КПК_комент_2012_ч2

Глава 28. Судовий розгляд

практики ЄСПЛ та низки інших міжнародно-правових актів, які регламентують по­ рядок провадження у кримінальному судочинстві і, серед іншого, питання дотриман­ ня процесуальних строків. До них належать, зокрема, Міжнародний пакт про грома­ дянські та політичні права (1966 р.), Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (1985 р.), тощо. Інколи в міжнародно-правових актах та судовій практиці міжнародних судових установ замість поняття розумного строку використовуються такі словоспо­ лучення, як «негайне інформування», «без невиправданої затримки», «негайний до­ ступ», «швидкий розгляд», «якнайшвидше», «протягом мінімально необхідного строку», але змістове навантаження всіх цих понять те саме - дотримання вимог щодо розумного строку провадження.

Частиною 1 ст. 28 КПК визначено, що розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуаль­ них рішень. У той же час у цій нормі зазначається, що розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

УКПК тривалість строків розгляду кримінального провадження не передбачена.

Участині 1 ст. 314 та ч. 2 ст. 316 КПК лише передбачаються строки, у які суд має призначити підготовче судове засідання (не пізніше п'яти днів з дня надходження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відпові­ дальності) та судовий розгляд (не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення). Але це не означає, що кримінальне провадження може здій­ снюватися невиправдано тривалий час. Саме для цього існує поняття «розумних строків».

Поняття розумних строків належить до оціночних і визначається з урахуванням низки обставин. Так, ч. З ст. 28 КПК передбачені критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, до яких належать: складність кримінального провадження, поведінка учасників кримінального провадження, зокрема спосіб здій­ снення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Для визначення складності кримінального провадження має ураховуватись кіль­ кість підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, а також обсяг та специфіка процесуальних дій, необхід­ них для здійснення досудового розслідування. Це означає, що якщо у кримінально­ му провадженні задіяна велика кількість підозрюваних, обвинувачуваних, потерпі­ лих та/або свідків, або підозрюваними, обвинувачуваними вчинена значна кількість кримінальних правопорушень, судовий розгляд у такому разі може потребувати значно більше часу, ніж у провадженні, у якому у вчиненні кримінального право­ порушення обвинувачується одна особа, кримінальне провадження складається з одного епізоду кримінального правопорушення та задіяна незначна кількість свідків і потерпілих.

На цьому ж наполягає і ЄСПЛ у своїх рішеннях. У рішеннях ЄСПЛ також не вка­ зуються абсолютні часові рамки, тобто ті конкретні мінімальні або максимальні стро-

20

Стаття 318

ки, які є необхідними, наприклад, для судового розгляду та вирішення питання судом щодо винуватості або невинуватості особи. Дотримання чи недотримання критерію розумності строків Європейським судом у кожному конкретному випадку визначаєть­ ся індивідуально, на підставі перевірки всіх обставин справи. У той же час на держа­ ви покладається обов'язок здійснювати кримінальне провадження з якомога наймен­ шими витратами часу, уникаючи необгрунтованих затримок та визнаючи права й свободи людини пріоритетними у порівнянні з об'єктивними і суб'єктивними обста­ винами, що заважають або роблять неможливим здійснення судочинства без неви­ правданої затримки і зволікань. Так, наприклад, у рішенні у справі «Айбабін проти України» (2008 р.) ЄСПЛ установив із боку держави порушення п. 1 ст. 6 Європейської конвенції та зауважив: «З огляду на складність справи Суд зазначає, що здійснення провадження стосувалось одного епізоду, який включав умисне вбивство двох осіб та замахи на вбивство двох осіб, необхідність допиту п'ятнадцяти свідків, проведення кількох простих судово-медичних експертиз та відтворення подій. Заявник був єдиним обвинуваченим у цій справі. Тому не можна сказати, що провадження було настільки складним, щоб виправдати його тривалість».

У справі «Меріт проти України» (2004 р.) ЄСПЛ визначив критерії розумності строків: «Відповідно до прецедентної практики Суду розумність тривалості про­ вадження повинна визначатись у світлі відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Суду, зокрема, складність спра­ ви, поведінка заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. рішен­ ня у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції» від 27 червня 1997 р.).

