КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

-фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та інши­ ми особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішнос­ ті та одязі з особою, яка підлягає впізнанню;

-матеріали відеозапису із зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які по­ винні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню;

-річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, серед інших одно­ рідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді,

укількості не менше трьох, якщо однорідні речі існують;

-пред'явлення для впізнання за голосом та мовою може проводитися в одній кімнаті, але поділеній на дві частини перегородкою (або у двох суміжних кімнатах при відчинених дверях між ними, за умови, що в кожній частині кімнати можна чітко чути все, що відбувається в другій, але не видно, хто там знаходиться). Особа, яка підлягає впізнанню за голосом та мовою, має зайняти будь-яке місце серед інших осіб, кількість яких має бути не менше трьох, голос та мова яких повинні бути схожі за загальними ознаками; ці особи повинні бути однієї статі, віку, національності тощо. Пред'явлення для впізнання за голосом та мовою може проводитись також за аудіозаписом (фонограмою). Аудіозапис, який використовується під час проведення цієї процесуальної дії, повинен містити запис голосових уривків чотирьох осіб, голоси яких мають збігатися за загальними ознаками та не мати суттєвих відмінностей, ви­ конаний в однакових умовах і при використанні однакової техніки та не містити фраз, що мають навідний характер.

На початку пред'явлення для впізнання головуючий має з'ясувати в особи, яка впізнає, чи задовольняють її умови ведення цієї процесуальної дії, чи добре їй видно зовнішні прикмети всіх осіб (предметів). Після пред'явлення для впізнання особи чи речі особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу чи річ, яку вона впізнає, і по­ яснити, за якими ознаками вона її впізнала. При проведенні впізнання за голосом та мовою головуючий пропонує особі, яка впізнає, повідомити, чи впізнає вона кого-не- будь за голосом, якщо так, то кого саме, за порядком черговості прослуховування або ж за яким із фрагментів та за якими ознаками, якщо впізнання проводилось за аудіозаписом голосових уривків. Якщо ж при проведенні впізнання речі інших однорідних речей немає, особі, яка впізнає, відповідно до ч. З ст. 229 КПК головуючий пропонує пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред'являється в одному ек­ земплярі.

За дозволом головуючого впізнаючому можуть бути поставлені запитання й інши­ ми учасниками судового провадження.

Слід зазначити, що така процесуальна дія незалежно від умов та предмета впіз­ нання має бути зафіксована за допомогою технічних засобів, незастосування яких згідно із ч. 6 ст. 107 КПК тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її проведення результатів.

100

Стаття 356

таття 356

Допит експерта в суді

1.За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості».

Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідаль­ ність за надання завідомо неправдивого висновку.

2.Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

3.Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких го­ тувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких екс­ перт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосують­ ся достовірності висновку.

4.Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з'ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

5.Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростуван­ ня достовірності висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

6.Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

1.Після дослідження висновку експерта суд за клопотанням сторони криміналь­ ного провадження, потерпілого або за власною ініціативою має право викликати екс­ перта до суду для допиту з приводу роз'яснення (уточнення та доповнення) висновку. Допит експерта спрямований на роз'яснення термінології, окремих формулювань, з'ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіж­ ностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, на з'ясування супе­ речностей між висновком експерта й іншими наявними в кримінальному проваджен­ ні доказами або між декількома висновками, які проводилися щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

Незважаючи на те, що висновок експерта (докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обгрунтовані відповіді на запи-

101

Глава 28. Судовий розгляд

тання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи) подається в письмовій формі, кожна сторона відпо­ відно до ч. 9 ст. 101 КПК має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку, при цьому експерт згідно з ч. З ст. 94 КПК зобов'язаний надати показання щодо проведеного ним дослідження, які, у свою чергу, відповідно до частин 1, 3 ст. 95 та ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів кримінального провадження.

Перед допитом експерта головуючий установлює його особу (перевіряє документ, який посвідчує особу та його повноваження) та особисто або згідно з п. 5 ч. 2 ст. 74 КПК за його розпорядженням судовий розпорядник приводить експерта до присяги такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості». Після чого головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Слід зауважити, що експерт згідно з ч. 1 ст. 70 КПК несе відповідальність не лише за завідомо неправдивий висновок, але й за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді (з'являтися за судо­ вим викликом до суду, давати показання щодо проведеного ним дослідження тощо), невиконання інших обов'язків (заявления самовідводу за наявних на те підстав тощо). З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що експерт під час допиту, як і свідок, зобов'язаний давати показання, які до того ж стосуються не лише роз'яснення (уточнення) експертного висновку, але і його доповнення (надавати нові відомості, не відображені у висновку), вважаємо, що головуючий має попереджати експерта ще й про кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за дачу завідомо неправдивих показань.

