51.Дифтерія. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.

Збудник дифтерії - мікроб - паличка, відкрита Лефлером. Дифтерія частіше за все виникає в осінньо-зимовий період.На дифтерію хворіють діти у віці від 1р. до 5 років, але іноді і підлітки і навіть дорослі.Зараження дифтерією звичайно відбувається краплинним шляхом, при прямому контакті з хворим на дифтерію.Інкубаційний період при дифтерії - 2-10 днів.

Дифтерія зіву буває легкою, середньою і важкою. Починається захворювання переважно гостро: з підвищення температури, головного болю, загального нездужання, незначного болю в горлі. У важких випадках з рота виходить специфічний солодкувато-нудотний запах. Шийні лімфатичні вузли збільшуються.Не дивлячись на незначну температуру (звично 37°С з десятими), виражена загальна інтоксикація (отруєння) організму: дитина дуже бліда, млява, сонлива, погано їсть. Характерною особливістю дифтерії є поява нальотів (плівок) на органах дихання.

Самим небезпечним ускладненням при дифтерії є ускладнення на серці - міокардит (ураження м'язової оболонки серця), яке нерідко служить причиною смерті хворих на важку форму дифтерії.

Раннє лікування (з 1-2-го дня захворювання) повністю попереджає важкі форми дифтерії і її ускладнення.При виявленні хворого або підозрі на дифтерію дитини або дорослого негайно ізолюють і показують лікарю. В дитячій установі проводиться хімічна дезинфекція.Дітей і дорослих, які мали контакт з хворим, оглядає лікар, обстежують на бактеріоносійство; за відсутності палички Лефлера вони допускаються до роботи в дитячій установі, але протягом 7 днів знаходяться під особливим лікарським наглядом. Всім здоровим дітям на третьому місяці життя проводять активну імунізацію проти дифтерії. Це щеплення проводиться одночасно з щепленням від кашлюку і правця.

52. Скарлатина. Збудник, джерело інфекції, клінічні прояви, ускладнення, профілактика.

Для скарлатини характерне ураження зіву ангіною, дрібноточковий висип на почервонілому тілі та явища загального отруєння скарлатиновим токсином. Збудник скарлатини — стрептокок. На скарлатину хворіють в основному діти у віці від 1 до 9 років.

Головним джерелом інфекції є хворий. Збудник скарлатини, який, у великій кількості є на слизистих оболонках хворого, передається повітряно-краплинним шляхом. Збудник скарлатини може існувати і зовні організму людини, тому одяг хворого, його речі, книги і іграшки, якими він користувався, харчові продукти можуть бути джерелом розповсюдження інфекції. Захворювання скарлатиною значно частіше бувають в осінньо-зимовий період року.

Інкубаційний період при скарлатині від 1 до 7 днів, рідше 12 днів. Початок хвороби гострий, раптовий. Різко підвищується температура до З8°, іноді з лихоманкою, загальним погіршенням самопочуття, нудотою, блювотою, головними болями і болем в горлі. Через 18-24 год. після початку захворювання на почервонілій шкірі з'являється дрібноточковий червоний висип, спочатку на шиї, плечах, грудях. Найбільш інтенсивно і виразно висип виражений на внутрішніх поверхнях кінцівок, а також ліктьових і колінних згинах, в пахових складках, на бічних поверхнях грудної клітки і нижньої частини живота. Рожевий дрібноточковий висип на лобі і скронях, виражений рум'янець на щоках і різко виражена блідість носогубного трикутника (область підборіддя і губ). Після закінчення гострого періоду, частіше на восьмий день, на шкірі з'являється характерне для скарлатини лущення. Шкірні покриви хворого в період лущення не є заразними для оточуючих.

При правильному лікуванні до 10-12-го дня від початку захворювання більшість дітей повністю видужує. На 2-4-й тиждень хвороби можуть виникнути пізні ускладнення. Найбільш часті повторна ангіна, отит, пієлонефрит. У деяких дітей тимчасово порушується серцева діяльність («інфекційне серце»). Цей стан, як правило, проходить через 2-3 тижні, але іноді затягується на декілька місяців. Скарлатина може сприяти і виникненню або загостренню ревматизму.

Треба уважно стежити за тим, щоб дотримувалася дієта для дітей з ускладненнями на нирки; таких дітей під час занять і сну щоб уникнути охолоджування поміщають подалі від зовнішніх стін. Дітей із зниженим слухом садять ближче до столу, вихователі говорять з ними більш гучним голосом.Діти, що не хворіли на скарлатину, відвідуючі дошкільні установи, не допускаються до цих установ протягом 7 днів від моменту ізоляції хворого.