КПК_комент_2012_ч2

Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

нувати обов'язки, визначені ч. 2 ст. 386 КПК. Однак як запасні присяжні не можуть користуватися всіма правами, наданими основним присяжним. Зокрема, запасні при­ сяжні не беруть участі у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні, не можуть ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються. Вони також не можуть просити головуючого роз'яснити їм норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні тер­ міни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Ці права запасний присяжний зможе здійснювати лише після того, як ухвалою суду його включать до складу основних присяжних. Із змісту ст. 320 КПК можна зробити висновок, що судовий розгляд у цьому випадку продовжується. Таким чином, всі нез'ясовані чи незрозумілі для присяжного питання в процесі судового розгляду, коли він не міг активно брати в ньому участь, мають бути роз'яснені йому головуючим після включення його до складу суду присяжних.

Стаття 388

Приведення присяжних до присяги

1.Після закінчення відбору основних і запасних присяжних вони займають місця, відведені їм головуючим.

2.За пропозицією головуючого присяжні складають присягу такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю виконувати свої обов'язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні пи­ тань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині».

Текст присяги зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі.

1.Після того, як завершився відбір присяжних (основних і запасних), головуючий пропонує їм зайняти відведені місця. Основні присяжні сидять поруч із суддями (оскіль­ ки становлять єдине ціле - суд), а запасні - у залі судового засідання, але таким чином, щоб це унеможливило контакт зі сторонами або іншими особами, які присутні під час судового розгляду. За цим може спостерігати судовий розпорядник (ст. 74 КПК).

2.Однією з умов виконання особою функцій присяжного є складення присяги, оскільки особа приступає до виконання функцій судді, представника держави. Вчи­ нені дії визначають її певне психологічне ставлення до виконуваних завдань.

Текст присяги чітко визначений коментованою статтею. Він зачитується кожним при­ сяжним (як основним, так і запасним) індивідуально після їх відбору та перед початком судового розгляду. Приведення до присяги запасних присяжних означає, що на них по­ кладаються обов'язки основних присяжних, вони також ніби стають учасниками судово­ го розгляду, незважаючи на те, що можливо їх і не буде залучено до складу суду.

Після зачитування тексту присяги кожний присяжний підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі. Про такі дії робиться відмітка у журналі судового засідання, а також це буде зафіксовано під час повного фіксування техніч­ ними засобами судового засідання (ч. 5 ст. 27 КПК).

180

Стаття 390

таття 389

Недопустимість незаконного впливу на присяжного

1. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам криміналь­ ного провадження протягом усього судового розгляду забороняється спілкувати­ ся з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Присяжний під час судового розгляду, виступаючи як суддя, повинен об'єктивно та неупереджено виконувати свої обов'язки, при вирішенні питань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і спра­ ведливій людині (про що і склав присягу (ст. 388 КПК)). Тому на нього забороняється будь-який вплив із боку сторін або інших учасників судового розгляду.

Спілкування учасників судового розгляду відбувається виключно в судовому за­ сіданні шляхом постановления запитань і відповідей на них. Під час відбору присяж­ ного учасники судового розгляду ставлять питання йому, а в процесі судового про­ вадження він має право ставити запитання таким учасникам.

Така норма повинна поширюватися як на основних, так і на запасних присяжних. Кожна сторона або учасники кримінального провадження можуть впливати на свідомість присяжного своїми аргументами лише у залі судового засідання. Будь-який інший вплив (щодо самого присяжного, його рідних, близьких, майна тощо), який змусить присяжного змінити свою точку зору з приводу того, що відбувається у залі засідання, є незаконним, і тягне за собою встановлену законодавством України відпо­ відальність (статті 376-379 КК: втручання в діяльність судових органів; погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного; умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі

здійсненням правосуддя), а також ст. 1853 КУпАП: прояв неповаги до суду.

Стаття 390

Усунення присяжного

1.Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження у таких випадках:

1) у разі невиконання присяжним обов'язків, передбачених частиною другою статті 386 цього Кодексу;

2) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

2.Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримі­ нального провадження за ініціативою головуючого рішенням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється вмотивованою ухвалою.

3.У разі усунення присяжного до складу суду включається запасний присяж­ ний, після чого судовий розгляд продовжується, або, у разі відсутності запасного присяжного, здійснюється відбір нового присяжного в порядку, передбаченому цим параграфом, після чого судове провадження розпочинається з початку.