2. Головуючий, зачитавши висновок експерта (його резолютивну частину - відпо­ віді на поставлені запитання) та з'ясувавши запитання, які виникли в суду щодо нього, надає право сторонам поставити свої запитання. Слід зазначити, що допит експерта, так само як і допит свідка, проводиться у два етапи - спочатку прямий до­ пит, а потім перехресний. Першим експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. По закінченні прямого допиту експерта головуючий надає можливість поставити запитання протилежній стороні (перехресний допит). Після цього експерту можуть бути поставлені запитан­ ня потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями, а за дозволом головую­ чого - присяжними. Для уточнення і доповнення відповідей експерта головуючий має право ставити запитання йому протягом усього допиту.

3. Для визначення достовірності висновку, показань експерта, наданих протягом допиту, учасники судового провадження можуть ставити експерту запитання щодо наявності у нього спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; ви­ користаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та

102

Стаття 356

методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються до­ стовірності висновку.

Висновок експерта набуває доказової сили за умови дотримання норм КПК, які регулюють порядок призначення і проведення експертизи, повноваження судового експерта. А тому при оцінці висновку експерта з точки зору його допустимості необ­ хідно переконатися, чи не було порушень процесуального порядку призначення та проведення експертизи, чи компетентний експерт і чи не зацікавлений він у вирішен­ ні справи, чи належним чином і чи правильно оформлений висновок. Висновок екс­ перта, одержаний з істотним порушенням положень кримінального процесуального закону, що регулюють процес доказування, вважається недопустимим.

Визначати достовірність висновку (правильне відображення матеріальних і не­ матеріальних слідів) слід з урахуванням: а) оцінки надійності застосованої експертом методики; б) достатності наданих експерту матеріалів для дослідження; в) правиль­ ності наданих експерту вихідних даних; г) перевірки повноти проведеного експертом дослідження. Висновок слід вважати неповним, якщо він не дав вичерпної відповіді на поставлені запитання, або у ньому не містяться відповіді на одне чи декілька за­ питань узагалі, або він складений за результатами дослідження не всіх поданих екс­ перту на дослідження об'єктів; д) правильності експертної інтерпретації встановлених експертом ознак та їх достатності для висновку.

4.Якщо в кримінальному провадженні за зверненням сторін проводилося два

ібільше експертних досліджень щодо одного і того ж предмета чи питання досліджен­ ня, висновки яких повністю або частково різняться за своїм змістом (відповіді на по­ ставлені запитання містять розбіжності), суд для з'ясування причин розбіжності таких висновків управі призначити одночасний допит двох чи більше експертів. На початку такого допиту суд установлює особу експертів (перевіряє документи, які посвідчують їх особу та їх повноваження), приводить до присяги, якщо їх допит попередньо не про­ водився і вони не складали присяги перед судом, та попереджає експертів про кримі­ нальну відповідальність за надання завідомо неправдивих висновків. Після чого в по­ рядку черговості, визначеної судом, головуючий, учасники судового провадження, судді, а за дозволом головуючого - присяжні ставлять експертам запитання. Якщо допит експертів не дав змоги усунути виявлені у висновках експертів суперечності, суд згідно

зч. 2 ст. 332 КПК може самостійно чи за наявності клопотання сторін кримінального провадження або потерпілого своєю ухвалою доручити проведення експертизи екс­ пертній установі. До ухвали суду про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження та судом. Після постановлення цієї ухвали судовий розгляд продовжується, за винятком випадку, коли таке продовження неможливе без отримання висновку експерта.

5.Для доведення або спростування висновку експерта кожна сторона криміналь­ ного провадження має право надати суду відомості, які стосуються знань, умінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта. Ці документи надаються іншим учасникам судового провадження для ознайомлення, у тому числі й експертові. Під час допиту експерта щодо представлених відомостей експерту можуть ставитися запитання.

6.Під час проведення допиту для надання фахових та конкретних відповідей екс­ перт має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які вико-

103

Глава 28. Судовий розгляд

ристовувалися ним під час проведення експертного дослідження. Використання чи невикористання експертом під час допиту таких підручних матеріалів жодним чином не може свідчити про компетентність чи фаховість експерта.

Стаття 357

Дослідження речових доказів

1.Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом.

2.Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необ­ хідності проводиться за їх місцезнаходженням.

3.Учасники судового провадження мають право ставити запитання з при­ воду речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

1.Відповідно до встановленого ухвалою суду порядку дослідження обставин справи та перевірки їх доказами суд розпочинає дослідження речових доказів, про що оголошує присутнім. У судовому засіданні досліджуються як речові докази, оглянуті

вході проведення досудового розслідування, піддані експертному дослідженню, так і представлені в суд.