Дуже важливими з точки зору дотримання судами розумного строку є положення ч. 5 ст. 28 КПК, відповідно до якого кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Особливу увагу слід приділяти розгляду кримінального провадження щодо осіб, які тримаються під вартою, та не­ повнолітніх осіб. Частиною 4 ст. 28 КПК передбачено, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

На цьому наголошує й ЄСПЛ. Так, у п. 40 раніше згадуваного рішення ЄСПЛ «Айбабін проти України» Суд ще раз підкреслив, що «важливість спору для заявника також має бути взято до розгляду. В цьому контексті Суд нагадує, що той факт, що протягом періоду, який був розглянутий, заявник тримався під вартою, вимагає особ­ ливої сумлінності з боку органів влади і судів, які займаються справою у відправлен­ ні правосуддя якнайшвидше», пославшись при цьому також на справу «Абдоелла проти Нідерландів» від 25 листопада 1992 р.

Закон також передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому ви­ кладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК (ч. 6 ст. 28 КПК).

21

Глава 28. Судовий розгляд

2. Судовий розгляд справи здійснюється шляхом проведення судового засідання. Частиною 2 коментованої статті передбачено, що участь сторін кримінального про­ вадження у судовому засіданні є обов'язковою, за винятком окремих випадків, перед­ бачених КПК. Така норма введена у чинне процесуальне кримінальне законодавство не випадково, вона є гарантією забезпечення судом принципу змагальності сторін у кримінальному судочинстві (ч. 1 ст. 22 КПК). КПК 1960 р. передбачалися випадки розгляду справи за відсутності підсудного. Так, згідно зі ст. 262 (із змінами, внесени­ ми згідно із Законом № 2857-ХП від 15.12.92 р.), розгляд справи при відсутності під­ судного допускався лише у виняткових випадках: 1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить роз­ глянути у його відсутності. Проте суд і в цьому разі мав право визнати явку підсудно­ го обов'язковою.

Нове кримінальне процесуальне законодавство, на відміну від того, що діяло раніше, не передбачає спеціальної норми, яка дозволяє судовий розгляд криміналь­ ного провадження за відсутності обвинуваченого. Хоча фактично таке стає можли­ вим у разі якщо обвинувачений порушував порядок у судовому засіданні і був ви­ далений з зали судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Але у цьому випадку закон покладає на суд обов'язок щодо забезпечення цій особі права на захист (ч. 1 ст. 330 КПК).

У разі якщо обвинувачений, щоД'о якого застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не прибув за викликом суду в судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає нову дату судового засідання та вживає за­ ходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право застосувати на­ слідки, передбачені ст. 323 КПК: постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбачено­ му главами 11 та 12 КПК.

Наслідки неприбуття прокурора і захисника передбачені у ст. 324 КПК. Якщо в судове засідання не прибув прокурор, повідомлений про судовий розгляд, або за­ хисник у разі якщо його участь є обов'язковою, суд відкладає розгляд справи, визна­ чає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає необхідних заходів до прибуття їх до суду. Якщо суд встановить, що прокурор або захисник не прибули в судове засідання без поважних причин, він вправі порушити питання про відповідаль­ ність цих осіб перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

У разі якщо в судове засідання не прибув потерпілий, який належним чином повідом­ лений про дату, час і місце судового засідання, суд застосовує наслідки, передбачені ст. 325 КПК: заслуховує думку учасників судового провадження та залежно від того, чи можливо за відсутності потерпілого під час судового розгляду з'ясувати всі обставини, вирішує питання про проведення судового розгляду без участі потерпілого або про від­ кладення розгляду кримінального провадження. Суд також має право накласти грошо­ ве стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 КПК.

Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представ­ ників у судове засідання передбачені ст. 326 КПК.

22

Стаття 318

У разі неприбуття в судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, якщо від цивільного позивача, його представника чи законного представника надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи ци­ вільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов. За таких обставин цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цих осіб.

Наслідками неприбуття в судове засідання за викликом цивільного відповідача, який не є обвинуваченим, або його представника, після з'ясування судом думки учасників судового провадження щодо можливості за відсутності зазначених осіб з'ясувати об­ ставини, що стосуються цивільного позову, можуть бути або проведення судового роз­ гляду без цих осіб або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому гл. 12 КПК.