181

Глава ЗО. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

1. Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримі­ нального провадження у певних випадках: невиконання ним обов'язків, передбачених частиною другою статті 386 КПК; фактично за порушення присяги (за наявності обгрун­ тованих підстав вважати, що він у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону).

Коментований КПК не визначає окремо порядок усунення від участі в судому роз­ гляді присяжного за його ініціативою у зв'язку з неможливістю виконувати обов'язки присяжного через поважні причини (хвороба, вагітність тощо). Тому в цьому випадку необхідно керуватися загальними правилами усунення присяжних шляхом прийняття рішення більшістю від складу суду та оформлення мотивованою ухвалою.

2. У кожному випадку порушення питання про усунення присяжного від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження відбувається за ініціативою головуючого.

Для прийняття такого рішення суд видаляється в нарадчу кімнату. Рішення про усунення присяжного приймається більшістю від складу суду та оформлюється вмо­ тивованою ухвалою.

Як видається, це рішення має прийматися всім складом суду (аналогічно як і про відвід суду - ч . 1 ст. 81 цього Кодексу). Тому присяжний, усунення якого ініціюється, також бере участь у голосуванні.

3. Якщо рішення позитивне і присяжного усунуто зі складу суду, його місце за­ ймає запасний присяжний. У даному випадку судовий розгляд продовжується. Якщо запасний присяжний відсутній, обрання нового присяжного відбувається за правила­ ми, визначеними ст. 387 КПК. Після обрання у такому випадку трьох присяжних (один - основний, два - запасні) судовий розгляд розпочинається спочатку.

Якщо відбувається заміна основного присяжного запасним, то додатково відбір запасних присяжних не проводиться.

Стаття 391

Порядок наради і голосування в суді присяжних

1.Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені статтею 368 цього Кодексу, проводить відкри­ те голосування і веде підрахунок голосів.

2.Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

3.Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосуван­ ня, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для об­ винуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.

4.Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

182

Стаття 391

5. У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, від­ сутні професійні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення.

1.Нарадою суду присяжних керує головуючий (завжди професійний суддя). Він послідовно ставить на обговорення питання, передбачені ст. 368 КПК (питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку).

2.По кожному з поставлених питань проводиться відкрите голосування. Голову­ ючий голосує останнім. Він же веде підрахунок. Усі питання вирішуються простою більшістю. Для того щоб думка професійних суддів не впливала на присяжних, до­ речно, щоб вони голосували після присяжних.

3.Під час голосування ніхто зі складу суду не може утриматися. Виняток з цього правила становить питання про міру покарання, якщо раніше судця чи присяжний вже проголосував за виправдання обвинуваченого. У такому випадку його голос додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для цього обвинуваченого.

Питання про сприятливість рішення для обвинуваченого вирішується складом суду шляхом голосування. Передбачаючи можливість виникнення такої ситуації, суд повинен під час судового розгляду з'ясувати ставлення обвинуваченого до певних питань, пов'язаних з ухваленням вироку (наприклад, через скрутне матеріальне ста­ новище обвинуваченого бажаною є заміна штрафу іншим покаранням).

4.Кожний зі складу суду присяжних є рівним у своїх правах. Проявом такої рівно­ сті є право судді на окрему думку.

Окрема думка - це незгода одного зі складу суду присяжних з рішенням або його частиною, яке приймається більшістю цього суду. Ця незгода може бути висловлена щодо рішення в цілому (наприклад, щодо винуватості обвинуваченого) або якоїсь його частини (наприклад, щодо якогось окремого питання, яке вирішує суд при ухваленні вироку).

Окремою думкою може бути думка двох зі складу суду присяжних, оскільки дум­ ка трьох із них - це рішення суду.

Окрема думка не оголошується в судовому засіданні, а лише приєднується до мате­ ріалів провадження. Вона є відкритою для ознайомлення, тому будь-хто зі сторін, учас­ ників процесу та й не тільки може з нею ознайомитися. Право на ознайомлення з окремою думкою виникає з того моменту, коли можна ознайомитися із судовим рішен­ ням. Окрема думка, очевидно, може стати підставою для скасування судового рішення.