Речовими доказами згідно зі ст. 98 КПК є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встанов­ люються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Речовими доказами відповідно до ч. 2 зазначеної статті є також документи за умови, що вони містять ознаки, притаманні речовим доказам, зокрема відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлю­ ються під час кримінального провадження. Незважаючи на те, що документи є речо­ вими доказами, порядок їх дослідження встановлений окремо в ст. 358 КПК.

Спершу речові докази в порядку їх послідовності досліджуються судом, а потім подаються для ознайомлення учасникам судового провадження. У разі необхідності, зокрема для отримання усних консультацій спеціаліста, висновку (фахової оцінки) експерта, свідчень свідка, речові докази подаються іншим учасникам кримінального провадження. Зазначені особи під час огляду можуть звернути увагу суду на обстави­ ни, пов'язані як із самою річчю (матеріал, форму, розміри, колір), так і з її оглядом (наявність пошкоджень, індивідуальні якості, особливості тощо), що, на їх думку, заслуговують на увагу суду та мають значення для кримінального провадження. При огляді речових доказів у суді за клопотанням учасника судового провадження щодо визнання речового доказу недопустимим у зв'язку з отриманням його у порядку, не встановленому процесуальним законом, можуть бути досліджені (оголошені і пред'явлені) протоколи їх огляду, отримані в ході досудового розслідування, а також інші докумен­ ти, долучені до кримінального провадження.

104

Стаття 358

2. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхід­ ності проводиться за їх місцезнаходженням. За місцем фактичного знаходження оглядаються речові докази, що мають значний об'єм або вагу, нерозривно пов'язані із землею, які вимагають особливих умов зберігання і т. п. За місцем знаходження можуть бути піддані огляду як речові докази деякі письмові документи, зокрема у випадку, коли вони мають украй зношений стан та їх транспортування може при­ звести до пошкодження і втрати доказової інформації, тощо. У таких випадках суд приймає рішення про виїзне судове засідання для огляду речових доказів на місці та за потреби відкладає судове засідання, повідомляючи учасникам дату, час та місце про­ ведення виїзного судового засідання. Проведення огляду речових доказів за їх місцез­ находженням і його результати відображаються у протоколі огляду речових доказів та мають бути зафіксовані за допомогою технічних засобів, незастосування яких згідно з ч. 6 ст. 107 КПК тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її проведення результатів.

3. Учасники судового провадження з дозволу головуючого мають право ставити почергово у порядку, визначеному останнім, запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядати. Свідок та експерт, а також сторони кримінального провадження можуть заявити клопотання про проведення його по­ вторного допиту, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що він може надати показання стосовно обставин, зокрема, пов'язаних із речовими доказами, щодо яких не допитувався. З цих підстав суд управі за власною ініціативою прийняти рішення про проведення повторного допиту свідка чи експерта, а також опитування спеціаліс­ та у порядку, визначеному ч. 2 ст. 360 КПК. Для проведення повторного допиту свід­ ка та експерта не вимагається повторне приведення його до присяги, але разом із тим головуючий має нагадати свідку про кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання, а експерту - за надання завідомо не­ правдивого висновку.

Крім того, учасники судового провадження за наслідками огляду речових доказів або під час такого огляду можуть заявляти клопотання про визнання речового доказу недопустимим. У такому випадку суд, заслухавши інших учасників судового прова­ дження, за необхідності - думку експерта та спеціаліста, установивши очевидну не­ допустимість доказу, тобто отримання його у порядку, не встановленому КПК чи з його порушенням, визнає відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК такий доказ недопустимим та при­ пиняє його дослідження в судовому засіданні.

Стаття 358

Дослідження документів

1. Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримі­ нального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомос­ ті, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального про­ вадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайом-

105

Глава 28. Судовий розгляд

лення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.

2.Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам.

3.Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на під­ ставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.

1.Головуючий, відповідно до встановленого ухвалою суду порядку дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, розпочинає дослідження документів, про що оголошує присутнім.

При цьому документом згідно з ч. 1 ст. 99 КПК є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Орієнтовний перелік документів за умови наявності в них зазначених відомостей передбачено в ч. 2 цієї статті.

Дослідження документів полягає в тому, що головуючий оголошує їх у судовому за­ сіданні (якщо лише частина документа має значення для кримінального провадження, оголошується лише ця частина) та пред'являє для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності (їх суперечливості, потреби в роз'ясненні, доповненні, наявних сумнівів у їх дійсності тощо) - свідкам, експертам та спеціалістам, тобто іншим учасникам кримінального провадження, які можуть брати участь у судовому розгляді.