Статтею 327 КПК передбачається, що якщо в судове засідання не прибув за ви­ кликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, то суд заслуховує думку учасників судового провадження, допитує інших присутніх свідків і призначає нове судове за­ сідання та вживає заходів для прибуття цих осіб. Суд може застосувати до свідків заходи процесуального примусу: постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбаче­ них главами 11 та 12 КПК.

Слід мати на увазі, що п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин передбачена можливість здійснювати проце­ суальні дії у режимі відеоконференції.

3. Частиною 3 коментованої статті передбачається, що судове засідання відбува­ ється у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.

У частині 1 ст. 16 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено положення про символи судової влади, до яких належать державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України. Зали судового засідання в приміщеннях судів мають бути обладнані такими символами судової влади. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Такі правила щодо відправлення правосуддя закріплені невипадково - вони є об'єктивно необхідними для забезпечення належного рівня здійснення правосуддя та підтриман­ ня авторитету судової влади.

У деяких випадках окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами примі­ щення суду. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове прова­ дження). За змістом ч. 6 ст. 336 КПК у дистанційному судовому провадженні може брати участь особа, яка тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань. Частиною 1 ст. 361 КПК передбачено, що у виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо цього вимагають обставини, - за участю свідків, спеці­ алістів і експертів. Такий огляд відповідно до ч. 2 ст. 361 КПК здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК для огляду під час досудового розслідування.

23

Глава 28. Судовий розгляд

Стаття 319

Незмінність складу суду

1.Судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений

водному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь

усудовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 нього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.

2.Суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необ­ хідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:

1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на ново­ му проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового прова­ дження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним

нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

У випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

1. У коментованій статті приділяється увага питанням незмінності складу суду під час судового розгляду справи. Це означає, що в кожному кримінальному проваджен­ ні судовий розгляд повинен бути проведений у тому самому складі суддів. У разі якщо суддя захворів або з якихось інших поважних причин позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді справи, його заміна іншим суддею здійснюється у тому ж порядку, що і розподіл інших матеріалів, які надходять до суду - автоматизованою системою документообігу суду за принципом імовірності, що враховує кількість про­ ваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці ви­ років та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про пере­ вірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень (ч. З ст. 35 КПК).

Після того як автоматизованою системою документообігу суду буде здійснений розподіл кримінального провадження іншому судді, за загальним правилом судовий розгляд у цьому провадженні розпочинається спочатку. Але і з цього правила є ви­ нятки: 1) коли у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебував у залі судового засі­ дання протягом судового розгляду (ст. 320 КПК); 2) коли суд прийняв рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд спочатку та здійснювати по­ вторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді (ч. 2 ст. 319 КПК).

24

Стаття 320

2. Частиною 2 коментованої статті суду надано право прийняти рішення не розпонати судовий розгляд спочатку та здійснювати повторно всі або частину процесуьних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді. Основне авило, яке слід враховувати при прийнятті такого рішення, - що продовження суового розгляду у кримінальному провадженні після заміни судді не може негативно плинути на судовий розгляд. Таке рішення має бути належно вмотивовано ухвалою уду. При цьому обов'язковими умовами, які повинен враховувати суд, є такі: якщо орони кримінального провадження та потерпілий не наполягають на новому проеденні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; якщо суд- [, що замінив суддю, який вибув, ознайомився із ходом судового провадження та атеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден із

ийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведенпроцесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

Дуже важливим положенням для оцінки зібраних у провадженні доказів у такому випадку є правило, згідно з яким докази, що були досліджені під час судового роз­ гляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень. Ця законодавча норма спрямована на те, щоб з боку суду зробити все необхідне для розгляду кримінального провадження із дотриманням розумних строків.

Стаття 320

Запасний суддя

1.У кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно

зпризначенням підготовчого судового засідання. Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання.

2.Якщо під час судового засідання суддю замінює запасний суддя, судовий розгляд продовжується. Судовий розгляд у такому разі закінчує суд у новому складі.

1.Норма КПК про запасного суддю є новелою у кримінальному судочинстві Укра­ їни. Раніше у кримінально-процесуальному законодавстві України містилася норма, яка передбачала можливість залучення до участі у справі запасного народного засіда­ теля (ст. 259 КПК України 1960 р., але вона була виключена на підставі Закону

№3388-УІвід 19.05.2011 р.