Особливої уваги заслуговує ситуація, коли окрему думку викладає присяжний. Не володіючи правовими знаннями, він може розголосити питання, що порушуватимуть таємницю нарадчої кімнати. Тому головуючий зобов'язаний ознайомитися з окремою думкою присяжного в нарадчій кімнаті і звернути його увагу на необхідність виправ­ лення тих положень, що розголошують її таємницю.

5. Оскільки рішення суду присяжних приймається простою більшістю голосів, то можлива ситуація, коли за нього проголосували три присяжних, а професійні судді залишилися в меншості. Таке рішення вважається ухваленим, тому головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складанні судового рішення.

Якщо серед більшості, яка проголосувала за судове рішення, є один професійний суддя, тоді він із двома присяжним складає судове рішення.

183

РОЗДІЛ V

СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ

ГЛАВА 31

ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АП ЕЛЯ ЦІ ЙНОЇІН СТАН ЦІЇ

[Стаття 392

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

1.В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів

медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2.Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окре­ мому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. За­ перечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3.В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

1.Апеляційний суд розглядає справи за апеляційними скаргами на судові рішення судів першої інстанції. Предметом оскарження в апеляційному порядку можуть бути ухвалені місцевими судами вироки та постановлені ухвали, які не набрали законної сили.

Апеляційна скарга може бути подана на такі рішення, ухвалені (постановлені) місцевим судом:

1) обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, визначених КПК (див. ст. 394 КПК і коментар до неї);

2)ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медич­ ного або виховного характеру;

3)інші ухвали у випадках, передбачених КПК.

До інших ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу, належать ухвали: - про закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК);

184

Стаття 392

-про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК);

-про роз'яснення судового рішення або відмову в його роз'ясненні (ст. 380 КПК);

-про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасу­ ванні такого вироку (ст. 476 КПК);

-про продовження, зміну, припинення застосування примусових заходів медич­ ного характеру або відмову в цьому (ч. 1 ст. 516 КПК);

-про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

-стосовно виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

-за результатами розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення (постановлення) судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок, ухвала про закриття справи, ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру), окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, ви­ значених КПК (зокрема, таким випадком є можливість оскарження рішення суду за результатами підготовчого судового засідання про повернення прокурору обвинуваль­ ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­ го характеру (ст. 314 КПК)).

Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

3.В апеляційному порядку можуть бути також оскаржені ухвали слідчого судді

увипадках, передбачених КПК. Зокрема, до таких належать ухвали слідчого судді:

-про відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 309 КПК);

-про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або від­ мову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

-про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

-про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову

вйого застосуванні (ст. 309 КПК);

-про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

-про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в та­ кому поміщенні (ст. 309 КПК);

-про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для ,тей або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

-про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної "кспертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

-про арешт майна або відмову в ньому (ст. 309 КПК);

-про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей

ідокументів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

-про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 309 КПК);

185

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

-про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального про­ вадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309 КПК);

-про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК);

-про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК);

-за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК).

Стаття 393

Право на апеляційне оскарження

1. Апеляційну скаргу мають право подати:

1)обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його закон­ ний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2)обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;

3)підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4)законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу вихов­ ного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5)законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питан­ ня про застосування примусових заходів медичного характеру;

6)прокурор;

7)потерпілий або його законний представник чи представник-у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді пер­ шої інстанції;

8)цивільний позивач, його представник або законний представник - у час­ тині, що стосується вирішення цивільного позову;

9)цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується ви­ рішення цивільного позову;

10)інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

1.Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана одним з учасників процесу, зазначеним у коментованій статті.

Перелік осіб, наділених правом подати апеляційну скаргу, є вичерпним і поширю­ вальному тлумаченню не підлягає.

Обвинуваченим є особа з моменту передання обвинувального акта до суду в по­ рядку, передбаченому ст. 291 КПК, до моменту набрання обвинувальним вироком законної сили.

Законним представником обвинуваченого є особа, яка представляє інтереси обви­ нуваченого, якщо останній є неповнолітнім, визнаний у встановленому законом по­ рядку недієздатним чи обмежено дієздатним (за умови, що особа не була визнан" неосудною). Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі) а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і ор­ ганізацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи

186

Стаття 393

межено дієздатний. Повноваження законного представника у даному провадженні ають бути підтверджені постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді суду про залучення особи як законного представника. При цьому законний предник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє,

тому числі правом апеляційного оскарження.