Слід звернути увагу на те, що з огляду на обов'язкове дослідження безпосередньо судом показань, речей і документів для їх визнання доказами, а також беручи до ува­ ги наявне в коментованій статті застереження, що дослідженню (оголошенню та пред'явленню) підлягають лише ті документи, дослідження яких проводиться за іні­ ціативою суду чи за клопотанням учасників судового провадження, та те, що визна­ чення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визна­ чаються ухвалою суду на початку судового розгляду, учасники судового провадження при визначенні за необхідне дослідити ті документи, які не визначені в ухвалі чи ними були надані суду нові документи, повинні заявити клопотання про необхідність зміни обсягу доказів, які досліджуються, та про дослідження таких документів.

2.Учасники судового провадження з дозволу головуючого мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали, якщо вони присутні в судовому засіданні. У разі відсутності зазначених осіб суд за власною ініці­ ативою або за клопотанням сторони для роз'яснення та доповнення висновку експер­ тизи чи для надання усних консультацій спеціалістом щодо досліджуваного висновку або для опитування його з приводу його письмового роз'яснення, а також у разі необ­ хідності повторно допитати свідка відкладає судовий розгляд та викликає експерта, спеціаліста або свідка в судове засідання. Слід зазначити, що сторони кримінального провадження, а також свідок та експерт управі заявити клопотання про проведення його повторного допиту, якщо під час дослідження документів з'ясувалося, що він може

106

Стаття 359

адати показання стосовно обставин, щодо яких не допитувався. З цих же підстав суд управі за власною ініціативою прийняти рішення про проведення повторного допиту свідка чи експерта, а також викликати спеціаліста для надання усних консультацій щодо досліджуваного чи з приводу наданих його письмових роз'яснень у порядку, визначе­ ному ч. 2 ст. 360 КПК. Для проведення повторного допиту свідка та експерта не потріб­ не повторне приведення його до присяги, але разом із тим головуючий має попередити відка про кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання, а експерта - за надання завідомо неправдивого висновку.

Учасники судового провадження за наслідками або під час дослідження документів, так само як при огляді речових доказів, мають право заявляти клопотання про визнання документа недопустимим доказом. У разі надходження таких клопотань суд, заслухав­ ши інших учасників судового провадження, зокрема заперечення проти визнання до­ казів недопустимими, за необхідності думки експерта та спеціаліста, встановивши ~чевидну недопустимість доказу, тобто отримання його у порядку, не встановленому

Ж чи з його порушенням, зобов'язаний визнати такий доказ недопустимим і не до­ сліджувати цей доказ або припинити його дослідження в судовому засіданні.

3. Як і при дослідженні інших доказів, суд, оглядаючи документи, має перевіряти їх достовірність. Зокрема, якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для озна­ йомлення документ викликає у кого-небудь із учасників судового провадження сумнів

його достовірності, вони мають право звернутися до суду з клопотанням:

- виключити цей документ із числа доказів і вирішувати справу на підставі інших оказів;

-призначити відповідну експертизу цього документа.

Усвою чергу, суд може перевірити цю обставину шляхом опитування сторін, до­ питу свідків, допиту експерта, отримання усних консультацій чи письмових роз'яснень спеціаліста, порівняння з іншими наявними у кримінальному провадженні докумен­ тами, призначенням експертизи.

Слід зазначити, що таке клопотання може бути обґрунтованим, як випливає з ко­ ментованої статті, лише сумнівами, що, у свою чергу, може призвести до зловживань часників судового провадження з метою затягування судового розгляду. Тому суд, отримавши таке клопотання, має заслухати інших учасників судового провадження щодо нього, провести детальний огляд оспорюваного документа, звертаючи увагу на ті обставини (моменти), що викликали сумнів у його достовірності, управі вчинити інші дії, спрямовані на перевірку документа, та на підставі інших доказів з урахуван­ ням заявленого клопотання прийняти рішення про його відмову чи задоволення. Якщо внаслідок заявленого клопотання була призначена експертиза, суд за її результатами 'висновком експерта) вирішує питання про виключення документа із числа доказів.

гаття 359

Дослідження звуко- і відеозаписів

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик

107

Глава 28. Судовий розгляд

обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи учасників судового провадження.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або в певній частині.

3.3 метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.

4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передба­ ченому для розгляду заяв про підробку документів.