Тепер у КПК введено статтю, якою передбачена можливість участі у криміналь­ ному провадженні запасного судді. Ця норма виникла невипадково. Вона має сприяти тому, щоб забезпечити розгляд кримінального провадження, для якого потрібен знач­ ний час, у якомога коротший строк. Таким чином законодавець забезпечує реалізацію права особи, передбаченого п. 1 ст. 6 КЗПЛ, щодо проведення судового розгляду у

25

Глава 28. Судовий розгляд

розумний строк. Слід мати на увазі, що для з'ясування того, чи було судом дотримано вимогу щодо забезпечення судового розгляду у розумний строк, ЄСПЛ застосовує декілька критеріїв, серед яких значне місце посідає поведінка державних органів. Отже, уводячи у чинне кримінальне процесуальне законодавство норму щодо запас­ ного судді, держава в особі її законодавчого органу мала намір таким шляхом запо­ бігти невиправданим затримкам розгляду кримінального провадження, для проведен­ ня якого потрібен значний час, у тому разі, якщо суддя, який виконав значний обсяг процесуальних дій, з якихось причин не може продовжувати судовий розгляд.

Вирішальною умовою для призначення запасного судді є такий чинник, як трива­ лість кримінального провадження. Питання про призначення запасного судді вирішу­ ється судом, що здійснюватиме кримінальне провадження. Це питання має вирішува­ тись одночасно з призначенням підготовчого судового засідання з обов'язковою від­ міткою про це у журналі судового засідання.

2. Суддя, який є запасним, протягом всього судового розгляду повинен бути при­ сутнім у залі судових засідань, бути знайомим із матеріалами кримінального прова­ дження. Це дає йому змогу у разі вибуття судді замінити його і без зволікань продов­ жити судовий розгляд та завершити кримінальне провадження прийняттям судового рішення.

Стаття 321

Головуючий у судовому засіданні

1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх об­ ставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

2.Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечен­ ня в судовому засіданні належного порядку.

1.Головуючим у судовому засіданні є професійний суддя, який головує при коле­ гіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово (п. 2 ч. 1 ст. З КПК).

Уразі колегіального розгляду справи головуючий має рівні права з іншими суддя­ ми, які беруть участь у кримінальному провадженні. Разом з тим він наділений особ­ ливими повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру: він керує ходом су­ дового засідання, спрямовує діяльність всіх учасників судового розгляду, слідкує за додержанням послідовності та порядку процесуальних дій, забезпечує здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними процесуальних обов'язків, спрямовує судовий розгляд на з'ясування всіх обставин та встановлення істини у кримінальному провадженні, усуває із судового розгляду все зайве, що не стосується цього кримінального провадження або не має значення для

26

Стаття 321

встановлення істини, забезпечує своїми рішеннями і діями дотримання всіх принци­ пів правосуддя і перш за все створює умови для реалізації принципу змагальності та рівноправності сторін.

Керування ходом судового засідання означає, що головуючий спрямовує судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав. Роль головуючого полягає в тому, що він повинен забезпечити сторонам рівні можливості вільно, у спосіб, який вони вибирають, але який у той же час не суперечить вимогам закону, здійснювати свої права.

Слід мати на увазі, що головуючий, як і інші судді при колегіальному розгляді справи, не вправі переймати на себе вчинення тих дій, які притаманні тільки сторонам, або створювати переваги у користуванні правами одній із сторін перед іншими учас­ никами процесу, в будь-який спосіб проявляти упередженість та необ'єктивність. Головуючий повинен однаково уважно ставитися до заяв і клопотань усіх учасників процесу, виявляти належну тактовність, звертаючись до прокурора, потерпілого, за­ хисника, підсудного та решти учасників процесу.

Керування ходом судового засідання та усунення із судового розгляду всього, що не має значення для кримінального провадження, надає головуючому судді право знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони спрямовані на досліджен­ ня обставин, які вже достатньо з'ясовані, або явно виходять за межі кримінального провадження.

2. Один із основних обов'язків головуючого - це підтримання порядку в судовому засіданні та забезпечення високого рівня судового процесу. Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні (ч. 2 ст. 329 КПК). У разі якщо хто-небудь з учасників судового розгляду допускає порушення порядку судового засідання, головуючий вправі застосувати до цих осіб заходи впливу, перед­ бачені ст. 330 КПК.