Захисником обвинуваченого є адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного стру адвокатів України і який залучений до участі у кримінальному провадженні винуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи згодою обвинуваченого, чи слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для йснення захисту за призначенням. Повноваження захисника у даному проваджен-

'мають бути підтверджені свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльніста ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноеного законом на надання безоплатної правової допомоги.

Законний представник і захисник можуть подати апеляційну скаргу виключно інтересах особи, яку вони представляють, і ні в якому разі не всупереч їм.

Захисник обвинуваченого, який здійснював захист у суді першої інстанції, має праподати апеляційну скаргу за власною ініціативою, за умови, що після ухвалення сувого рішення обвинувачений не відмовився від захисника. Апеляційну скаргу може дати і захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але уклав оговір з обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на про-

чи за згодою обвинуваченого, для ведення справи в апеляційному порядку. Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право оскаржити винувальний вирок суду першої інстанції в частині, що стосується інтересів обви- ~аченого, тобто у тому випадку, коли зміст вироку (вступної, мотивувальної або золютивної частин) прямо або опосередковано зачіпає інтереси обвинуваченого. Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право подати апелягу скаргу на виправдувальний вирок лише в частині мотивів і підстав виправдання. Підставами ухвалення виправдувального вироку є недоведеність того, що: 1) вчино кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне авопорушення вчинене обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримі- ~ьного правопорушення (див. ч. 1 ст. 373 КПК). Відповідно в апеляційній скарзі же порушуватися питання про виправдання особи за однією з трьох передбачених :оном, але іншою, ніж та, на яку послався суд першої інстанції, підставою. Обвинувачений та особи, що його представляють, можуть оскаржити формулюванмотивувальної частини виправдувального вироку, якщо, на їх думку, суд допустив рмулювання, які залишають сумніви в невинуватості обвинуваченого або іншим ом компрометують його, й просити про виключення (зміну) таких формулювань. Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник мають аво подати апеляційну скаргу на інші судові рішення, які підлягають оскарженню, о ухвали слідчого судді, щодо яких законом визначена можливість подання апеля- "ної скарги (див. коментар до ст. 392 КПК).

На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів вивного характеру мають право подати апеляційну скаргу сам неповнолітній, його •онний представник і захисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього. На рішення суду про застосування до особи примусових заходів медичного харак- у мають право подати апеляцію законний представник і захисник такої особи. Сама

187

Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції

ж особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів ме­ дичного характеру, не є суб'єктом апеляційного оскарження.

Право на подання апеляційної скарги має право як прокурор, який брав участь у даному провадженні, так і службові особи органів прокуратури вищого рівня, неза­ лежно від їх участі у судовому провадженні, зокрема, Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при­ рівняні до них прокурори, їх заступники.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або про­ курорами нижчого рівня.

Потерпілий, його законний представник або представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо внаслідок кримінального правопору­ шення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює по­ дання нею апеляційної скарги, така скарга може бути подана близьким родичем або членом сім'ї, якого визнано потерпілим за відповідною заявою (див. ст. 55 КПК та коментар до неї).

Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надається право подати апеляційну скаргу тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.

Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів Украї­ ни. Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична особа, представниками їхніх інтересів можуть бути керівник чи інша особа, уповно­ важена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за дові­ реністю (див. статті 58, 63 КПК та коментар до них).

Право апеляційного оскарження мають також і інші особи, передбачені КПК. До таких належать:

-законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи

вприймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);

-законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

-особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);

-особи, щодо яких прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей і докумен­ тів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійсню­ вати свою діяльність (ст. 309 КПК);

-особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);

-особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304,309 КПК);

188

Стаття 394

-особа, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз'яснення судового рішення або від­ мову в його роз'ясненні (ст. 380 КПК);

-засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

-особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисник чи законний представ­ ник (ст. 583 КПК);

-особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний пред­ ставник (ст. 584 КПК);

-особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний пред­ ставник (ст. 591 КПК);

-орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

-орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

Стаття 394

Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного про­ вадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за від­ сутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засі­ данні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляцій­ ному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповід­ но до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

3.Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1)обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно

зпідстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконан­ ня судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Ко­ дексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2)потерпілим, його представником, законним представником, виключно

зпідстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторона­ ми угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, вста­ новлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінально­ му провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4.Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрю­ ваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

189