1. Звукозапис та відеозапис згідно з п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК належать до документів та можуть визнаватися речовими доказами за умови, що вони містять зафіксовані за допомогою звуку, зображення відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису учасникам судового прова­ дження проводяться в залі судового засідання або спеціально обладнаному для цього приміщенні, тобто в приміщенні, де встановлена необхідна звукота відеовідтворююча апаратура, яка, окрім цього, має забезпечувати можливість бути присутніми учасників судового провадження, інших учасників кримінального провадження, а також представників засобів масової інформації та громадськості, якщо дослідження відбувається у відкритому судовому засіданні. Якщо ж предметом відтворення та демонстрації є особисті записи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, суд для запобігання розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи, з власної ініціативи чи за клопотанням сторони судового провадження може прийняти рішення про дослі­ дження таких звуко- і відеозаписів у закритому судовому засіданні.

Початок проведення зазначеної процесуальної дії, а також основні технічні харак­ теристики обладнання та носії інформації (особливості матеріалів звукозапису, де­ монстрації запису) та час відтворення (демонстрації) звуко- і відеозаписів фіксують­ ся у журналі судового засідання. Перебіг відтворення звукозапису і демонстрація ві­ деозапису фіксуються за допомогою технічних засобів.

Після прослуховування звукозапису або перегляду відеозапису головуючий пропонує сторонам кримінального провадження, потерпілому та іншим учасникам висловити влас­ ну думку щодо наведеного, а також доводи на підтвердження або спростування почутого (побаченого) тощо. За наслідками дослідження звуко- і відеозаписів головуючий має право поставити будь-кому із учасників судового провадження запитання, зажадати на­ дання пояснень щодо почутого чи побаченого. Крім того, за ініціативою суду чи за кло­ потанням сторони може бути проведений повторний допит свідка, експерта, потерпілого або ж проведення такого допиту за їх клопотанням. Ці ж особи можуть самостійно заяви­ ти клопотання про їх допит, якщо під час дослідження звуко- і відеозаписів з'ясувалося, що він може надати показання стосовно обставин, щодо яких не допитувався.

2. У разі потреби (за наявності неточностей, незрозумілих фрагментів, нечіткого зображення тощо) відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині, у сповільненому чи збільшеному режимі. Суд приймає рішення про повторне відтворення звукозапису і демонстрацію відеоза­ пису за власною ініціативою чи за клопотанням учасника судового провадження.

108

Стаття 360

3.Під час дослідження звуко- і відеозаписів для з'ясування відомостей, що в них містяться, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може залучити спеціаліста - особу, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час судового розгляду

зпитань, що потребують відповідних знань і навичок. Спеціаліст відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги під час використання спеціального обладнання.

4.Якщо після відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису суду учасник судо­ вого провадження вважає, що звукочи відеозапис є підробкою (містить ознаки підробки або вона підтверджується іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами), він управі подати до суду заяву (заявити клопотання) з проханням виключити цей запис із числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Якщо ж звукочи відеоза­ пис викликає сумніви у його достовірності (справжності), учасник судового провадження вправі заявити клопотання про проведення експертизи документа.

Для перевірки зазначених питань суд управі своєю ухвалою, яка постановляється без виходу суду до нарадчої кімнати, із обов'язковим зазначенням про постановлення такої ухвали в журналі судового засідання визначити дії, які слід вчинити для перевірки достовірності документів. До переліку таких дій можуть бути віднесені проведення опитування сторін, допиту свідків, допиту експерта, отримання усних консультацій чи письмових роз'яснень спеціаліста, порівняння з іншими наявними у кримінальному провадженні документами, призначення експертизи тощо. Якщо внаслідок перевірки достовірності звукочи відеозапису шляхом проведення експертизи буде встановлено, що він є підробкою, суд вирішує питання про виключення документа із числа доказів та направляє заяву про підробку звукочи відеозапису, а також висновки експертизи органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Крім того, як під час відтворення звукозапису чи демонстрації відеозапису, так і після проведення цієї процесуальної дії учасники судового провадження вправі за­ являти клопотання про визнання документа недопустимим доказом. Суд, розглядаю­ чи заявлене клопотання, установивши очевидну недопустимість доказу - отримання його у порядку, не встановленому КПК, або з порушенням такого порядку, наприклад, здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, тобто втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, зобов'язаний визнати такий доказ (звуко-, відеозапис) недо­ пустимим та припинити його дослідження в судовому засіданні.

Консультації та роз'яснення спеціаліста

1.Під час дослідження доказів суд мас право скористатися усними консуль­ таціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

2.Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних кон­ сультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить запитання особа, за кло­ потанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи, які беруть участь

укримінальному провадженні. Головуючий у судовому засіданні має право ста­ вити спеціалістові запитання в будь-який час дослідження доказів.

109