У той же час головуючий під час здійснення своїх повноважень і сам повинен суворо додержуватись норм кримінального процесуального закону та судової етики. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачені обов'язки судді, які повною мірою поширюються на головуючого у кримінальному судочинстві. До них, зокрема, від­ носять такі обов'язки: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішу­ вати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; виявляти повагу до учасників процесу; до­ держуватися присяги судді, яка зобов'язує суддів об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише за­ кону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Під час здійснення своїх повноважень головуючий діє від імені всього складу суду за його згодою. Будь-яке питання, що виникає в ході судового розгляду справи, вирі­ шується судом після з'ясування думки сторін, які беруть участь у кримінальному провадженні. У разі якщо головуючому, який розглядає справу одноособово, у зв'язку

27

Глава 28. Судовий розгляд

з його діями заявлено відвід, це питання розглядає інший суддя цього ж суду, визна­ чений автоматизованою системою документообігу суду. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (статті 35, 81 КПК).

У тих випадках, якщо судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюєть­ ся колегіальним складом суду, головуючий створює умови для вільного викладу думок інших суддів у нарадчій кімнаті при розгляді питань, які підлягають вирішенню при постановленні вироку. Відповідні питання вирішуються за результатами наради суд­ дів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів, але голо­ вуючий при цьому голосує останнім (ст. 375 КПК).

Після виходу з нарадчої кімнати та публічного проголошення судового рішення головуючий роз'яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вар­ тою, головуючим роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Стаття 322

Безперервність судового розгляду

1.Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

2.Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок:

1)неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження;

2)складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення;

3)підготовки захисту обвинуваченого від зміненого чи додаткового обвинувачення;

4)підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо про­ курор відмовився від підтримання державного обвинувачення;

5)проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці;

6)проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених статтею 332 цього Кодексу;

7)надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених статтею 333 цього Кодексу.

1. Безперервність судового розгляду - це один із принципів судочинства, сутність якого полягає у тому, що розгляд судом кримінального провадження і прийняття у ньому рішення відбуваються безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Безперервність судового розгляду означає, що суд не може приступати до розгляду

28

Стаття 322

інших справ та проваджень, доки не ухвалить рішення у розглядуваному криміналь­ ному провадженні.

Уведення принципу безперервності у кримінальному судочинстві спрямоване на те, щоб сприяти цілісному сприйняттю судом, який здійснює судовий розгляд, всіх обставин кримінального провадження Це має дуже важливе значення для належної оцінки судом доказів та ухвалення законного та об'єктивного рішення по справі.

Упровадження у кримінальне судочинство принципу безперервності необхідне для того, щоб дисциплінувати учасників кримінального судочинства та спонукати суддів розглядати кримінальні провадження без необгрунтованих відкладань, не до­ пускаючи зволікань. Дотримання цього принципу може стати однією із гарантій за­ безпечення розгляду кримінального провадження протягом розумного строку.

2. Законом передбачені випадки відкладання судового засідання, які не вважають­ ся порушенням принципу безперервності, але коло таких випадків є обмеженим. До них належать: неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження; складення та погодження прокурором процесуальних документів щодо відмови від підтримання державного обвинувачення, зміни обвинувачення або висунення додат­ кового обвинувачення; підготовка захисту обвинуваченого від зміненого чи додатко­ вого обвинувачення; підготовка потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення; проведення дослідження речових доказів за місцем їх знаходження, огляду на місці; проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених ст. 332 КПК; надання доступу до речей чи документів або доручення проведення слідчих (розшукових) дій у випадках та порядку, передбачених ст. 333 КПК.

У разі неприбуття сторін або інших учасників судового розгляду суд, вирішуючи питання про необхідність відкладення судового розгляду, повинен керуватися поло­ женнями статей 323-327 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Зміна прокурором обвинувачення здійснюється з дотри­ манням вимог ст. 338 КПК. Відповідно до ч. 4 коментованої статті суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинува­ чення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинува­ ченому, його захиснику можливість підготуватися до захисту проти нового обвинува­ чення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продов­ жений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.

У разі висунення додаткового обвинувачення застосовуються положення ст. 339 КПК. Згідно з вимогами ч. 2 цієї статті у разі задоволення такого клопотання проку­ рора суд відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених стат­ тями 276-278, 290-293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкла­ дення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони за­ хисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до захисту. Частиною 3 ст. 339 КПК передбачено, що після за­ кінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання.

29