімають на 6-8 см вище за дитину. Потім відразу слідує сухе розтирання. Тривалість процедури збільшується з 15 до 35 с.

Температура води знижується через 3-4 дні на 2°. Душові установки (змішувачі) використовують при загартуванні водою тільки в тому випадку, якщо вони забезпечують її постійну температуру. Зазвичай воду потрібної температури розводять в спеціальних баках.

Під час процедури діти стають в таз з теплою водою (37—38°) або на дерев'яну підставку, поміщену у ванну, голову покривають гумовим ковпаком або шапочкою. Процедура, тривалість якої для кожної дитини повинна бути не більше 40 с., закінчується розтиранням тіла волохатим рушником до почервоніння шкіри.

Літом обливання і душ рекомендується проводити на повітрі.

Коли при загартуванні будуть досягнуті кінцеві температури води і повітря, на них зупиняються протягом 2 міс. для забезпечення ефекту тренування. Далі можна підсилити чинник (перейти від місцевих — до загальних гартувань, від слабких — до сильніших процедур), що діє, або збільшити час його дії.

Купання у відкритих водоймищах (басейн, річка, озеро, море) є одним з улюблених дітьми гартуючих заходом. На організм дитини одночасно діють повітря, сонце, вода (її температура, склад). Все це у поєднанні з рухами, які дитина проводить, плаваючи або граючись у воді, активізує роботу нервової, серцево-судинної, ендокринної та інших систем.

Купання у відкритих водоймищах викликає значну напругу механізмів теплорегуляцій дитини і тому повинно суворо контролюватися. В умовах дошкільних установ до купання у відкритих водоймищах допускають тільки здорових дітей (перша група по здоров'ю) старше за 3 роки.

Дошкільникам можна починати купатися в безвітряну погоду при температурі повітря не нижче 25° і води 23°. Загартованим дітям можна дозволяти купатися і в прохолоднішій воді, скорочуючи час купання. Не можна купати дітей натщесерце або раніше ніж через 1,5 год. після прийому їжі. Купаються вихованці 1 раз на день.

Тривалість перших купань не повинна перевищувати 3 хв., надалі її поступово збільшують: для дітей 3-5 років — до 5 хв., 6-7 років - до 8-10 хв. Купати дітей треба в ранковий час після сонячних ванн.

Купатися одночасно можуть шестеро дітей. При цьому один вихователь, що уміє плавати, повинен бути разом з ними у воді, а інший вихователь або няня залишається на березі і стежить за рештою дітей. У воді діти повинні весь час рухатися, грати в м'ячі, гумові іграшки. П'ятирічних хлоп'ят вже можна навчати плаванню.

Під час купання не можна дозволяти дітям заходити далі вказаного місця, пустувати, штовхати один одного, занурюватися у воду з головою. Якщо яка-небудь дитина замерзне, почне тремтіти, її треба негайно вивести з води, добре розтерти рушником і одягнути.

Після купання всіх, вихованців швидко обтирають індивідуальними рушниками, організовують рухомі ігри в тіні. Приймати сонячні ванни після купання не рекомендується.

Для купання дітей в населених пунктах треба відгородити частину загального пляжу і водоймище з перевіреним дном. Глибина водоймища повинна бути не більше 60-70 см. Не можна влаштовувати купальню там, де вище за течією купають або поять худобу. На березі для роздягання дітей добре мати індивідуальні підстилки.

Водний басейн, де купаються діти, повинен бути обов'язково проточний, берег сухий, чистий; дно басейну без ям і каменів, з поступовим пониженням.

Морські купання — найбільш сильний, комплексний загартовуючий засіб. При купанні в морі на організм дитини діє не тільки температура, йод, але і її тиск, хімічний склад (солі хлористого натрію та ін.). Теплі ванни з морської води в умовах приміщення корисні дітям будь-якого віку, особливо страждаючим рахітом.

Протягом місяця з дітьми досить провести 20 морських купань. (Купатися 1 раз на день.) У прохолодну і дощову погоду купання замінюють обливанням або обтиранням морською водою

Гарним засобом загартування порожнини рота і носоглотки є систематичне їх полоскання водою кімнатної температури. Найзручніше проводити цю процедуру вранці після сну та перед нічним сном. Привчати дітей полоскати рот можна з 2-3 років, з 4-5 років вони можуть полоскати і горло. На полоскання витрачають 1/2-1/3 стакана води. Досвід показує, що ця процедура є ефективним засобом попередження ангін, тонзилітів, аденоїдів.

Гартуючі заходи особливо важливо проводити в періоди підвищеної захворюваності дітей, карантинів і після перенесених захворювань. При цьому сила впливаючого чинника тимчасово знижується, а лікарський контроль за дітьми посилюється.

Медичних відведень від гартування в дитячих колективах дошкільних установ не повинно бути, оскільки методи і засоби загартування підбираються індивідуально залежно від віку, стану дитини і умов навколишнього середовища. Відповідальність за правильну організацію роботи по гартуванню дітей несуть завідувач дошкільною установою і лікар.